Apel Rady Stałej Biskupów w sprawie pojednania polsko-ukraińskiego
W ostatnim czasie media opisują przypadki narastającej agresji, do której dochodzi między Ukraińcami i Polakami. Wszystkie te zdarzenia, niezależnie od tego czy mają podłoże narodowościowe, chuligańskie czy kryminalne, są godne potępienia.
Kiedy w lutym 2022 roku wybuchła pełnoskalowa wojna na terytorium Ukrainy i gdy setki tysięcy uchodźców z tego kraju przekraczały granicę Polski, postawa naszych Rodaków budziła podziw i szacunek na całym świecie. Wielkodusznie otwarliśmy wtedy dla nich nasze domy i mieszkania, a dziesiątki organizacji pomocowych i tysiące ludzi dobrej woli w całym kraju z wielką hojnością pomagało uciekinierom w tranzycie do innych krajów bądź też w czasowym osiedleniu się w Polsce. Organizowano dla uchodźców wyżywienie i pomoc medyczną, finansową, prawną, duszpasterską, psychologiczną czy edukacyjną. W tych działaniach, od samego początku wojny, na pierwszej linii stały Kościoły chrześcijańskie, jego duchowni, konsekrowani i świeccy, Caritas Polska, Caritas diecezjalne i setki innych organizacji pomocowych, parafii, ruchów i stowarzyszeń katolickich. Tej służby braciom w Ukrainie, a także uchodźcom z tego kraju do Polski, nigdy nie zaprzestaliśmy i nie ograniczyliśmy, wpierając w tym władze państwowe i samorządowe. Przez cały czas stoimy, jako Kościół, zawsze po stronie najbardziej poszkodowanych, rodzin ofiar wojny, tych, którzy cierpią i często nie mają już dokąd wracać.
Wspomniane wcześniej incydenty zdecydowanie kontrastują z podejmowanymi przez Kościół od ponad czterech lat działaniami. Konferencja Episkopatu Polski wielokrotnie apelowała o solidarność z potrzebującymi w Ukrainie i o pojednanie między naszymi narodami, dotkniętymi przecież bolesnymi ranami historii. Gorąco wierzymy, że rany te mogą się zabliźnić, a ponad nimi staną wzajemny szacunek i pojednanie.
Apelujemy do wierzących i niewierzących, do ludzi dobrej woli w Polsce, o szukanie w relacjach polsko-ukraińskich przede wszystkim ducha pojednania i chrześcijańskiej miłości. Apelujemy o uczciwy dialog historyczny, by ciemne plamy naszej wspólnej historii zostały w pełni wyjaśnione. Apelujemy również, aby nie podsycać argumentów narodowościowych wrogich komukolwiek. Apelujemy także do władz państwowych o skuteczniejsze zapobieganie incydentom o charakterze narodowościowym, przy równoczesnym zapewnieniu przestrzegania prawa przez wszystkich, którzy znajdują się na terenie naszego kraju.
Częstochowa, 26 sierpnia 2026 r.
Źródło: episkopat.pl
Podziel się z innymi
Plan duszpasterski
Katedra online
Pełnia Wiary
Kalendarz
З глубоким жалем повідомляме, же 27 жовтня 2026 року у Вроцлаві, проживши 84 роки, відишла Ольга Трохановська з роду Канюк, котра през ціле своє житя била звязана з культуром, традициями і духовном спадщином свойой рідной Лемківщини.
Народила ся 22 липня 1942 року в Вафці, недалеко Фльоринки, у родині Марії та Штефана Канюків. Її дитинство, подібні як і долі тисячів лемків, було позначене трагедіом примусових виселень. В 1947 році, маючи лем пять років, разом з родичами, братами та сестром була примусово виселена в рамках акциі «Вісла» до Дзьєцьмяровіць коло Шпротави, на західні землі Польщі.
Там доростала і зачинала своє доросле житя. Закінчила Рільничий Технікум в Шпротаві, а наступні през долги роки працувала в рільничих організациях. Вела тіж власну господарчу діяльніст. Важне місце в Їі житю занимали віра, спільнота і діяльніст на благо Грекокатолицкой Церкви. През десятилітя била активном членкинім грекокатолицкой парохіі в Шпротаві, беручи участ в релігійним і суспільним житю місцевой спільноти. Брала участ в єпархіяльних з’їздах жінок і парохіяльних подіях. З особливом відданістю включила ся в праці повязани з пристосуваньом будинку на грекокатолицку церкву в Шпротаві, підтримуючи створіня місця молитви і стріч для місцевой спільноти.
Незважаючи на минули роки і житя далеко од рідних сторін, николи не втратила звязку з Лемківщином. Завжди згадувала єй з великом любовю, теплотою і туском. Радо вертала ся на землю своіх предків, до місць звязаних з дітинством і історійом родини. Особливе місце в Її серци занимала Лемківска Ватра в Ждинi, котра била для неї не лем святом лемківской культури, але тіж символом повороту до своіх коренів, стрічи з близкими і спільнотом, з котром през ціле житя чула ся звязана.
Її житя било свідоцтвом долі поколіня Лемків, котре дознало примусового виселеня, але помимо розлуки з рідном земльом заховало свою тотожніст, віру, традициі і памят о предках.
Лишиться в нашій памяти як особа глубоко привязана до родинних коренів, оддана своїй спільноті і вірна цінностям винесеним з родинного дому.
Вічная Їй пам’ять!
Похоронні урочистості світлої пам’яті Ольги Трохановської
У четвер, 29 жовтня 2026 року, о 18:00, у греко-католицькому храмі Преображення Господнього в Шпротаві (вул. Кошарова, 13) буде відслужено парастас за упокій душі новопреставленої Ольги Трохановської.
Похоронні урочистості розпочнуться у п’ятницю, 30 жовтня 2026 року, об 11:00, у греко-католицькому храмі Преображення Господнього в Шпротаві.
Після завершення богослужіння відбудеться прощальна процесія та супровід Покійної до місця вічного спочинку. Чин поховання відбудеться орієнтовно о 13:00 на комунальному кладовищі в Шпротаві.
Упокоїлася у Бозі мама єпископа Аркадія Трохановського
Sanktuarium w Jarosławiu
błahowist
