ПРОПОВІДЬ МИТРОПРОЛИТА ЄВГЕНА ПОПОВИЧА ВИГОЛОШЕНА В НЕДІЛЮ ІІІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ – (трансляція на TVP Historia, год. 8.00)

«Хто хоче за мною іти, хай зречеться самого себе, візьме хрест свій, і за мною іде»
Слава Ісусу Христу!
Всечесні Отці, Преподобні сестри,
Дорогі в Христі браття і сестри, присутні в нашому Соборі, як також всі, які в даний час духовно єднаються у молитві з нами за посередництвом телебачення.
Сьогодні в III Неділю Великого Посту, Свята Церква приковує нашу увагу до хреста – цього знаку, який, як вчив апостол Павло, був згіршенням для Юдеїв та глупотою для поган, але для тих, що прийняли його вірою, – мудрістю та Божою силою.
Ми весь час перебуваємо ще в часі Великого Посту, який має на меті допомогти нам в переміні нашого життя, в особистому наверненні, яке повинно завершитися у великодній сповіді, в оновленні віри та свідомості, що одиноким моїм Спасителем є Ісус Христос.
Дорога до збагнення місії Ісуса Христа веде через пізнання та зрозуміння Хреста, на якому наш Спаситель був розп’ятий, та на якому віддав життя за кожного з нас.
Як нам, християнам, особливо грекокатоликам ХХІ сторіччя, зануреними у світі, який проповідує беззаконня, а на нашій землі вбиває життя та проливає кров невинних, розуміти науку нашого Спасителя про хрест, який є неначе передумовою того, щоб кожний з нас став Його учнем.
Відповідь вкривається в дальшому контексті сьогоднішнього Євангелія та хресної дороги нашого Спасителя. В духовній літературі та спадщині отців Церкви знаходимо дуже багато різних пояснень та повчань, які по суті зводяться до основного: «життя християнина – це життя яке має визначати дорога хреста Ісуса Христа», на якій ми затратимо самих себе, але не затратимо нашої безсмертної душі.
Дорога хреста Ісуса Христа починається у Великий Четвер. Після Останньої Вечері, Юда залишає гурт апостолів, щоб продати свого Учителя єврейській старшині. Тим самим на дорозі хреста маємо зраду!!! Хто з нас в житті не досвідчив цієї підлості, зради приятеля, яка нераз стається причиною нашої егзистенційної руїни, ранить нашу душу, яку так важко зцілити. Подібно в історії нашого народу, в минулому та сучасному, чи не досідчив він зради тих, що були гарантом йогого миру? Тим самим, на дорозі хреста яку слід нам перейти, так в особистому житті, як і в житті нашого народу, треба більше довіряти Богові ніж людям.
Дорога Хреста продовжується в Гетсиманії, де Ісус страждаючи, по людськи просить Отця Небесного, щоб відняв від нього чашу терпінь. Але зразу добавив: «Не моя, але Твоя воля, хай сповниться». На нашій дорозі Хреста, ми ведемо оцю духовну боротьбу, просимо, щоб Господь помилував нас, щоб зняв з нас тягарі, які є понад наші сили, щоб, особливо в хворобі та стражданнях дав нам сили та оздоровив нас. Маємо право про це просити, молитися, але одночасно, в нашому диялозі з Господом, мусить бути оце смиренне віддання себе Його волі. Господи, я прошу, але хай буде так, як ти того бажаєш для мене, бо ти найкраще знаєш, що мені є потрібне, щоб зберегти мою безсмертну душу.
Дорога Хреста продовжується на суді перед Пилатом, де бачимо, як спотворюються свідчення проти Ісуса. Подібно в нашому житті. На нашій дорозі хреста, стаємо жертвами людських осудів, часто неоправданих, надуманих. Подібно діється в нашій сучасній історії, в часі нашої захисної війни проти варварства ХХІ сторіччя, де пробується зрівняти жертву з кривдником, та пропагується ідеї, які мають на меті оправдати злочини та людовбивство над Україною.
Дорога Хреста завершується на Голгофті. Приходить час, коли і в нашому житті, на нашій дорозі хреста, мусить завмерти те, що гріховне та смертне, щоб народилося те, що духовне та безсмертне.
Нам може здаватися, що дорога хреста, на яку кличе нас сьогодні Христос, є у цьому світі, зокрема в часі війни проти нашого народу, понад наші сили, нераз думаємо, що є альтернативні дороги, якими спокійно можемо іти через життя, для прикладу, договоритися з кривдником чи здатися в полон! Так, це правда, є альтернативні дороги, які вибирає немале число людей! Деякі вибирають дорогу хреста без Ісуса Христа, тоді для них хрест залишається знаком терпіння та духовної пустки. Є інші, які можуть вибрати дорогу Ісуса Христа але без Його хреста, тоді буде це дорога гарних ідей, які на жаль ніколи не дадуть мені того, чого потребує моя душа.
Тільки наша дорога за Ісусом, з хрестом в руках, є гарантом нашої перемоги у цьому житті. Зберегти свою душу не ради світу але ради нас самих та ради Божого Царства, оце справжнє покликання християнина в цьому світі.
Сьогоднішня Неділя – третя Великого Посту, в якій наші очі наново задивлені в Христовий Хрест, називається також Неділею Хрестопоклонною, в часі якої наша літургійна молитва, наша адорація святого Хреста, переплітається співом молитви: «Хресту твоєму покланяємося Владико і святе воскресіння Твоє славимо».
Християнин є запрошений не тільки іти за Христом двигати свій хрест, але, і це може здаватися парадоксом нашої ври, покланятися Йому, символом чого є наші доземні поклони, які робимо перед розп’ятим Ісусом Христом. Так ми поклоняємося розп’ятому на хресті Ісусові, бо знаємо, що разом з ним є розп’ятий наш гріх. Покланяємося чесному Хресту Христовому, бо знаємо, що на Ньому є розп’ята Божа Любов, яка є джерелом мого життя, моєї надії на краще завтра та моєї свідомості, що ні гріх, ні смерть, не є остатнім акордом мого життя.

Тому сьогодні, коли ми втомлені постом та щоденними клопотами й страхом перед війною, спогляньмо ще раз з вірою на хрест, тоді стане легше нам на серці, тоді іскорка любові запалить вогник надії в ньому, так як колись запалила в серці святого Йосафата, коли на колінах молився перед розп’ятим Спасителем, й тоді, за словами сьогоднішнього Євангелія, душа наша знайде свій порятунок.
Амінь

00000