W tym roku mija 200 rocznica utworzenia w Przemyślu Towarzystwa Galicyjskich Prezbiterów Obrządku Greckokatolickiego. Do życia Towarzystwo te powołał biskup przemyski Michał Lewicki 20 stycznia 1816 r. W lipcu tegoż roku Kancelaria Cesarska we Wiedniu zatwierdziła Statut Towarzystwa, który niebawem ukazał się drukiem. Głównym celem Towarzystwa, jak mówi paragraf 1 Statutu, było wspieranie rozwoju prawdziwej religii oraz pobożności na terenie całej Eparchii za pomocą drukowanych prac, pomocnych kapłanom w ich duszpasterskiej działalności wśród powierzonej im pastwy. Członkami założycielami Towarzystwa byli miejscowi księża: Jan Mogilnicki, Piotr Nazarewicz, Daniel Kaczanowski, Bazyli Sozański, Jan Turczmanowicz, Jan Trylowski, Ignacy Dawidowicz oraz proboszcz parafii św. Barbary we Wiedniu Jan Śnigurski – późniejszy biskup przemyski.

Obradujący w czerwcu 2015 roku w Iwano-Frankiwsku Synod Stały Biskupów Ukraińskiego Kościoła Greckokatolickiego zwrócił się z prośbą do ordynariusza przemyskiego metropolity Eugeniusza Popowicza o należne upamiętnienie rocznicy utworzenia Towarzystwa. Toteż niedawno temu ukazał się specjalny numer rocznika „Peremyski Archyjeparchialni Widomosti” w pełni poświęcony tej rocznicy. W publikacji znalazły się: faksymile Statutu Towarzystwa w języku łacińskim (Wiedeń 1816), którego oryginał przechowywany jest w archiwum archidiecezjalnym, ukraińskie tłumaczenie Statutu, faksymile listu bpa M. Lewickiego wyjaśniającego cel powołania Towarzystwa oraz prace poświęcone Towarzystwu, autorstwa Iwana Franki, Wasyla Szczurata i błogosławionego bpa Grzegorza Łakoty. Publikację poprzedza krótki wstęp redakcji, która pracę nad jej przygotowaniem poświęca niedawnym jubileuszom 55. rocznicy urodzin i 30-lecia kapłaństwa swego Arcybiskupa i Redaktora głównego Eugeniusza Popowicza.

200-ліття

Товариства греко-католицьких священиків Галичини,

Перемишль 1816-2016

 

 

Слово від редакції    

 

Статут Товариства греко-католицьких священиків Галичини

            Переклад

Лист єпископа Михайла Левицького до о. Стефана Матлаховського, декана сяноцького у Вільхівцях

Факсиміле

 

            Statuta Societatis Presbyterorum Ritus graeco-catholici Galiciensium

Лист єпископа Михайла Левицького до о. Стефана Матлаховського, декана сяноцького у Вільхівцях

 

Дослідження

 

            Іван Франко

Перше руське просьвітне товариство з рр. 1816-1818

            Василь Щурат

Перша галицько-українська просвітна орґанізація

            Блаженний єп. Григорій Лакота

Реліґійно-моральний стан єпархії перед синодом           

Єпархіяльний Синод, що відбувся в Перемишлі 10. травня 1818 р.     

Statuta societatis Presbyterorum Ritus graeco-catholici Galiciensium        

 

Слово від редакції

 

Спеціальний випуск «Перемиських Архиєпархіяльних Відомостей» присвячуємо відзначенню 200-ліття заснування єпископом Михайлом Левицьким у Перемишлі 20 січня 1816 року Товариства греко-католицьких священиків Галичини, і публікації  Statuta Societatis Presbyterorum Ritus graeco–catholici Galiciensium у Відні того ж 1816 року.

Це видання приносимо також до ювілеїв нашого Митрополита і Головного редактора «Перемиських Архиєпархіяльних Відомостей» Кир Євгена (Поповича): його 55-ліття від дня народження та 30-ліття ієрейських свячень.

Презентоване видання здійснюється згідно 16 рішення Постійного Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який проходив у Івано-Франківську 1-3 червня 2015 року:

Просити Преосвященного владику Євгена Поповича, у співпраці з Українським Католицьким Університетом, підготувати та провести урочисті заходи з нагоди 200-ліття Товариства греко-католицьких священиків Галичини.

 

Перший розділ пропонованого видання відкриває український переклад  Статуту Товариства галицьких пресвітерів греко-католицького обряду. Його латинський текст затвердила Цісарсько-королівська придворна канцелярія у Відні 5 липня 1816 р. У 24 параграфах Статуту досить детально викладено завдання, які ставили собі його засновники і перші члени:

1. Панотець Іван Могильницький, інспектор шкіл єпархії, референт консисторії у справах науки, екзаменатор єпархії, парох у Дроздовичах й декан Нижанківський.
2. Панотець Петро Назаревич, катедральний парох і декан сільський Перемиський, екзаменатор єпархії.
3. Панотець Данило Качанівський, парох у Дорожеві й екзаменатор єпархії.
4. Панотець Василь Созанський, парох Любачівський і того ж деканату адміністратор.
5. Панотець Іван Турчманович, парох Корманицький і віце-декан Нижанківський.
6. Панотець Трильовський Іван, парох в Себечові, декан Белзький.
7. Панотець Давидович Ігнатій, парох в Радимні, декан Порохницький.
8. Панотець Снігурський Іван, доктор богослов’я, парох Віденський при храмі Св. Варвари.

Через два року від заснування Товариства, перемиським владикою стане його член о. Іван Снігурський, якого майже тридцятилітнє єпископське служіння – з 1818 до 1847 року – стане символом національно-культурного відродження галицьких українців.

Автором українського перекладу Статуту є Ростислав Паранько, філолог з Українського Католицького Університету у Львові, а перша публікація цього перекладу з’явилася друком у збірнику документів Собору в Перемишлі 1818 року, в 5 випуску «Канонічних джерел», що їх видавав о. д-р Михайло Димид[1].

В цьому ж розділі надруковано також листа єпископа Михайла Левицького від 21 березня 1817 р. до о. Стефана Матлаховського, декана сяноцького у Вільхівцях, в якому перемиський владика пояснює причини і мету утворення Товариства. Разом з листом отець декан отримав 10 примірників Статуту, призначених для парохів свого деканату. На цій основі можна зробити припущення щодо висоти накладу Статуту: його було розіслано до всіх деканів в кількості рівній числу парафій даного деканату, отже, якщо у 1828 році Перемиська єпархія нараховувала 39 деканатів[2], то щонайменше 390 примірників розіслано до парохів, можна припустити, що увесь наклад видання міг дорівнювати числу 400 примірників.

У другому розділі публікуємо факсиміле Статуту з примірника, що належав Бібліотеці Капітули (на титульній сторінці видання зберігся екслібрис бібліотеки  Ex Bibliotheca Capituli Ritus graeco–catholici Premisliensis) і сьогодні зберігається в Архіві Перемисько-Варшавської Архиєпархії у Перемишлі. Тут також, у факсимільному відтворені, подається згаданий лист єп. М. Левицького до о. Стефана Матлаховського. Оригінал листа зберігається в приватній колекції Ярослава Леськова в Перемишлі.

У третьому розділі  Дослідження, у факсимільному відтворенні, подано три публікації, що стосуються історії Товариства:

1. Івана Франка Перше руське просвітне товариство з рр. 1816-1818, зі Збірника Історично-Філософічної Секції НТШ, т. V, Львів 1902. С. 258-276.
2. Василя Щурата Перша галицько-українська просвітна орґанізація, з книжки  На досвітку нової доби. Статті й замітки до історії відродження гал. України. Львів 1919. С. 51-55.
3. Вибрані фраґменти про Товариство священиків з книги єп. Григорія Лакоти Три синоди перемиські й єпархіяльні постанови валявські в 17.–19. ст.: Єпархіяльний синод перемиський в 1818 р. Реліґійно-моральний стан єпархії перед синодом (стор. 99-101), – це передмова до публікації документів собору; Єпархіяльний Синод, що відбувся в Перемишлі 10. травня 1818 р. (стор. 114-115), – це записані польською мовою постанови Синоду в українському перекладі єп. Григорія Лакоти; Додатки. ІІІ. Перший статут Дяковчительського Інституту в Перемишлі (стор. 167-169). IV. Statuta societatis Presbyterorum Ritus graeco–catholici Galiciensium (стор. 170-176).

У представлених тут статтях І. Франка і В. Щурата, основний акцент покладено на закулісні ігри кругом заснування і короткої діяльності Товариства. Однак ці дослідники не відзначили факту, що попри формальну ліквідацію Товариства у 1818 році, його основні положення були успішно реалізовані за владицтва Івана Снігурського. В § 1 Статуту мовиться, що Головне завдання цього Товариства – сприяти поступові істинної релігії та побожности по всій єпархії за допомогою таких писань, що душпастирі мали б їх за підмогу в поясненні духовного вчення. Блаженний Григорій Лакота слушно зауважив, що  Все ж таки це Товариство дало почин і понуку на прийдешнє, […] воно дало напрям, що для народу треба видавати книжки в народній мові[3]. Якщо уважно переглянути галицьку бібліографію Івана Омеляновича Левицького, то можна дорахуватися біля 20-и публікацій священиків Перемиської єпархії, виданих до 1848 року, що були призначені для сільських шкіл (катехизми, молитовники, букварі, підручники з математики, садівництва), і для загалу вірних (ряд гомілетичних видань)[4]. Отже освітньо-душпастирська програма Товариства була реалізована, хоч в працях Франка і Щурата цього факту не відзначено. Статут зіграв також істотну роль у становленні естетичних норм галицького бідермаєра і, безперечно, став програмним документом цієї культурної епохи[5]. Іншою справою є і те, що адресоване майбутнім історикам очікування Франка, що вони розкриють і доповнять всі деталі ліквідації Товариства, які коротко описав о. Михайло Малиновський в  Annales Ecclesiae Ruthenae о. Михайла Гарасевича (Львів 1863), не було реалізоване. Втім, ні Франко, ні Щурат у своїх працях не відзначили ширини проекту перемишлян; після заснування Товариства, у 1817 році засновується наступна освітня інституція – Інститут дяко-учителів, а сам проект знаходить підтримку єпархіяльного Собору, проведеного у Перемишлі 1818 року, що теж підкреслив єп. Лакота у своїй книжці  Три синоди перемиські[6]. На думку польського історика Августа Станіслава Фенчака (1943-2014), виникнення Товариства священиків у 1816 р. і його діяльність започатковують новітню історію наукових традицій Перемишля[7].

Публікуючи Статут Товариства – цю двохсотлітню юридичну пам’ятку нашої Церкви, та присвячені їй наукові дослідження, маємо надію зацікавити ними дослідників й шанувальників духовної історії Перемиської єпархії.

 

[1] «Канонічні джерела». Випуск 5. Собор у Перемишлі 1818 року. Львів 2006. Текст перекладу Статуту на стор. 46-61.

[2] Dmytro Blazejowskyj, Historical Šematism of the Eparchy of Peremyšl including the Apostolic Administration of Lemkivščyna (1828-1939). Lviv: Kamenyar, 1995. С. 18.

[3] Єп. Григорій Лакота, Три синоди перемиські й єпархіяльні постанови валявські в 17.–19. ст. Перемишль 1939. С. 101.

[4] Див.: И. Е. Левицкій, Галицко-руская библіографія ХІХ-го столітія. Том І. Львів 1888.

[5] Див. Володимир Пилипович, о. Василь Гавришкевич – душпастир, поет і садівник, у збірнику: В. Пилипович, КультUрнA територія. Статті і матеріяли до інтелектуальної історії Надсяння. Перемишль 2011. С. 176-209.

[6] Єп. Григорій Лакота, Три синоди перемиські. С. 98-100.

[7] A. S. Fenczak, Z tradycji naukowych Przemyśla. Od „Societas Prezbyterorum” do Południowo-Wschodniego Instytutu Naukowego. Biuletyn Informacyjny nr 1. Przemyśl: Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu, 1995. C. 7.