Нелегкими були часи для мешканців Галичини у роки ІІ Світової Війни і у післявоєнний період. Коли вся Європа почала звикати до миру, вільнолюбивий український народ продовжував боротьбу за свою гідність і незалежність. Особливо тяжкою і трагічною була доля мешканців села Завадка Морохівська, що на Підкарпаттю. Після спалення села німцями у 1944 році залишилася тільки дерев’яна церква (розібрана десь у 50 роках) і два будинки. Мешканці були змушені жити у землянках. В першій половині 1946 року – 25 січня, 28 березня і 15 квітня – село тричі було заатаковане польським військом, внаслідок чого загинула понад сотня цивільного населення. Вцілілих мешканців 30 квітня 1946 року було депортовано до радянської України, а 29 квітня 1947 року в рамках акціїї „Вісла” виселено останніх 15 мешканців, що і закінчило існування цього села. Німим свідком цих подій залишився тільки цвинтар, на якому спочили у спільних могилах трагічно загиблі селяни. Подібною була доля тисячі сіл Засяння, Любачівщини і Перемишльщини.

4 червня 2016 року у 70 річницю згаданих подій це місце відвідав Преосвященніший Владика Євген (Попович), Митрополит Перемисько-Варшавський, щоб присутністю і молитвою віддати шану мешканцям Завадки Морохівської. У співслужінні отця Канцлера Павла Рогуня, отця Декана Андрія Журава, отців Сяніцького деканату, вірних Мокрого і навколишніх парафій Преосвященніший Владика відслужив Парастас над могилами невинно вбитих мешканців села.

На закінчення урочистості отець Парох Богдан Кішко запросив усіх присутніх пом’янути загиблих при спільному столі, про який подбали місцеві господині.

о. Микола Костецький

00000