На днях відбувалася канонічна візитація Парафії Воздвиження Чесного Хреста в Кракові, яку проводив вл. Євген Попович, архиєпископ та митрополит Перемишльсько-Варшавський. В неділю 24 травня 2026 р., у торжественний празник Зіслання Святого Духа архиєпископ відслужив Архиєрейську Божественну Літургію.

Владика звернувся до парафіян словами проповіді:

«Величаємо, Життєдавче Христе, і почитаємо Святого твого Духа, що його від Отця послав ти божественно своїм учням»

Всечесні отці,

Преподобні сестри,

Дорогі в Христі браття й сестри,

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, в день П’ятдесятий після Пасхи Христової, ми зібралися в наших храмах, так само як колись учні Ісуса Христа в Єрусалимі, щоб просити в колінопреклонних молитвах про зіслання Святого Духа на нас.

В Діяннях святих апостолів, які сьогодні прозвучали в храмі, ми почули про цю подію: «… і роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожного з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Діяння святих апостолів 2, 2-4).

Подібне сходження Святого Духа бачимо при хрещенні Ісуса Христа в Йордані, коли Ісус, охрестившись, вийшов із води, тоді розкрилося небо, «і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього» (Мат. 3, 16). Опісля читаємо в Євангелії від Матея, як цей же Дух вивів Ісуса в пустелю, де він постив сорок днів і ночей, та відтак розпочав свою проповідь про прихід Божого Царства.

Так само учні Христові, отримавши дар Святого Духа, як читаємо в Діяннях святих апостолів, стають та відважно голосять спершу мешканцям Єрусалима, а відтак йдуть на цілий світ із проповіддю про прихід Божого Царства, якого видимим знаком були перші християнські спільноти, в яких бачимо старших, пресвітерів, дияконів та тих, які приставали до тих спільнот та називали себе братами та сестрами. «Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним (…), щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця, хвалили Бога і втішалися любов’ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися» (Діяння святих апостолів 2, 44-47).

День Зіслання Святого Духа на учнів Христових є днем народження Церкви Христової, в якій надалі триває проповідь Його Слова про прихід Божого Царства і яку творять спільноти вірних, розсіяних по цілому світу, та до яких щоденно приєднуються ті, які, зворушені Божою ласкою та прикладом справжнього християнського життя її членів, у тій спільноті шукають сенс свого життя, шукають духовного зв’язку з Христом, шукають потіхи, підтримки та спасіння для себе самих та для тих, які є поруч із ними.

День П’ятидесятниці — це час народження нашої Церкви, яка через Володимирове хрещення присутня в нашому народі та триває в єдності віри з апостолом Петром. Церква наша сьогодні є всюди там, де живуть українці: як на Батьківщині, так і там, де доля й недоля їх закинула.

Церква наша є сьогодні глобальною Церквою, бо своїми структурами та діяльністю поширюється майже на всі континенти світу. В тій Церкві для служіння Божому народові поставлено майже п’ятдесят єпископів та тисячі священників, монахів і монахинь. Церква наша, яка в офіційних документах виступає під назвою Української Греко-Католицької Церкви, є сторожем депозиту віри й традиції українського народу.

Ця церковна спільнота, до якої нас приписало Боже провидіння через дар святого хрещення та яку в церковному законодавстві називають Церквою свого права (sui iuris), є нашою матір’ю, яка, як кожна мати, нас породила, виростила, виховала та вирядила в життя. Ця наша мати — наша Церква — завжди була і є з тобою, де б ти не опинився і якими б покрученими не були твої життєві стежки.

Ця наша спільна Мати – наша Свята Церква – тут у Польщі цього року відзначає свій маленький ювілей: 30-ліття оформлення наших церковних спільнот у церковну провінцію – Перемишльсько-Варшавську митрополію, яка на сьогодні нараховує три єпархії, понад 200 парафій та душпастирських пунктів, у якій служить понад сотня священників, десятки монахів, монахинь та семінаристів, яка – одним словом – робить усе, що в її силах, щоб проповідь Божого Слова, служіння Пресвятої Євхаристії, навчання правд віри велися належним чином. Ця Церква дбає про збереження християнської душі українського народу та чуває над інтегральним розвитком нашої спільноти, яку сьогодні творять вірні з Польщі, України та інших країн походження, яка бажає бути всім для всіх, щоб кожний в її лоні знайшов для себе те, що йому потрібне у цьому дочасному житті, та приготував себе до життя у нескінченному Царстві Отця, і Сина, і Святого Духа.

Церква – це її вірні, зібрані у спільнотах віри, які сьогодні називаємо парафіями, в яких провід спільноти доручений священникам – парохам.

Сьогоднішнє свято є нагодою для рефлексії, щоб ми запитали себе самих, якою сьогодні є моя християнська спільнота, якою мірою ця спільнота, тобто моя краківська парафія, віддзеркалює первісний задум Спасителя та що в тій моїй парафії особисто роблю я, щоб моя Церква з кожним днем росла у вірі, любові та жила в надії, яку дає нам Христос.

Ваша парафія є винятковою, бо об’єднує минуле з сучасним, бо її історія – це сотні років присутності на краківській землі, а сучасність – це Ви, дорогі вірні, які зараз її творите разом із Вашим депозитом віри, звичаїв, традицій, які кожний з вас привіз із собою з різних куточків України.

У вашій парафії кожний з вас має можливість не тільки брати участь у літургійному житті, але також може поглиблювати своє християнське життя через участь у працях різних спільнот та молитовних груп, присутніх у вашій парафії.

Одночасно більшість з вас дуже заангажована в ділянці гуманітарної та волонтерської праці в допомозі нашій батьківщині Україні, яка роками бореться з московською ордою. За це сьогодні вам дуже дякую.

Також бажаю подякувати вашим священникам: отцю Петру, Михайлові та Ігорю, та монахиням зі Згромадження Сестер Святого Йосифа, які під проводом вашого пароха – отця Петра – щодень несуть тягар душпастирського служіння посеред вас. Інтегральною частиною парафії є також душпастирський осередок у Кракові – Новій Гуті, де служить отець Юрій.

Відвідуючи сьогодні вашу парафію, бажаю також щиро подякувати отцю Дам’яну Синовцю, колишньому сповіднику собору Святого Петра в Римі, який довгі роки служив сповідником також у нашій краківській парафії.

Дякую кожному з вас, нашій активній молоді та дітям за відкритість та заангажованість у життя вашої парафії, членам церковного хору, церковній прислузі та парафіяльній душпастирській раді, яка поставлена для того, щоб допомагати пароху в управлінні парафією, зокрема у пасторальному та економічному житті вашої парафіяльної громади.

Сьогоднішнє свято є нагодою, щоб ми ще раз і ще раз з вірою та відкритим серцем просили Небесного Царя – Утішителя нашого, щоб зійшов на нас та вогнем своєї любові очистив наші серця, просвітив наш розум, засіяв у нас дух віри та відданості, щоб очистив нас від усякого гріха, щоб ми, ведені Його силою, з кожним днем більш зріло ставилися до себе самих, до наших щоденних обов’язків та з вірою і любов’ю будували нашу церковну спільноту.

Амінь.