Проповідь Митрополита Перемисько-Варшавського Архиєпископа Євгена Поповича виголошена у день Різдва Христового в Соборі Святого Івана Хрестителя у Перемишлі.

«Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішив вся»

Всечесні отці,
Преподобні сестри,
Дорогі в Христі, браття і сестри,

Христос Рождається!

Вітаю всіх Вас з празником Різдва Христового та бажаю сьогодні, в цей радісний час, увійти разом з Вами в цю таємну Містерію Божого приходу в наш світ.

Наше відзначення цього великого празника почалося вже вчора в рідній хаті, де ми всі, як одна родина, з появою першої зірки на небі, стали до святочної вечері, щоб згідно з традицією, сповістити нам самим й своїм близьким, що Господь Бог, прийнявши наше тіло, прийшов у цей світ як мала незахищена дитина. Голова родини відчитав фрагмент святого писання про Його народження та відтак на знак Його присутності між нами, поділився  просфорою. Опісля сіли ми за столом, щоб спожити дванадцять пісних страв, а наш дім заповнився радісним співом наших колядок та щирих побажань, та там, де такий звичай, обдарували ми себе подарунками. Обов’язково в нашій хаті поставлений дідух, символ достатку і ялинка, символ дерева життя.

Різдвяні свята, які так урочисто відзначаємо кожного року, це не тільки вірність традиції, бажання зберегти наші прекрасні різдвяні обряди та звичаї, чи  нагода зібратися разом та добре провести тих кілька вихідних днів. Різдво Христове перш за все усвідомлює і пригадує нам самим, що дійсно у наш світ входить сам Господь Бог, приходить, щоб світ перемінити, а нас самих підняти до небесних висот; про що так чудово говорить нам Літургія нашої Церкви, зокрема литійні стихири  Великого Повечір’я, в яких співаємо:

«Бачивши Ісус, як через гріх зотліла в людині Божа подоба,

прихилив небеса і зійшов, та незмінно поселився в дівичому лоні, щоб у нім обновити упалого Адама, який кличе до тебе: Слава твоїй появі, Спасителю мій і Боже!»

-І-

Євангелист Лука розповідає нам, що Марія породила свого первородного сина у Вифлеємі та поклала  Його в яслах, бо не було їм місця в заїзді. Мотив народження Ісуса Христа в яслах, у вертепі чи вбогій стайні часто повторюється в наших колядах. В одній з них співаємо:

«Христос родився, Бог воплотився
У Вифлеємській яскині
В стайні убогій, в бідності многій,
Велика радість всім нині»

Факт приходу на світ Божого Сина у вертепі підкреслює, що Ісус Христос, бувши Царем світу, родиться не в царських палатах, але – як часто повторює папа Франциск – на периферії цього світу. Він приходить та поселяється в нужді кожного людського серця, яке часто само в собі є такою периферією. Він хоче наше, забуте цілим світом життя, огріти своєю любов’ю та сказати кожному з нас, що саме Він народився у цьому світі, прямо для мене.

Сьогодні Ісус Христос приходить  до нашого зболеного від війни народу та родиться в окопах та траншеях наших захисників, родиться в лікарнях, де рани війни лікують наші воїни, родиться в серцях наших матерів та дітей, які оплакують смерть своїх чоловіків та дітей, приходить до наших родин розділених війною.

Він – Боже Дитя приходить сьогодні до кожної людини, яка знедолена і виснажена війною, негараздами щоденного життя, та вдихає в наші серця свій мир, дарує нам благословення, мовляв: я з Тобою! Світло надії, яке запалало над Вифлеємом сьогодні запалюю у твоєму серці!

Також ця істина знаходить віддзеркалення в коляді: «На Небі зірка ясна засяла», де просимо Божу Дитину благословення:

«Благослови нас, Дитятко Боже,
Дари нас нині любов’ю,
Най ціла сила пекла не зможе
Нас розділити з Тобою.
Благослови нас, ми Твої діти,
Христос родився: Славіте!»

-ІІ-

Євангелист Матей, розповідаючи про Різдво Христове згадує мудреців, які десь на далекому сході відчитали дивний знак на небі й подалися в дорогу за тим знаком – зорею, щоб віднайти Царя Всесвіту. Постава тих ближче неназваних мудреців це знак для нас, що і ми в тому дивному світі, назначеному війнами та легковаженням основних прав людини, маємо навчитися відчитувати знаки, які дає нам небо, щоб у нашій життєвій дорозі не втратити цього справжнього орієнтира, яким є Ісус Христос. Це важливо сьогодні, коли з усіх усюдів закидають нас всілякими безкорисними інформаціями та лозунгами, де насильство і психологічна війна мають на меті нас залякати та кинути у відчай!

В  час Різдва Христового небо кличе нас, щоб ми стали від святочних столів, залишили всі свої щоденні турботи та пішли слідом за мудрецями й віднайшли Боже Дитя; яке спочиває в яслах дому мого сусіда, з яким може не говорю від якогось часу; яке спочиває в обіймах другої людини, яка є хворою і немічною; яке спочиває в рідній Церкві, до якої мені не спішно; яка говорить до мене словами молитви, яких я вже може не розумію, але які можуть стати для мене словами розради, потіхи та скріплення!

-ІІІ-

З Різдвом Христовим входимо в Ювілейний Рік, який папа Франциск проголосив ще в травні цього року, Буллою: «Spes non confundit – Надія не засоромить». А вчора, в Навечір’я Різдва Христового, Вселенський Архієрей відкрив «святі двері» в Соборі Святого Апостола Петра в Римі та сповістив цілому світові, що настав час милосердя і ласки, який в дарі приносить нам Ісус Христос – Божа Дитина і Цар Всесвіту.

Згідно з волею Вселенського Архієрея, в наших єпархіях відкриття Ювілейного Року відбудеться в неділю 29 грудня через прокламацію цього ж ювілею в катедральних та прокатедральних храмах.  Нагадаю, що час Ювілейного Року є особливим часом Божої благодаті, в якому кожний вірний може отримати ласку повного відпусту та інші духовні добра.

-IV-

Час Різдвяних свят є часом, як вже зазначено на початку цього слова,  глибокого переживання та переосмислення нашої віри та щирих сердечних побажань.

В першій черзі, з цього місця бажаю привітати з Різдвом Христовим Главу Української Греко-Католицької Церкви, Блаженнішого Патріарха Святослава та всіх наших єпископів, які на різних континентах та країнах світу служать нашому народові; особливо вітаю з празником Різдва владик нашої Метрополії,: Кир Володимира й Кир Аркадія, як також владик сеньйорів: Кир Йоана та Кир Петра.

Вітаю наше духовенство, яке в різних куточках Польщі, в парафіях і душпастирських осередках, несе пастирське служіння вірним нашої Церкви та всім людям, які в наших спільнотах знайшли свій новий дім.

Вітаю чернецтво, яке нащодень своїм життям та молитвою свідчить про присутність Божої Дитини посеред нас.

Вітаю весь наш улюблений Божий Народ –  вірних Церкви, яка живе та розвивається завдяки Вашій відданій праці у справи Неба та дочасного світу! Дякую Вам за постійну підтримку України, яка бореться з силами зла за свою свободу та гідне життя.

Всім Вам бажаю, щоб слова ангельської пісні, яка пролунала над вертепом у Вифлеємі: «Слава во вишніх Богу й на землі мир, людям його вподобання», здійснилися по всьому світу та в першій мірі там, де сьогодні є війна! Мрію, щоб над українським небом засіяв справжній мир, щоб наші діти не були вимушені втікати перед російськими ракетами, але з радістю вдивлялися в небо. Мрію, щоб в місце звуків повітряної тривоги звучала радісна українська коляда.

-V-

„Надія –  не засоромить. Spes non confundit”! Проповідуючи під час Літургії в місті Аяччо на Корсиці, відслуженої в рамках 47-ї Апостольської подорожі, Папа Франциск наголосив, що Боже слово породжує свідків надії, яка не розчаровує, адже її фундаментом є Господь.

«Боже слово, однак, завжди нас підбадьорює. І перед обличчям спустошення, яке гнітить народи, Церква проголошує непохитну надію, яка не розчаровує, бо Господь приходить, щоб оселитися серед нас. І тому наше прагнення до миру і справедливості знаходить у Його приході невичерпну силу».

Дорогі брати й сестри, всечесні отці, преподобні монахи та монахині, ще раз бажаю всім Вам благословення Божої Дитини на Різдвяні свята та на Ювілейний 2025 рік!

Христос Рождається – славіть Його!