Звернення Постійної ради єпископів щодо польсько-українського примирення
Останнім часом засоби масової інформації повідомляють про випадки зростання агресії, що виникають між українцями та поляками. Усі ці події, незалежно від того, чи мають вони національне, хуліганське чи кримінальне підґрунтя, заслуговують на осуд.
Коли в лютому 2022 року на території України розпочалася повномасштабна війна і сотні тисяч біженців із цієї країни перетинали польський кордон, ставлення наших співвітчизників викликало захоплення та повагу в усьому світі. Ми великодушно відкрили для них свої домівки й помешкання, а десятки благодійних організацій і тисячі людей доброї волі по всій країні з великою щедрістю допомагали біженцям — як тим, хто прямував транзитом до інших країн, так і тим, хто тимчасово оселявся в Польщі.
Для біженців організовували харчування, медичну, фінансову, юридичну, душпастирську, психологічну та освітню допомогу. Від самого початку війни на передовій цієї допомоги стояли християнські Церкви, їхнє духовенство, богопосвячені особи та миряни, Caritas Polska, дієцезіальні осередки Caritas, а також сотні інших благодійних організацій, парафій, католицьких рухів і товариств.
Ми ніколи не припиняли й не обмежували цього служіння братам в Україні, а також біженцям із цієї країни, які прибули до Польщі, підтримуючи в цьому також державну владу та органи місцевого самоврядування. Увесь цей час ми як Церква незмінно стоїмо на боці тих, хто постраждав найбільше: родин жертв війни, тих, хто страждає і часто вже не має куди повернутися.
Згадані вище інциденти різко контрастують із діяльністю, яку Церква здійснює вже понад чотири роки. Конференція єпископату Польщі неодноразово закликала до солідарності з потребуючими в Україні та до примирення між нашими народами, які несуть на собі болючі рани історії. Ми гаряче віримо, що ці рани можуть загоїтися, а понад ними утвердяться взаємна повага та примирення.
Закликаємо віруючих і невіруючих, людей доброї волі в Польщі шукати в польсько-українських відносинах передусім духу примирення та християнської любові.
Закликаємо до чесного історичного діалогу, щоб темні сторінки нашої спільної історії були повністю з’ясовані.
Закликаємо також не розпалювати національних аргументів, спрямованих вороже проти будь-кого.
Звертаємося також до державної влади із закликом ефективніше запобігати інцидентам на національному ґрунті, водночас забезпечуючи дотримання закону всіма, хто перебуває на території нашої країни.
Ченстохова, 26 серпня 2026 року
Джерело: Юрій Бойко
Podziel się z innymi
Plan duszpasterski
Katedra online
Pełnia Wiary
Kalendarz
З глубоким жалем повідомляме, же 27 жовтня 2026 року у Вроцлаві, проживши 84 роки, відишла Ольга Трохановська з роду Канюк, котра през ціле своє житя била звязана з культуром, традициями і духовном спадщином свойой рідной Лемківщини.
Народила ся 22 липня 1942 року в Вафці, недалеко Фльоринки, у родині Марії та Штефана Канюків. Її дитинство, подібні як і долі тисячів лемків, було позначене трагедіом примусових виселень. В 1947 році, маючи лем пять років, разом з родичами, братами та сестром була примусово виселена в рамках акциі «Вісла» до Дзьєцьмяровіць коло Шпротави, на західні землі Польщі.
Там доростала і зачинала своє доросле житя. Закінчила Рільничий Технікум в Шпротаві, а наступні през долги роки працувала в рільничих організациях. Вела тіж власну господарчу діяльніст. Важне місце в Їі житю занимали віра, спільнота і діяльніст на благо Грекокатолицкой Церкви. През десятилітя била активном членкинім грекокатолицкой парохіі в Шпротаві, беручи участ в релігійним і суспільним житю місцевой спільноти. Брала участ в єпархіяльних з’їздах жінок і парохіяльних подіях. З особливом відданістю включила ся в праці повязани з пристосуваньом будинку на грекокатолицку церкву в Шпротаві, підтримуючи створіня місця молитви і стріч для місцевой спільноти.
Незважаючи на минули роки і житя далеко од рідних сторін, николи не втратила звязку з Лемківщином. Завжди згадувала єй з великом любовю, теплотою і туском. Радо вертала ся на землю своіх предків, до місць звязаних з дітинством і історійом родини. Особливе місце в Її серци занимала Лемківска Ватра в Ждинi, котра била для неї не лем святом лемківской культури, але тіж символом повороту до своіх коренів, стрічи з близкими і спільнотом, з котром през ціле житя чула ся звязана.
Її житя било свідоцтвом долі поколіня Лемків, котре дознало примусового виселеня, але помимо розлуки з рідном земльом заховало свою тотожніст, віру, традициі і памят о предках.
Лишиться в нашій памяти як особа глубоко привязана до родинних коренів, оддана своїй спільноті і вірна цінностям винесеним з родинного дому.
Вічная Їй пам’ять!
Похоронні урочистості світлої пам’яті Ольги Трохановської
У четвер, 29 жовтня 2026 року, о 18:00, у греко-католицькому храмі Преображення Господнього в Шпротаві (вул. Кошарова, 13) буде відслужено парастас за упокій душі новопреставленої Ольги Трохановської.
Похоронні урочистості розпочнуться у п’ятницю, 30 жовтня 2026 року, об 11:00, у греко-католицькому храмі Преображення Господнього в Шпротаві.
Після завершення богослужіння відбудеться прощальна процесія та супровід Покійної до місця вічного спочинку. Чин поховання відбудеться орієнтовно о 13:00 на комунальному кладовищі в Шпротаві.
Упокоїлася у Бозі мама єпископа Аркадія Трохановського
Sanktuarium w Jarosławiu
błahowist
