В Неділю всіх святих, 31 травня 2026 р. преосвященний владика Євген Попович очолив Літургію в Соборі Святого Івана Хрестителя у Перемишлі та разом з місцевим духовенством взяв участь в процесійному ході й молитві на Пикулицькому військовому цвинтарі.

Проповідь на Неділю Всіх Святих

«Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мт. 5, 48)

Дорогі в Христі браття і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Вчора в нашому літургійному календарі ми завершили святкування Святої П’ятидесятниці, тобто Зіслання Святого Духа на учнів Христових, яке дало зачаток Церкві Христовій.

Розповідаючи про цю подію та роздумуючи над Божим Словом, ми відкрили, що Святий Дух у своїй тиші та закритті наповнює нас своїми Дарами, такими як: мудрість, розум, порада, мужність, побожність, страх Божий тощо.

Внаслідок діяння духовних дарів у нашій душі зростають плоди Святого Духа, а саме: любов, радість, мир, терпеливість, доброта, милосердя, віра, лагідність, поміркованість (1 Кор. 12, 4-11). Першою в цьому списку стоїть любов, яка є вершиною духовного зростання людини, сповненої благодаттю Святого Духа. Джерелом цієї любові є сам Господь Бог – Сама Повнота Досконалої Любові, який увесь час говорить до нас мовою любові та милосердя.

Про це прекрасно пише Апостол Павло у Першому посланні до Коринтян, де заявляє, що коли б ми посіли все знання, знали всі пророцтва, все своє тіло віддали на спалення, але не мали б любові, ми були б як мідь брязкуча або кимвал звучний, тобто безголосі та порожні у глибині нашого серця.

Сьогодні, у першу неділю після Зіслання Святого Духа, Церква, наша Мати, запрошує нас вознести благодарення Господеві за всіх святих, тобто тих, що вже удостоїлися життя у Божому Царстві та споглядають Обличчя Люблячого і Трисвятого Бога. Святі, яких сьогодні величаємо, — це саме ті з-поміж нас, які, отримавши Дари Святого Духа, перетворили їх на плоди Духа, вершиною яких є любов.

Дорогі в Христі!

У Новому Завіті покликання до святості є загальним, обов’язковим і безумовним закликом для кожного християнина, а не привілеєм для окремих «обраних» чи духовного стану. Це радикальна зміна мислення, де святість стає не просто етичною бездоганністю чи виконанням закону, а новою якістю життя у єднанні з Богом через Ісуса Христа.

У текстах апостола Павла слово «святі» (грец. hagioi) вживається як синонім до слова «християни» (наприклад, «усім святим у Христі Ісусі, що у Филиппах»). Це свідчить про те, що святість — це не посмертний статус, а початковий стан і мета життя кожного віруючого тут і зараз.

Тема святості в Літургії святого Івана Золотоустого є центральним богословським стрижнем, який розкриває святість як сутність самого Бога та як покликання і кінцеву мету життя людини. Протягом усього богослужіння святість постає не абстрактною ідеєю, а динамічним процесом освячення вірян через молитву, Слово Боже та Пресвяту Євхаристію.

Як осягнути цю святість нам, що іще змагаємося за Боже Царство? Очевидно, можемо брати приклад із життя різних святих, йти їхньою дорогою, але найважливіше — віднайти свою дорогу до Господа.

На дорозі до святості християнин у своєму житті:

–         На перше місце ставить пріоритет Бога, прагнення ставити Божі заповіді та любов вище за свої рішення.

–         Живе любов’ю та милосердям, знає, що суть новозавітної досконалості полягає у заповідях любові до Бога та до ближнього. Без любові будь-які духовні подвиги втрачають сенс (пор. 1 Кор. 13). Милосердя — це здатність прощати, допомагати ближнім та бачити в кожній людині образ Божий.

–         Відкриває своє серце на діяння Святого Духа; людина не здатна досягти святості суто власними зусиллями. Це плід випереджувальної Божої благодаті та співпраці (синергії) людини з Духом, Який освячує.

–         Уникає гріха; християни покликані вийти з «темряви» світу, залишаючи егоїзм, пристрасті та старі гріховні звички.

–         Через щоденне практичне життя, в якому покликання до святості реалізується у терпінні, лагідності, виконанні обов’язків свого стану та вчинках милосердя.

–         Через чесне та сумлінне виконання своїх щоденних обов’язків (навчання, робота, виховання дітей) як служіння Господу.

–         Через любов до своєї Батьківщини, за яку готовий віддати земне життя.

Святість — це не безгрішність, а постійний рух назустріч Богові, готовність підійматися після падінь і змінювати світ навколо себе через любов.

Покликання до святості — це фундаментальний біблійний принцип, який стверджує, що кожна охрещена людина, незалежно від її професії, сімейного стану чи соціального статусу, покликана жити в повноті християнського життя та досконалій любові.

Дорогі в Христі!

В контексті Неділі Всіх Святих хочу навести приклад деяких святих ХХ та ХХІ століття, які жили в умовах модерного світу, технічного прогресу, фашистського та комуністичного терору та глобальних потрясінь у світі, і життя яких «віддзеркалювало Святість Триєдиного Бога» та мало й має великий вплив на багатьох християн, серед яких:

–         Святий Іван Павло II: Один із найвпливовіших понтифіків в історії, який відіграв ключову роль у падінні комуністичних режимів у Європі та як перший папа відвідав 25 років тому Україну

–         Свята Мати Тереза з Калькутти : Черниця, яка присвятила життя служінню бідним, хворим та помираючим в Індії; засновниця Ордену Місіонерок Милосердя.

–         Святий Отець Піо: Італійський монах-капуцин, відомий своїми духовними дарами, даром сповіді та стигматами (ранами Христа), які з’явилися на його тілі.

–         Святий отець Шарбель: відомий маронітський монах, який до сьогодні прославляється численними чудами оздоровлення та зцілення ран.

–         Святий Карло Акутіс : Перший «кіберсвятий» або «інфлюенсер Бога». Звичайний підліток і програміст, який створив онлайн-каталог євхаристійних чудес та помер від лейкемії у віці 15 років.

–         Блаженний Омелян Ковч: Священник, який рятував євреїв під час Голокосту та загинув у концтаборі Майданек, де продовжував сповідати в’язнів.

–         Блаженний Миколай Чарнецький: Єпископ і сповідник віри, який пережив жорстокі сибірські табори та став символом незламності Церкви.

Дорогі в Христі браття і сестри!

У Неділю Всіх святих, за перемишльською традицією, ідемо з молитвою на могили наших братів, які спочивають на військовому цвинтарі в Пікуличах біля Перемишля. Там спочивають ті, що життя своє віддали за волю нашого народу.

На військовому цвинтарі поховані воїни Української Галицької Армії, які померли від тифу та інших хвороб у таборі для полонених та інтернованих, і яких спочатку ховали хаотично на навколишніх полях. Згодом, через протести місцевих селян, влада виділила територію старої австрійської порохівні на південній околиці села для перепоховання померлих.

У 1922–1924 роках українська громада Перемишля разом із селянами та гімназистами провела масштабну ексгумацію, перенісши сотні тіл із навколишніх сіл на цей єдиний цвинтар. Територію впорядкували, обнесли парканом і насипали велику братську могилу, на якій встановили пам’ятний хрест із написом «Борцям за волю України». Саме сюди у 1921 році владика Йосафат Коциловський започаткував релігійно-патріотичну пішу ходу в Неділю всіх святих.

Згадуючи воїнів, похованих на Пікулицькому цвинтарі, нашою молитвою огортаємо також усіх героїв сучасної України, які в наш час віддають своє життя за нашу свободу, бо сьогодні, в час миру в Європі, Україна платить за цей європейський мир найбільшу ціну – життя своїх чоловіків і жінок, юнаків та юначок, дітей та незахищених.

Тож сьогодні просімо всіх Святих, щоб дали нам силу добром вистояти проти зла, щоб на ненависть відповісти нашою любов’ю та прощенням. Щоб Божий Мир та Царство Пресвятої Тройці увійшло на землю, де царює ніч, щоб Світло Христове та Благодать Святого Духа розігнали сили темряви. Амінь.