Всечесні отці, Преподобні сестри,

Дорогі в Христі браття і сестри,

Христос Рождається!

Вже Різдвяні та Богоявленські свята за нами,  перед нами тільки свято Господнього Стрітення, яке відзначимо 02 лютого й, здається, що все повернеться у своє нормальне русло, з храмів винесемо різдвяні прикраси та не співатимемо більше колядок, як також нашим щоденним християнським поздоровленням, в місце дотеперішнього; «Христос Народився», буде «Слава Ісусу Христу».

Але так не буде, тому, що в наше життя закладений постійний рух та своєрідний динамізм, який на нас вимушує постійний пошук відповідей на основні екзистенціальні питання; ким я є, який є сенс моєї праці, що робити, щоб серце моє знайшло внутрішній спокій, та подібні запитання, які часами, «не дають мені спокійно спати».

На ці основні людські запитання, які ставиться собі людина, відповідь подає нам Свята Церква  у цьому часі Літургійного року, який наступає після пережитих свят, а який називаємо часом приготування до посту. Саме від сьогодні та через наступні чотири Тижні, будемо готовитися до належного приготування до Великої Святої Чотиридесятниці, щоб цей виїмковий Літургійний період у нашому житті, мудро перейти.  Кожна з тих Неділь буде нам говорити про життєві  історії різних  людей, та на  основі їх досвіду, почуємо неначе відповідь «неба», як специфічну «педагогіку Божого порятунку», на всі наші запитання, які щоденно ставимо собі самим.

Сьогоднішня Неділя, якою розпочинаємо цей підготовчий етап в нашій дорозі до розпізнання «сенсу нашого земського життя», називається Неділею про Закхея, від імені людини, яка стоїть в центрі сьогоднішньої Євангелії.

Дорогі в Христі!

Після хрещення Ісуса Христа у Йордані, як пам’ятаємо, Ісус розпочинає свою місію та проповідує прихід «Божого Царства». Слідом за ним ідуть його учні та багато інших людей; одні слухають Ісуса з вірою, інші очікують реальної помочі на свою людську біду, інші є цікаві новим ідеям, а ще інші йдуть, щоб «схопити його на слові» та доказати неправдивість його науки. Здається, що не має нікого, хто не почув би про «вчителя з Назарету», чого доказом є запис в Євангелії, де читаємо, що за ним ішла «сила народу», та що «усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути» (Лк. 15, 1).

Одним з тих, що почув про Ісуса й бажав його бачити, був Закхей з Єрихону, який був «головою над митарями й був багатий», але не міг бачити Ісуса через народ, «бо був малого росту». Євангеліст Лука говорить нам, що Закхей вибігає перед народ який ішов за Ісусом, та влізає на дерево, щоб, коли буде туди проходити Ісус, зміг його побачити.

Вжиті євангелістом Лукою окреслення, якими описує поставу Закхея, багато нам дечого говорять про нього самого, а також про нас самих. Євангеліст Лука пише, що Закхей був людиною «мало росту», це метафора до  людської обмеженості, яка свій світогляд формує на основі зачутої пів правди та сенсацій. Можемо запитати себе самих, чи подібного часами не має в нашому житті, коли ми стаємо невільниками всякого роду неперевірених сенсації, які на нас спливають з усіх боків, особливо у часі поширення неперевірених (фейкових) інформації в соцмережах,  та які часто деформують нашу особистість.

Дальше, Лука пише, що Закхей вибігає наперед та влізає на дерево – сикомор, щоб побачити Ісуса. Одним словом, завдає собі труду, долає власні обмеження, робить щось, що могло бути причиною наруги над ним. Але залишає позаду всякий людський осуд – сьогодні можемо сказати, що не дивиться на людську опінію, та робить зусилля, щоб бачити того, який є носієм своєрідної «революції гідності людини». Це, що вчинив Закхей, не раз треба вчинити й нам, щоб, не дивлячись на те «що люди скажуть», віднайти свою втрачену «гідність», зробити у житті «малу революцію», щоб віднайти спокій духа та розпочати нове життя.

Бо коли це вчинимо, станеться з нами те, що сталося з Закхеєм! Читаємо у Євангелії: «Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути у твоїм домі» (Лк. 19, 5). Тобто, коли ми зачнемо робити в нашому житті  зусилля, щоб це життя виправити, напевно, вживаючи метафори, «не втече це увазі нашого Господа». Він бачитиме наш труд, наші змагання, зупиниться біля нас, та увійде в наш дім, тобто в наше життя, позаяк увійшов в дім Закхея.

Доречним на цьому місті є, щоб пояснити значення ім’я Закхей – головного героя сьогоднішньої науки, яке в біблійній мові значить; «невинний, праведний, справедливий».   Закхей, голова над митарями, який до свого багатства дійшов нечесним шляхом, людина поважана в суспільстві не тому, що на це заслужила, але тільки тому, що мала гроші й владу, є також носієм Божого знаку надії записаного у своєму імені.  Подібно кожний з нас, навіть коли «свої лікті забрудить болотом гріха», надалі є носієм «Божої подоби», яку Господь любить, та над якою спочине Його погляд, коли ця людина того бажатиме, та зробить, хоча маленьке зусилля, щоб виправити своє життя, позаяк це зробив Закхей.

Зустріч Закхея з Ісусом, радикально міняє цю людину, можемо сказати, що Ісус, входячи в його дім, вносить у серце Закхея мир та духовний спокій, плодом чого є зміна у поставі Закхея, який на весь голос промовив: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимось когось і покривдив, поверну вчетверо» (Лк. 19, 8). Така постава Закхея знаходить признання в очах Ісуса, який підсумовує цілу історію одним реченням: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син, бо Чоловічий прийшов шукати й спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 9).

Як напуття на найближчі дні, візьмім сьогодні з собою оце євангелійне оповідання, та в поставі Закхея віднайдім себе, щоб зрозуміти найважливіше в нашому житті: що Господь також може увійти в моє життя та в цьому житті все поставити на своє місце, якщо я сам цього бажатиму.

Амінь.