2 липня, у межах розгляду Головної теми Синоду Єпископів УГКЦ 2026 року — «Душпастирство покликань до священства та монашества», владики присвятили окремий тематичний блок покликанням до богопосвяченого життя. Учасники Синоду обговорили середовища, у яких сьогодні зароджуються покликання, виклики їх розпізнавання та роль молоді, родини і монаших спільнот у їх плеканні.

Головну доповідь представив голова Патріаршої комісії у справах монашества УГКЦ владика Михайло Бубній. Співдоповідачами стали ієромонах Студійського уставу Сава Масник, сестра Катерина Молочій зі Згромадження сестер місіонерок Найсвятішого Ізбавителя та ієромонах Андрій Сивак із Товариства Ісусового. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Перед цим, у першій частині засідання, владики розглянули питання душпастирства покликань до священства.

Три середовища, де народжується покликання

У коментарі Департаменту інформації УГКЦ владика Михайло Бубній розповів, що підготовка до синодального обговорення розпочалася з аналізу сучасного стану монашества в УГКЦ. Патріарша комісія у справах монашества провела масштабне дослідження серед осіб, які вступили на шлях богопосвяченого життя від 2015 року, щоб зрозуміти, хто сьогодні приходить до монаших спільнот, як народжується покликання та які виклики переживають молоді люди.

«Ми шукали відповідь на запитання, де сьогодні зароджуються покликання. Побачили три основні середовища: молодь, яка є фундаментом покликань; родина, яка виховує дитину у вірі; та самі богопосвячені спільноти, покликані плекати й супроводжувати покликання», — зазначив владика.

Опитування також допомогло побачити сучасні тенденції, демографічні виклики, наслідки війни та кризу інституту сім’ї, а також визначити напрями, на яких Церкві варто зосередити особливу увагу в душпастирстві покликань.

Молодь шукає справжнє свідчення

Перший тематичний блок представив ієромонах Сава Масник, СУ, який зосередив увагу на сучасній молоді та її духовних пошуках. Він наголосив, що молоді люди не бояться радикальності Євангелія, однак дуже гостро реагують на нещирість і подвійні стандарти.

«Питання полягає не лише в тому, чи молодь здатна сказати Богові своє „так“, а й у тому, чи наші спільноти здатні це „так“ прийняти, розпізнати, очистити й допомогти йому дозріти», — зауважив о. Сава.

Окрему увагу доповідач приділив викликам, які переживають молоді богопосвячені особи. Згідно з результатами дослідження, понад три чверті опитаних у певний момент переживали кризу покликання. Найчастіше її причинами ставали надмірне навантаження і вигорання, брак діалогу у спільноті, монотонність щоденного життя та незадоволені духовні потреби.

Водночас, як зазначив владика Михайло Бубній, дослідження показало й іншу важливу тенденцію — сучасна молодь залишається відкритою на Божий поклик.

«Ми побачили, що Господь і сьогодні кличе молодих людей. Найчастіше покликання відкривається в особистій молитві, літургійному житті Церкви та через зустріч із конкретною богопосвяченою особою. Саме живий приклад найбільше впливає на молодих людей і допомагає їм відповісти на Божий заклик», — наголосив єпископ.

Родина залишається першою школою покликання

Співдоповідачка с. Катерина Молочій, ЗНІ, присвятила свою доповідь ролі родини у вихованні віри та формуванні покликання. Вона звернула увагу на сучасні виклики, з якими стикаються батьки, зокрема цифрове середовище, втрату відчуття сакрального, кризу авторитетів та надлишок інформації.

«Де ж тут місце невидимого, духовного, святого? Чи не губиться відчуття таїнства життя, подій, переживань, сенсів у рутинному житті родини і соціуму?» — поставила запитання доповідачка.

Водночас с. Катерина наголосила, що сучасна молодь «спрагла справжності та нетерпима до ритуалізації без змісту», а тому покликання народжується насамперед там, де дитина бачить живу віру своїх батьків і зустрічає справжнє християнське свідчення.

Окрему увагу вона звернула на підлітковий вік. За результатами дослідження, перші думки про монаше життя у більшості богопосвячених осіб виникали саме у віці 12–19 років, тоді як середній вік вступу до монастиря становить 23 роки. Саме тому, на думку доповідачки, Церква покликана приділяти більше уваги духовному супроводу підлітків.

Харизму передає не розповідь, а спосіб життя

Ієромонах Андрій Сивак, ТІ запропонував поглянути на покликання крізь призму трьох вимірів — харизми, спільноти та місії.

«Саме вони відповідають на фундаментальні питання розпізнавання: що мене духовно притягує, з ким я можу жити і для чого я готовий посвятити своє життя», — зазначив доповідач.

Він підкреслив, що покликання формується поступово — через родину, парафію, молодіжне середовище, духовний супровід та особистий досвід життя Церкви.

Особливу увагу о. Андрій звернув на результати дослідження, які показали, що харизма монашої спільноти найкраще передається не через пояснення чи лекції, а через приклад життя її членів. Майже 69 % опитаних відповіли, що саме свідчення конкретних богопосвячених осіб допомогло їм відчути харизму спільноти, тоді як знайомство з текстами чи розповідями відіграло значно меншу роль.

«Харизма найпереконливіше передається не через пояснення, а через спосіб життя, який можна побачити і пережити», — наголосив доповідач.

Підсумовуючи доповіді та дослідження, голова Патріаршої комісії у справах монашества УГКЦ владика Михайло Бубній сказав: «Ми побачили, що сучасне монашество є радісним і щасливим у своєму покликанні. Це дуже нас тішить, адже означає, що люди, які відповіли на Божий поклик, зробили правильний вибір. Тому ми радо запрошуємо молодь не боятися Божого голосу, відкриватися на нього і сміливо служити Богові, Церкві та людям».

Представлені напрацювання стануть основою для подальшого синодального обговорення Головної теми та вироблення практичних напрямків розвитку душпастирства покликань в УГКЦ.

Повідомляє Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ