W tym roku mija 200 rocznica utworzenia w Przemyślu Towarzystwa Galicyjskich Prezbiterów Obrządku Greckokatolickiego. Do życia Towarzystwo te powołał biskup przemyski Michał Lewicki 20 stycznia 1816 r. W lipcu tegoż roku Kancelaria Cesarska we Wiedniu zatwierdziła Statut Towarzystwa, który niebawem ukazał się drukiem. Głównym celem Towarzystwa, jak mówi paragraf 1 Statutu, było wspieranie rozwoju prawdziwej religii oraz pobożności na terenie całej Eparchii za pomocą drukowanych prac, pomocnych kapłanom w ich duszpasterskiej działalności wśród powierzonej im pastwy. Członkami założycielami Towarzystwa byli miejscowi księża: Jan Mogilnicki, Piotr Nazarewicz, Daniel Kaczanowski, Bazyli Sozański, Jan Turczmanowicz, Jan Trylowski, Ignacy Dawidowicz oraz proboszcz parafii św. Barbary we Wiedniu Jan Śnigurski – późniejszy biskup przemyski.
Obradujący w czerwcu 2015 roku w Iwano-Frankiwsku Synod Stały Biskupów Ukraińskiego Kościoła Greckokatolickiego zwrócił się z prośbą do ordynariusza przemyskiego metropolity Eugeniusza Popowicza o należne upamiętnienie rocznicy utworzenia Towarzystwa. Toteż niedawno temu ukazał się specjalny numer rocznika „Peremyski Archyjeparchialni Widomosti” w pełni poświęcony tej rocznicy. W publikacji znalazły się: faksymile Statutu Towarzystwa w języku łacińskim (Wiedeń 1816), którego oryginał przechowywany jest w archiwum archidiecezjalnym, ukraińskie tłumaczenie Statutu, faksymile listu bpa M. Lewickiego wyjaśniającego cel powołania Towarzystwa oraz prace poświęcone Towarzystwu, autorstwa Iwana Franki, Wasyla Szczurata i błogosławionego bpa Grzegorza Łakoty. Publikację poprzedza krótki wstęp redakcji, która pracę nad jej przygotowaniem poświęca niedawnym jubileuszom 55. rocznicy urodzin i 30-lecia kapłaństwa swego Arcybiskupa i Redaktora głównego Eugeniusza Popowicza.
200-ліття
Товариства греко-католицьких священиків Галичини,
Перемишль 1816-2016
Слово від редакції
Статут Товариства греко-католицьких священиків Галичини
Переклад
Лист єпископа Михайла Левицького до о. Стефана Матлаховського, декана сяноцького у Вільхівцях
Факсиміле
Statuta Societatis Presbyterorum Ritus graeco-catholici Galiciensium
Лист єпископа Михайла Левицького до о. Стефана Матлаховського, декана сяноцького у Вільхівцях
Дослідження
Іван Франко
Перше руське просьвітне товариство з рр. 1816-1818
Василь Щурат
Перша галицько-українська просвітна орґанізація
Блаженний єп. Григорій Лакота
Реліґійно-моральний стан єпархії перед синодом
Єпархіяльний Синод, що відбувся в Перемишлі 10. травня 1818 р.
Statuta societatis Presbyterorum Ritus graeco-catholici Galiciensium
Слово від редакції
Спеціальний випуск «Перемиських Архиєпархіяльних Відомостей» присвячуємо відзначенню 200-ліття заснування єпископом Михайлом Левицьким у Перемишлі 20 січня 1816 року Товариства греко-католицьких священиків Галичини, і публікації Statuta Societatis Presbyterorum Ritus graeco–catholici Galiciensium у Відні того ж 1816 року.
Це видання приносимо також до ювілеїв нашого Митрополита і Головного редактора «Перемиських Архиєпархіяльних Відомостей» Кир Євгена (Поповича): його 55-ліття від дня народження та 30-ліття ієрейських свячень.
Презентоване видання здійснюється згідно 16 рішення Постійного Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який проходив у Івано-Франківську 1-3 червня 2015 року:
Просити Преосвященного владику Євгена Поповича, у співпраці з Українським Католицьким Університетом, підготувати та провести урочисті заходи з нагоди 200-ліття Товариства греко-католицьких священиків Галичини.
Перший розділ пропонованого видання відкриває український переклад Статуту Товариства галицьких пресвітерів греко-католицького обряду. Його латинський текст затвердила Цісарсько-королівська придворна канцелярія у Відні 5 липня 1816 р. У 24 параграфах Статуту досить детально викладено завдання, які ставили собі його засновники і перші члени:
- Панотець Іван Могильницький, інспектор шкіл єпархії, референт консисторії у справах науки, екзаменатор єпархії, парох у Дроздовичах й декан Нижанківський.
- Панотець Петро Назаревич, катедральний парох і декан сільський Перемиський, екзаменатор єпархії.
- Панотець Данило Качанівський, парох у Дорожеві й екзаменатор єпархії.
- Панотець Василь Созанський, парох Любачівський і того ж деканату адміністратор.
- Панотець Іван Турчманович, парох Корманицький і віце-декан Нижанківський.
- Панотець Трильовський Іван, парох в Себечові, декан Белзький.
- Панотець Давидович Ігнатій, парох в Радимні, декан Порохницький.
- Панотець Снігурський Іван, доктор богослов’я, парох Віденський при храмі Св. Варвари.
Через два року від заснування Товариства, перемиським владикою стане його член о. Іван Снігурський, якого майже тридцятилітнє єпископське служіння – з 1818 до 1847 року – стане символом національно-культурного відродження галицьких українців.
Автором українського перекладу Статуту є Ростислав Паранько, філолог з Українського Католицького Університету у Львові, а перша публікація цього перекладу з’явилася друком у збірнику документів Собору в Перемишлі 1818 року, в 5 випуску «Канонічних джерел», що їх видавав о. д-р Михайло Димид[1].
В цьому ж розділі надруковано також листа єпископа Михайла Левицького від 21 березня 1817 р. до о. Стефана Матлаховського, декана сяноцького у Вільхівцях, в якому перемиський владика пояснює причини і мету утворення Товариства. Разом з листом отець декан отримав 10 примірників Статуту, призначених для парохів свого деканату. На цій основі можна зробити припущення щодо висоти накладу Статуту: його було розіслано до всіх деканів в кількості рівній числу парафій даного деканату, отже, якщо у 1828 році Перемиська єпархія нараховувала 39 деканатів[2], то щонайменше 390 примірників розіслано до парохів, можна припустити, що увесь наклад видання міг дорівнювати числу 400 примірників.
У другому розділі публікуємо факсиміле Статуту з примірника, що належав Бібліотеці Капітули (на титульній сторінці видання зберігся екслібрис бібліотеки Ex Bibliotheca Capituli Ritus graeco–catholici Premisliensis) і сьогодні зберігається в Архіві Перемисько-Варшавської Архиєпархії у Перемишлі. Тут також, у факсимільному відтворені, подається згаданий лист єп. М. Левицького до о. Стефана Матлаховського. Оригінал листа зберігається в приватній колекції Ярослава Леськова в Перемишлі.
У третьому розділі Дослідження, у факсимільному відтворенні, подано три публікації, що стосуються історії Товариства:
- Івана Франка Перше руське просвітне товариство з рр. 1816-1818, зі Збірника Історично-Філософічної Секції НТШ, т. V, Львів 1902. С. 258-276.
- Василя Щурата Перша галицько-українська просвітна орґанізація, з книжки На досвітку нової доби. Статті й замітки до історії відродження гал. України. Львів 1919. С. 51-55.
- Вибрані фраґменти про Товариство священиків з книги єп. Григорія Лакоти Три синоди перемиські й єпархіяльні постанови валявські в 17.–19. ст.: Єпархіяльний синод перемиський в 1818 р. Реліґійно-моральний стан єпархії перед синодом (стор. 99-101), – це передмова до публікації документів собору; Єпархіяльний Синод, що відбувся в Перемишлі 10. травня 1818 р. (стор. 114-115), – це записані польською мовою постанови Синоду в українському перекладі єп. Григорія Лакоти; Додатки. ІІІ. Перший статут Дяковчительського Інституту в Перемишлі (стор. 167-169). IV. Statuta societatis Presbyterorum Ritus graeco–catholici Galiciensium (стор. 170-176).
У представлених тут статтях І. Франка і В. Щурата, основний акцент покладено на закулісні ігри кругом заснування і короткої діяльності Товариства. Однак ці дослідники не відзначили факту, що попри формальну ліквідацію Товариства у 1818 році, його основні положення були успішно реалізовані за владицтва Івана Снігурського. В § 1 Статуту мовиться, що Головне завдання цього Товариства – сприяти поступові істинної релігії та побожности по всій єпархії за допомогою таких писань, що душпастирі мали б їх за підмогу в поясненні духовного вчення. Блаженний Григорій Лакота слушно зауважив, що Все ж таки це Товариство дало почин і понуку на прийдешнє, […] воно дало напрям, що для народу треба видавати книжки в народній мові[3]. Якщо уважно переглянути галицьку бібліографію Івана Омеляновича Левицького, то можна дорахуватися біля 20-и публікацій священиків Перемиської єпархії, виданих до 1848 року, що були призначені для сільських шкіл (катехизми, молитовники, букварі, підручники з математики, садівництва), і для загалу вірних (ряд гомілетичних видань)[4]. Отже освітньо-душпастирська програма Товариства була реалізована, хоч в працях Франка і Щурата цього факту не відзначено. Статут зіграв також істотну роль у становленні естетичних норм галицького бідермаєра і, безперечно, став програмним документом цієї культурної епохи[5]. Іншою справою є і те, що адресоване майбутнім історикам очікування Франка, що вони розкриють і доповнять всі деталі ліквідації Товариства, які коротко описав о. Михайло Малиновський в Annales Ecclesiae Ruthenae о. Михайла Гарасевича (Львів 1863), не було реалізоване. Втім, ні Франко, ні Щурат у своїх працях не відзначили ширини проекту перемишлян; після заснування Товариства, у 1817 році засновується наступна освітня інституція – Інститут дяко-учителів, а сам проект знаходить підтримку єпархіяльного Собору, проведеного у Перемишлі 1818 року, що теж підкреслив єп. Лакота у своїй книжці Три синоди перемиські[6]. На думку польського історика Августа Станіслава Фенчака (1943-2014), виникнення Товариства священиків у 1816 р. і його діяльність започатковують новітню історію наукових традицій Перемишля[7].
Публікуючи Статут Товариства – цю двохсотлітню юридичну пам’ятку нашої Церкви, та присвячені їй наукові дослідження, маємо надію зацікавити ними дослідників й шанувальників духовної історії Перемиської єпархії.
[1] «Канонічні джерела». Випуск 5. Собор у Перемишлі 1818 року. Львів 2006. Текст перекладу Статуту на стор. 46-61.
[2] Dmytro Blazejowskyj, Historical Šematism of the Eparchy of Peremyšl including the Apostolic Administration of Lemkivščyna (1828-1939). Lviv: Kamenyar, 1995. С. 18.
[3] Єп. Григорій Лакота, Три синоди перемиські й єпархіяльні постанови валявські в 17.–19. ст. Перемишль 1939. С. 101.
[4] Див.: И. Е. Левицкій, Галицко-руская библіографія ХІХ-го столітія. Том І. Львів 1888.
[5] Див. Володимир Пилипович, о. Василь Гавришкевич – душпастир, поет і садівник, у збірнику: В. Пилипович, КультUрнA територія. Статті і матеріяли до інтелектуальної історії Надсяння. Перемишль 2011. С. 176-209.
[6] Єп. Григорій Лакота, Три синоди перемиські. С. 98-100.
[7] A. S. Fenczak, Z tradycji naukowych Przemyśla. Od „Societas Prezbyterorum” do Południowo-Wschodniego Instytutu Naukowego. Biuletyn Informacyjny nr 1. Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 1995. C. 7.