Чверть століття тому, на хвилі корінних змін, політичної вілиги та відбудови демократичного суспільства в Польщі після 1989 року, одною з суттєвих ознак нового стали засновувані в місцях поселень і компактного проживання українських громад греко-католицькі парафії.

Тоді-то й була, з ініціативи тодішнього о. декана Юліяна Ґбура та громадського комітету очоленого паном Андрієм Ожеховським, заснована парафія св. Юрія Змієборця в Лелькові. Декрет датований 20 червнем 1993 р., на основі якого виникла парафія, підписав перемиський владика кир Іван Мартиняк. Зразу ж після її заснування, громада почала клопотання з метою будови власного храму, оскільки тоді в Лелькові, ґмінній місцевості, жодної святині досі не було. Від 1994 року почалася реалізація проекту церкви, автором якого був інж. Богдан Боберський. Нова церква була консектрована владикою І. Мартиняком 17 травня 1997 р.

Греко-католицька громада Лелькова й околиць, це переселенці й їхні нащадки депортаційної акції Вісла з теренів Любачівщини, Ярославщини та Перемищини.

Першим парохом лельківської парафії був назначений тодішній декан, парох Гурова Ілавецького о. Юліян Ґбур (у подальшому єпископ і стрийський ординарій). З його відходом у парафії почергово служили: о. Василь Стойка, о. Станіслав Тарапацький, о. Євген Попови. Від жовтня 1996 р. парафією опікується о. декан Іван Лайкош.

Ювілейну, архиєрейську літургію в суботу 6 травня поточного року очолив Перемисько-Варшавський Митрополит Євген Попович. Зі словами вдячності, хлібом-сіллю його, як очільника нашої Церкви в Польщі та свого колишнього пароха в порогах храму привітали делегації давніх місцевих парафіян.

У проповіді під час празничної літургії Митрополит пригадав минуле громади із колишніх місць проживання й тих найновіших, згадав заслужені для її розвитку особи, подякував за дбайливе піклування й розсудливі плани на прийдешнє.

«…Дорогі Браття і Сестри! Боже Слово, яке ми почули сьогодні щойно, починається від вислову: Любіть один одного. Ці слова, це неначе маніфест навчання Доброї Новини, яку голосив Ісус Христос, і яку просив, щоб ми передавали дальше. Її леймотивом є любов. Любіть один одного, як я полюбив вас. Це основа, і любов до Господа Бога і до того, щоб він весь час був з нами, і у час найгіршого лиха не залишив нас. Ми це відчували своїм серцем. Любов була рушійною силою до тоого, щоби саме тут, у Лелькові, ми спромоглися на те, щоб йому поставити цей дім, в якому надалі будемо вчитися як взаїмно один одного любити, як любов передавати дальше, як нею ділитися з тими, які її не мають. Це стало головним мотивом до цього, щоби саме отут, на цьому клаптику Богом благословенної землі було реалізоване спільне діло основування самостійної парафії. Пам’ятаєте цей величний для вас день 20 червня 1993 року, коли тут тодішній ваш парох отець Юліян Ґбур прочитав декрет владики Івана Мартиняка. На славу Єдиносушній Пресвятій Тройці, для росту Царства Божого на землі, владою даною мені, покликую до життя парафію під покровом св. Юрія Переможця. Це був початок, наріжний камінь, який став основою творення даної парафії, а відтак будови храму…»

Далі Мирополит пригадав ще відданих парафії та храмові вірян, згадав ктиторів й доброчинців, парохів й сотрудників. Наголосив на портебі щирої віри й добрих діл на дорозі свого життя.

Довершення торжественної літургії стало відзначення Митрополитом, на внесок пароха, заслужених парафіян й вручення їм почесних грамот та медалей. А потім, згідно звичаю, ще голос взяли запрошені гості, які разом зі словами вітань дарували парафії звичаєві дарунки.

Цілість лельківських торжеств доповнило освячення Митрополитом і прибулим духовенством води, а ще потім спільна трапеза поєднана зі спогадами з минулого й сьогодення.

00000