«Тому то й ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує нас, і витривало біжім на подвиг, який є  перед нами, дивлячись на Ісуса, засновника й завершителя віри» (Євреїв 12,1-2)

Дорогі в Христі браття і сестри,
Шановні гості та прочани,
Слава Ісусу Христу!

ЛЮДИНА ХРАМОМ СВЯТОГО ДУХА

Вчора в нашому літургійному календарі ми завершили святкування Святої П’ятдесятниці, тобто Зіслання Святого Духа на учнів Христових, яке дало зачаток Церкві Христовій.

Розповідаючи по цю подію, ми задумувалися над тим, як зрозуміти дію Святого Духа – Третьої Божої Особи. Роздумуючи над Божим Словом ми відкрили, що Святий Дух у своїй тиші та закритті наповнює нас своїми Дарами, такими як: мудрість, розум, порада, мужність, побожність, страх Божий тощо.

Внаслідок діяння духовних дарів, у нашій душі зростають плоди (овочі) Святого Духа, а саме: любов, радість, мир, терпеливість, доброта, милосердя, віра, лагідність, поміркованість (1 Кор. 12, 4-11). Першою в цьому списку стоїть любов, яка є вершиною духовного росту людини сповненої благодаттю Святого Духа. Джерелом цієї любові є сам Господь Бог – Сама Повнота Досконалої Любові, Який весь час говорить до нас мовою любові та милосердя.

Про це прекрасно пише Апостол Павло у Першому посланні до Коринтян, де заявляє, що коли б ми посіли все знання, знали всі пророцтва, все своє тіло віддали на спалення, але не мали б любові, ми були б як мідь бреняча або кимвал звучний, тобто безголосі та порожні у глибині нашого серця.

КАНОНІЗОВАНІ СВЯТІ

Сьогодні в першу неділю після Зіслання Святого Духа, Церква, наша Мати, запрошує нас вознести благодарення Господеві за всіх святих, тобто тих, що вже удостоїлися життя у Божому Царстві та споглядають Обличчя Люблячого і Трисвятого Бога. Святі, яких сьогодні величаємо, це саме ті з-посеред нас, які отримавши Дари Святого Духа перетворили їх на плоди Духа, вершком яких є любов. Посеред святих, яких сьогодні згадує наша Церква є також ті, яких блаженними Католицької Церкви проголосив святий папа Іван Павло II, серед яких є наші перемишльські владики – мученики: Йосафат Коциловський і Григорій Лакота.

Час від часу, чуємо, що Церква до лику святих записує нових праведних, які походять  з усіх народів, культур та рас, бо святість не має географічних та ідеологічних меж. Святість є універсальною вартістю.  Тими днями Святий Престіл проголосив, що в першу Неділю вересня до лику святих зарахує двох нових блаженних; Петра Фрасаті та юнака Карла Аккутіс.  Також Україна чекає на визначення дати беатифікації закарпатського священника Петра Ороса, вбитого комуністами з ненависті до Греко-католицької Церкви.

Наш місяцеслов, тобто літургійний календар, на кожний день  року, приписує згадку про одного або кількох святих, яких поминаємо в Літургії, та за заступництвом котрих, просимо Божої Благодаті для нас.

СВЯТІ МІЖ НАМИ

Але побіч визнаних Церквою, канонізованих святих, небо є заповнене не зрахованим числом чоловіків та жінок, які в тиші свого серця жили справжньою вірою, та досягли вершин євангелійного благочестя. Дуже часто, називаємо їх безіменними святими, це ті, які жили між нами, розділяли наш щоденний труд життя, та які за основу мали Ісуса Христа, засновника й завершителя віри, про що сьогодні нам пригадує Апостол Павло у послані до Євреїв.

Я особисто, у моєму священничому служінні, не раз зустрічав тихих, покірних, повних любові та простоти серця й глибокої віри людей, з уст яких ніколи не падали слова зло-нарікання, прокльонів чи злоби, навіть, коли їх життя було назначене великим терпінням та всякого роду негараздами. Вистарчило подивитися на їх вервицю, яка тримана на молитві в спрацьованих або покручених від хвороби руках, неоднократно почорніла, або на молитовник, який від постійного перегортання сторінок, здавався якимсь антиком в руках молільника.

Можемо сказати, що  про них говорить Книга Одкровення святого Івана Богослова, де читаємо; «один зі старших промовив до мене: Ці одягнені в білі одежі, хто вони й звідки прийшли? (…) А Він оповів мені: Це ті, що прийшли від горя великого й обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. (…) Ні голоду, ні спраги не матимуть більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, бо Агнець, що на середині престолу, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.» (Одк. 7, 13-17)

ЗРОСТАННЯ ДО СВЯТОСТІ

Святість це виклик й завдання для кожного з нас, бо кожний з нас покликаний бути жителем Неба, бо через святе хрещення ми стали Христові.

Як осягнути це почесне місце в Божому Винограднику – нам, що іще змагаємося за Боже Царство? Очевидно можемо брати приклад з життя різних святих, йти їх дорогою, але найважливіше віднайти свою дорогу до Господа. Першим кроком моєї дороги до Бога мусить бути стан очищення мого серця, яке з побіленого гробу станеться вогнищем Божої Любові. Як це зробити? Подам приклад духовної настанови одного старця, який вчить:

«Знайте, що кожен раз, коли ви злі, сваритесь, воюєте проти близьких своїх, коли в серці своєму накопичуєте зло і ненависть – знайте, що діють в серці вашому біси. Знайте, що кожен раз, коли брешете, обмовляєте, принижуєте добре ім’я ближніх своїх, робите доноси, намагаєтеся заподіяти зло своїм ближнім – знайте, що біси діють в серці. Утримуйтеся насамперед від того, що опоганює вас, виходячи з уст ваших: від брехні, прокльонів, осудження, від сварок і пліток. Утримуйтеся від цього, і тоді серце ваше буде поступово ставати все більше чистим і чистим, і потрохи з притулку бісів перетвориться в храм Святого Духа».

Бо такий є Божий задум супроти кожного з нас, щоб тіла наші зліплені з земського пороху сталися Храмом Святого Духа, на взірець  Пречистої Діви Марії та Всіх Святих, яких сьогодні почитаємо.

СВЯТІСТЬ РОДИТЬ ГЕРОЇВ ДЛЯ НЕБА

Ніхто, не має більшої любові, як цей, що життя своє віддає за своїх друзів. В Неділю Всіх святих, за перемишльською традицією ідемо з молитвою на могили наших братів і сестер, які спочивають на військовому цвинтарі в Пікуличах біля Перемишля. Там спочивають ті, що життя своє віддали за волю нашого народу. А вчинили це з любові до нас, до нашої Богом даної нам свободи та гідності Божих дітей. Кожний, хто віддає своє життя за братів своїх, є гідний пошани та молитовної пам’яті.

Згадуючи воїнів похованих на Пікулицькому цвинтарі нашою молитвою огортаємо також всіх героїв сучасної України, які в наш час віддають своє молоде життя за нашу свободу, бо сьогодні в час миру в Європі, Україна надалі платить за цей європейський мир найбільшу ціну – життя своїх чоловіків і жінок, юнаків та юначок, дітей та незахищених.

Тож сьогодні просім всіх Святих, щоб дали нам силу добром вистояти проти зла, щоб на ненависть відповісти нашою любов’ю та прощенням. Щоб Божий Мир та Царство Пресвятої Тройці увійшло на землю де царює ніч, щоб Світло Христове та Благодать Святого Духа розігнали сили темряви.

Амінь.

Архиєпископ Євген Попович Митрополит Перемисько-Варшавський