В рамах реколекційного з’їзду священників всієї греко-католицької митрополії в Польщі, який проходвив з 10 по 13 червня 2025 р. відбувалися також зустрічі окремих духовенства окремих єпархій. На „соборчику” архиєпархії владикою Євгеном були зачитані декрети стосовно певних додаткових адміністративних змін та врученні подяки і церковні нагороди духовенству, яке відзначає свої ювілеї в цьому році. Нові […]
На 63 році життя упокоївся в Бозі п. Роман Малиш, батько о. Ігоря Малиша, пароха парафій в місті Радом та Кельце! Архиєпископ та Митрополит Перемисько-Варшавський, вл. Євген та духовенство Архиєпархії висловлюють щирі слова співчуття родині покійного та єднаються у молитві за упокій його душі. Нехай Господь прийме його душу до Свого Царства! Розпорядок похоронних богослужінь: […]
Nabożeństwu wieczorem 7 grudnia, w przeddzień uroczystości Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny, patronalnego święta Wyższego Seminarium Duchownego w Radomiu, przewodniczył ks. Jacek Mizak, wicerektor WSD. – Akatyst ukazuje Maryję jako „górę niewzruszoną”, „gwiazdę wiodącą” i „przewodniczkę dla zagubionych”. Są to obrazy, które przypominają, że Ona nigdy nie zostawia nas samych. W każdej sytuacji możemy wołać […]
„Діти прагнуть Ісуса” – під таким гаслом відбувся ІІ огляд релігійної творчості Перемисько-Варшавської архиєпархії після її структурної реорганізації в 2020 році. Захід відбувся в суботу 19 жовтня 2024 р. з благословення архиєпископа і митрополита Перемисько-Варшавського Євгена Поповича в приміщенні „Народного Дому” у Перемишлі. Організацією огляду займався архиєпархіяльний Відділ у справах катехитичного навчання на чолі з […]
«Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6,17-18).
Всечесні Отці
Преподобні Отці й Сестри в чернецтві
Дорогі в Христі Брати і Сестри
Слава Ісусу Христу!
У Сиропусну неділю входимо в час святого Великого посту, який згідно з нашою традицією розпочинається в цей день після Вечірні. Першим видимим актом Великого посту є обряд прощення, який за уставом богослужінь відбувається після Вечірні, але в парафіяльних спільнотах, в яких зазвичай не звершується повне Церковне правило, це здійснюється після Божественної Літургії. Літургійний акт прощення є відповіддю на заклик Спасителя, який сьогодні прозвучав в перших рядках Євангелія: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6,14-15). Час Великого посту даровано нам на те, щоб ми отримали прощення провин наших від Отця Небесного. Але також задля того, щоб щирим серцем ми змогли заспівати на утрені в Неділю Пасхи: «Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням». Прощення провин, після особистого приготування, отримуємо звичайно у таїнстві Покаяння. Але, очікуючи на Господнє прощення, сам мушу бути готовим простити провини моїм ближнім, провини, які не раз мене глибоко зранили або вчинили мені велику духовну чи матеріальну шкоду. Хай сьогоднішній літургійний акт прощення буде проявом нашої готовності до постійного діалогу та знаком простягнутої руки до другої людини, яка вчинила мені зло чи може постійно завдає мені біль. Прощення не є простим жестом, бо простити значить бути готовим вийти назустріч людині, яка скривдила чи постійно кривдить нас. Акт прощення це процес, який вимагає від нас великої відваги та нашого смирення, процес, який є необхідним, щоб серце наше зазнало спокою, навіть тоді, коли цей акт треба повторювати багато разів. Апостол Петро поставив це запитання Ісусові: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» (Мт 18, 21). Тоді Ісус дав йому відповідь, яка сталася взірцем християнської науки про прощення та милосердя: «Не кажу тобі до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,22). Вжите Ісусом Христом формулювання «сімдесять раз по сім», означає нескінченність, тобто наше прощення супроти ближніх не може обмежуватися до поодиноких випадків, але має бути здатністю глибоко вкоріненою в наше серце. Щоб уподібнюватись до серця Спасителя, сповненого любові, серця, яке всіх огортає та огріває теплом своєї доброти, як засвідчив сам Ісус Христос: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас. (…) Бо я лагідний й сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11,28-30).
Більше на сайті...
Zdjęcia z posta użytkownika Parafia p.w. Soboru Przenajświętszej Bogurodzicy i Pr Eliasza w Hłomczy
