Всесвітлішим, Всечесним і Високопреподобним Отцям,

Преподобним Монахам і Монахиням,

та всім вірним Української Греко-Католицької Церкви у Польщі

„Вчора нас поховано з тобою, Христе; встаємо сьогодні з тобою воскреслим, бо вчора нас з тобою розп’ято. Тож і нас прослав, Спасе, у царстві своїм”.

(Канон Пасхи, пісня 3)

Христос Воскрес!

Дорогі Сестри і Брати!

Сьогодні настав день всесвітньої радості: „Хритос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим що в гробах життя дарував”. Ці слова воскресного гімну, які лунатимуть з наших уст протягом найближчих 40-ка днів до Свята Вознесіння Господнього на небеса, будуть свідченням найважливішої правди нашої віри перед сучасним світом. Це віра в правду, що смерть, яка тримала в неволі все людство і була його прокляттям, була остаточно переможена смертю і воскресінням із мертвих Божого Сина. Ісус Христос узяв на себе людський гріх, найтрагічнішим наслідком якого стала смерть. Він страждав і помер на хресті, щоб знищити смерть, немовби зсередини. На хресті Син Божий провів найзапеклішу боротьбу з князем цього світу за людські душі. За кожну душу Він заплатив найвищу ціну. Він став Пасхальним Ягням і добровільно дав себе вбити, проливши свою кров, відкупив кожну душу з рабства смерті та примирив її з Богом. Будучи за своєю природою безсмертним, Він помер у людському тілі, щоб, як кожен смертний, увійти до царства смерті, подолати її володаря і забрати його здобич. Син Божий переміг диявола тією самою зброєю, якою той переміг людство.

Цю правду висловив влучно у своєму слові на Пасху Св. Йоан Золотоустий: „Ад засмутився, (…) бо знищений; засмутився, бо зневажений. Засмутився, бо смерть на нього прийшла. (…) Взяв людину, а на Бога натрапив. Взав землю, а стрінув небо. (…) Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос – і ти звалений. Воскрес Христос – і попадали демони. Воскрес Христос – радіють ангели. Воскрес Христос – і життя вільно пливе”.

Якби Христос не взяв на себе всю безодню гріхів людства, доля всесвіту була б надзвичайно драматичною, і ми надалі залишалися б під владою смерті, без можливості споглядати Бога та без надії на зміну ситуації. Однак Милосердний Бог — Сотворитель людини — не міг допустити такого стану. Він не міг більше дивитися, як гріх нищить людину і руйнує в ній Божу подобу. Навіть у небесах дався чути крик людства з непроникних глибин аду, крик, який у своїй молитві  від імені всіх виразив пророк  Йона: „У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос” (Йо 2, 3 ).

Щоб врятувати Своє сотворіння, Син Божий покинув небо і зійшов у найглибші виміри людського страждання. Наше відкуплення здійснилося в недоступній нам таємниці Божої любові. Усі думали, що князь цього світу переміг, і що все безповоротно закінчилося повною поразкою на хресті та за гробним каменем. Однак Ісус Христос Воскрес, бо Він є Воплоченою Любов’ю, а Любові не можна вбити — Любов є життя.  Як читаємо у  Книзі Мудрості: „Бог  не сотворив смерті, ані не радіє з погибелі живучих. Він бо сотворив усе на те, щоб існувало (…). А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скоштують її ті, що йому належать” (Мудр. 1, 13-14; 2, 24). Бог є Життям і для життя сотворив людину. В книзі Одкровення каже прославлений Христос до Апостола Йоана: „ Не бійся: Я – перший і останній, і живий: і стався мертвий, і от – Я живий на віки віків: і маю ключі смерті і аду” (Одкр.1, 17-18).

Дорогі сестри і брати!

Пасха Христова — це Торжество Життя, це повністю нова дійсність, яка є новим актом сотворіння і відродженням людства: „От нове творю все” – каже Христос у Книзі Одкровення 21, 5 . „Я – Альфа і Омега, початок і кінець. Я спраглому дам даром від джерела води життя. Переможний унаслідує це, і буду йому Богом, і він буде мені сином” (Одкр. 21, 6-7).  Тіла Ісуса Христа немає у гробі — Він живе цілковито новим життям. Його воскресіння не було звичайним поверненням до попереднього життя, як у випадку новозавітніх героїв: сина вдовиці з Наїну, дочки Яіра чи приятеля Христа Лазаря з Витанії. Воскресіння Ісуса Христа з мертвих є радикально новим і зовсім іншим життям, яке належить уже до таємниці самого Бога і є життям вічним. Тому не дивуймося, якщо ця правда перевищує природні можливості нашого розуміння. Нам значно легше пояснити Тайну Воплочення та народження Божого Сина у людській природі, бо маємо досвід людського народження. Ми можемо уявити велич страждань і хресних мук нашого Спасителя, адже досвід фізичних і духовних терпінь нам не чужий. Можна навіть уявити безодню — наприклад, безодню безпорадності, яку відчувають наші брати й сестри в Україні через війну. Парадоксально, але простіше нам зрозуміти таємницю Хреста, ніж таємницю Христового Воскресіння. Учні, які сходили з гори Тавор після Господнього Переображення, чуючи Його прохання, „щоб нікому не оповідали про те, що бачили аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих” (Мр. 9, 9); дивувалися тим словам і питали один одного: „що воно означає «воскреснути з мертвих»” (Мр. 9, 10).

Незбагненний дар нового життя, який подарував нам наш Спаситель, найкраще відображає Ікона Воскресіння Христового. Вона образно показує, що сталося в таємниці Бога за каменем, прикоченим до Господнього гробу. Христос Воскреслий не просто виходить із гробу, а виринає з охопленого темрявою царства смерті у сонячному сяйві та динамічному русі. Ворота аду розбиті, а під стопами Ісуса зв’язаний сатана — батько смерті. Христос не самотній: у Своїх руках Він тримає людей — Адама і Єву. Він тримає їх міцно, не за долоні, а за зап’ястя — місце, де найчіткіше відчувається пульс — і воскрешає їх із Собою до нового життя. На відміну від рукостискання, яке означає рівність, тримання за зап’ястя підкреслює, що це сам Бог рятує людину, бо людина не може врятувати себе сама.

Дорогі сестри і брати!

Ми як свідки Воскреслого Христа, прагнемо сьогодні звернутися до всіх пригноблених і плачучих, до всіх страждаючих, які втратили надію, до тих, хто сумнівається у вірі, і до тих, хто ще не віднайшов Бога: «Мир вам!». Віруйте в Бога, бо Він переміг усяке зло, Він Воскрес і Живе, і останнє слово належить Йому. Каже Христос до Марти, сестри померлого Лазаря: „Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме. Кожен, хто живе і в мене вірує – не вмре повіки” (Йо 11, 25-26).

Це особливе свідчення нашої віри у перемогу Ісуса Христа над злом і смертю в контексті вже п’ятого року повномасштабної воєнної агресії на Україну з боку росії. Усім, хто сіє смерть і руйнування в Україні та в інших куточках світу, ми кажемо: зупиніться! Бо так само, як Христос раз і назавжди знищив царство смерті, так і буде переможений кожен, хто топче Божий Закон — Святість Божу та людську.

Історія вчить, що будь-яка влада чи імперія, яка відкидає Бога і ставить себе на Його місце, фундуює людству пекельне горе — вона не встоїть і буде Богом звернена в порох.

Дорогі сестри і брати!

Великдень 2026 року та всі рухомі свята, пов’язані з Пасхою, згідно з рішенням Синоду Єпископів Перемисько-Варшавської митрополії Української Греко-Католицької Церкви в Польщі, святкуємо вже за григоріанським календарем. Відповідаючи на душпастирські потреби та голос вірних, ми віримо, що ця важлива зміна принесе добрі духовні плоди в житті наших вірних у Польщі.

Користуючись нагодою, запрошуємо всіх взяти участь у прощі Перемисько-Варшавської митрополії до чудотворної Ярославської ікони Матері Божої «Милосердя Двері», яка відбудеться 15–16 травня 2026 року в Ярославі. Цьогорічні урочистості матимуть особливий характер, адже наша Церква відзначатиме 30-ліття коронації Ярославської Богородиці «Милосердя Двері», а також 30-ліття від створення Перемисько-Варшавської митрополії та Вроцлавсько-Ґданської єпархії — визначних подій, що становлять важливу частину духовної історії та розвитку нашої Церкви в Польщі. Після святкувань у Ярославі, чудотворна ікона Матері Божої «Милосердя Двері» буде продовжувати своє паломництво на території Ольштинскьо-Ґданської єпархії. У цей спосіб закінчиться трилітня духовна проща чудотворної Ярославської ікони на території Перемисько-Варшавської митрополії.

Дорогі сестри і брати!

Христос помер за наші гріхи і воскрес раз і назавжди, але в духовному вимірі пасхальне життя кожної людини залишається завданням, яке постійно актуальне. Як пише Святий Павло: „Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним” (1 Кор 4, 10); а в іншому місці додасть: „A коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. Думайте про горішнє, а не про земне. Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі. Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з ним з’явитесь у славі” (Кол 3, 1-4).

У нашому житті ми безперервно мусимо переходити від смерті до життя, від гріха до святості, від рабства до свободи, від ненависті до любові і прощення. Не змарнуймо добрих плодів навернення, які ми осягнули під час великопосного подвигу.

Дозвольмо Воскреслому Христові увійти в наші серця, відвалити камінь гріха, сумнівів і зневіри. Воскреслий Христос приходить сьогодні до кожного й промовляє: «Мир вам!»

Ми, християни, маємо цей привілей: Живий Христос присутній з нами в кожній Божестенній Літургії, яка є спомином Його Смерті і Воскресіння. Нашою Пасхою, яку ми споживаємо для життя вічного, є Його найсвятіші Тіло і Кров.

З цілого серця бажаємо вам, щоб світло Воскреслого Ісуса наповнило ваші серця, а Його життя стало явним у житті кожного з вас.

На Великодні Свята зі щирого серця Вас благословимо!

+Архиєпископ Євген Попович
Митрополит Перемисько-Варшавський

+Єпископ Володимир Ющак
Владика Вроцлавсько-Кошалінський

 +Єпископ Аркадій Трохановський
Владика  Ольштинсько-Ґданський

 +Єпископ Маріуш Дмитерко

Владика помічник Вроцлавсько-Кошалінський

Перемишль – Вроцлав – Ольштин, Великдень 2026 р. Б.