26 червня 1946 р. через відмову очолити псевдособор «возз’єднання» УГКЦ з РПЦ, що відбувся у Львові на території собору св. Юрія Змієборця, вдруге був заарештовний Перемиський Владика Йосафат Коциловський; спорожнілі єпископські палати три дні грабувало місцеве населення.

Після закінчення ІІ світової війни палату перемиських греко-католицьких єпископів перейняла державна адміністраця і влаштувала в неї Музей Перемиської Землі. Будинок остаточно був повернутий Перемисько-Варшавській Архиєпархії УГКЦ в 2008 р.

Про арешт Владики Коциловського у виданні «Духовенство Перемиської Єпархії та Апостольської Адміністрації Лемківщини» (Богдан Прах, Львів 2015) поміщена інформація: «26.VI.1946 зранку кількасот солдатів 28 полку піхоти 9 DP та співробітників UBP оточили єпископський палац у Перемишлі (пл. Чацького 3); сусідні вулиці та площу перекрито щільним кордоном війська й міліції. Напередодні о. В. Гриник, попереджений про ордер на арешт перемиських владик, пропонував єп. Й. К. сховатися, на що той категорично не погодився (…). Передбачаючи депортацію до УРСР, владика написав коротку заяву вірности папі римському Пієві ХІІ: У випадку мого арешту й заслання покірно прошу передати Святішому Отцеві, що складаю у його стіп вияв моєї вірности і цілковитої відданості до останнього удару мого серця, благаючи по-синівськи його батьківського благословення. Військові старшини цілий день переконували єп. Й. К. покинути палати…».

Владика Коциловський, перевезений до Києва, був засуджений до 10 років виправно-трудових колоній. Помер у таборі для інвалідів в селі Чапаївка (біля Києва) 17 листопада 1947 року.

У 1977 р. тлінні останки владики з-під Києва було потаємно перевезено до Львова, де їх похоронено на Янівському цвинтарі. Совітська безпека намагалася їх повністю знищити, й підпільним вірянам УГКЦ доводилося їх ще 7 разів перепоховувати.

Сьогодні мощі Владики Йосафата Коциловського зберігаються у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці в Стрию, а їх фрагмент — у храмі Святого Василія на Львівській площі у Києві.

(бт)