Програма Перемисько – Варшавської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви

ДУШПАСТИРСЬКЕ ПЛАНУВАННЯ ДО 2025 Р. Б.
згідно душпастирського плану УГКЦ
«Надія до якої нас кличе Господь»

 Допоміжні документи:

1. Парафіяльний правильник УГКЦ
2. Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха»
3. Катехизм УГКЦ для молоді «Ми йдемо з Христом»
4. Катехитичний правильник УГКЦ
5. Душпастирський катехитичний порадник
6. Інструкція щодо причастя дітей та немовлят
7. Вибрані рішення Синоду Єпископів УГКЦ 2022-2023 рр.
8. Душпастирський план на період до 2030 року «Надія до якої нас кличе Господь»

І. Міграція

 Міграція:

1. У постійній формації священнослужителів звернути особливу увагу на різнобічну підготовку священнослужителів для покращення душпастирського супроводу мігрантів і воєнних біженців.
2. Закликати священнослужителів і вірних бути взірцем для  мігрантів і воєнних біженців, через діла милосердя, а особливо до тих, хто втратив рідних, домівку тощо.
3. Задля кращого душпастирства українців, які мігрували через війну, закликати священників, богопосвячених осіб та семінаристів єпархії розширювати своє місійне служіння, здійснюючи його серед емігрантів та воєнних біженців з України.
4. Сприяти їхньому поверненню додому через постійне спілкування та допомогу в налагодженні всіх необхідних речей.
5. Заохочувати  емігрантів та воєнних біженців з України до правової інтеграції з місцевим населенням, застерігаючи їх від асиміляції, від забування про власне національне та духовно-культурне коріння.
6. Закликати своїх парафіян, бути містком єднання між Україною та світом, не припиняти свідчити правду про Україну та докладати зусилля задля тривалої підтримки українського народу й обміну культурними і духовними дарами.

ІІ. Зцілення ран війни та лікування травм

Зцілення ран війни та лікування травм:

1. Організація та проходження духовно-інтелектуального та культурно-поведінкового навчання із супроводу жертв війни для всіх священнослужителів, волонтерів та охочих парафіян.
2. Духовно-психологічний супровід родин (для жінок, матерів  з дітьми, які перебувають у Польщі), яких чоловіки та сини й дочки беруть участь у війні на захист України.
3. Духовно – психологічний супровід для ветеранів війни (поранених), які прибули до Польщі на лікування та реабілітацію.
4. Організація відпочинку на сарептських таборах та в  монастирях для дітей війни.
5. Духовний супровід всіх хто в який не будь спосіб постраждав від війни через організацію дитячих  таборів, спільних паломництв, реколекцій, екскурсій та інших духовно-мистецьких заходів.
6. Організація соціально-матеріальної підтримки для ветеранів бойових дій, потерпілих від війни та їхніх близьких, членів родин загиблих через працю єпархіального та парафіяльних Карітасів, прихистків для воєнних біженців, груп взаємодопомоги чи інших форм парафіяльного соціального служіння.
7. Спільна молитва за  жертви  війни.
8. Просити Патріаршу Душпастирську Раду допомогти у проведенні курсів, вишколу для отців, вірних, катехитів, волюнтерів у лікуванні ран і допомозі травмованим.

ІІІ. ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ

1. Слово Боже і катехизація

  Слово Боже:

1. Активне вивчення Святого Письма у парафіях:

–   біблійна катехиза;

–    гуртки молитовного (біблійного) читання;

–   проповіді священника (ретельно готуватися до виголошення проповіді на кожній Божественній Літургії, з нагоди звершення Святих Таїнств, Чину похорону та інших богослужінь і благословень).

2. Читання Святого Письма вдома(приватно і в колі сім’ї).

–     подбати, щоб в кожній родині був примірник Святого Письма;

–    приготувати практичні поради для родин, як читати Святе Письмо дома.

 Катехизація:

1. Родина першою школою навчання правд віри.

–      батьки привчають дітей змалку до живої участі в парафіяльній спільноті та беруть участь у її творенні;

–         батьки вчать дітей належної поведінки в храмі;

–         батьки прикладом свого життя вчать дітей любові до Ісуса Христа та Його Церкви.

2. Парох відповідає за катехитичне навчання дітей та молоді в парафії.

–         парох організує процес навчання дітей в шкільній системі та відповідає за підбір належно приготованих катехитів;

–         в парафіях, де немає можливості проводити катехизацію в школах, належить створити при парафіях пункт для навчання катехизи;

–         наука катехизи для дітей ніколи не завершується приготуванням дітей до І сповіді й урочистого святого причастя;

–         в парафіях, де є присутня молодь та студенти, належить подбати про катехитичне навчання для цієї вікової категорії вірних;

–         обов’язок катехитичного навчання в рівній мірі відноситься до ректорів місійних та душпастирських осередків архиєпархії.

3. Єпархіальний відділ катехитичного навчання промоніторить катехитичне навчання в парафіях.

–         відповідає за приготування та введення в життя навчальної програми та підручників до навчання катехизи;

–         проводить формаційні катехитичні курси для всіх катехитів в єпархії;

–         дбає про наявність в парафіях катехизмів УГКЦ: «Христос наша Пасха» та катехизму для молоді «Ми йдемо з Христом».

4. Літні табори «САРЕПТА»

Братство Греко-Католицької Молоді проводить щороку літні табори для дітей, шкільної молоді, студентів і родин з цілої Перемисько-Варшавської Митрополії в Команчі і Новиці, інтегруючи молодь і виховуючи її згідно християнських цінностей.

-Братство дбає про матеріальну церковно-культурну спадщину архиєпархії через новопосталу Фундацію Пророка Іллі;

-проводить табори для служащих з цілої архиєпархії;

– організовує літні іконописні школи.

5. 5.  Просити Патріаршу Курію для розповсюдження правильників, порадників,            буклетів, тестів (квізи) для самоперевірки на тему підготовки до Святих Тайн,           читання Слова Божого і катехизації.

2. Літургія і молитва

Літургія:

1. Божественна Літургія є центром та вершиною християнського благочестя.
2. Кожний душпастир, а особливо парох, має обов’язок докласти всіх зусиль, щоб Служба Божа служилася старанно, згідно з приписами літургійних книг та партикулярного права УГКЦ.

–         для служіння Божественної Літургії, звершення святих тайн та інших літургійних богослужень, слід вживати офіційні літургійні книги УГКЦ, українською або старослов’янською мовою;

–          в літургійному житті забороняється вживати літургійні книги запозичені з інших церков свого права;

–          літургійний спів в парафії слід доручати дякам, які мають відповідне літургійне та музичне приготування (абсольвенти Регентського Інституту, або інших богословських закладів);

–         дяк провадить літургійний спів, до якого залучає  вірних присутніх на богослуженнях;

–         в парафіях, де є така можливість, належить творити парафіяльні церковні хори, яких треба обняти  належною увагою та  духовною опікою;

–         задля залучення більшого числа вірних до спільної літургійної молитви, належить подбати в храмі, про наявність молитовників;

3. Архікатедральний Собор Різдва Святого Івана Хрестителя  в Перемишлі є взірцем літургійного життя та поширює добрі літургійні практики для всіх парафій  архиєпархії.
4. Належить відновити працю Регентського Інституту в Перемишлі.

Молитва:

1. Першою школою молитви є родина, яку часто називаємо «домашньою церквою».

–         в кожній хаті, за старовинним українським звичаєм,  повинно бути виділене місце до спільної молитви, прикрашене святими іконами та іншими релігійними предметами;

–         дідусі та батьки, нехай будуть живим прикладом молитви для своїх онуків та дітей;

–         слід подбати, щоб в кожній хаті був наявний молитовник «Прийдіть поклонімся» та Псалтир;

2. За молитовне життя в парафії відповідає парох, який сам має бути прикладом живої віри та палкої молитви.

–         у парафії належить творити  різні молитовні групи, та надавати їм духовну опіку, щоб уникнути небезпеки сектантства та нездорової побожності;

–         в парафії,  регулярно проводити реколекції, місії, літні та зимові табори для дітей  та прощі, у яких вірні можуть брати участь (все підтримується опікою душпастирів).

1. Служіння ближньому

 Служіння ближньому:

1. Місія служіння ближньому має розвиватися паралельно на кількох рівнях, єпархіальному та парафіяльному.
2. Карітас єпархії координує завдання служіння ближньому на рівні єпархії та парафії.

–         Карітас єпархії співпрацює з Карітас Польща, Карітас  Україна та місцевими єпархіальними структурами Карітас;

–         Карітас єпархії, на прохання поодиноких парохів, утворює  Карітас парафії;

3. Основна місія служіння що   здійснюється  в парафії.

–         парох відповідає за втілення в життя місії служіння ближньому у своїй парафії;

–         члени парафіяльної спільноти допомагають один одному, різним потребуючим, воєнним біженцям, які в Польщі знайшли притулок,  убогим, як практичний вияв нашої віри і християнського покликання;

–         священнослужитель вчить вірних про діла милосердя для душі і тіла.

1. Ділення Дарами

 Ділення Дарами на парафіяльному рівні:

1. Має бути утворена Пасторальна та економічна ради при кожній парафії.

–         пасторальна та економічна ради парафії, мають бути живим та активним організмом, який допомагає пароху управляти парафією;

–         працю пасторальної та економічної ради регулюють відповідні статути та правильники, прийняті та затвердженні єпархіальним єпископом;

–         організація вишколу та формації священнослужителів і мирян для служіння у парафіях і в єпархіях;

–         священнослужитель розпізнає дари у своїх парафіян та допомагає їм реалізувати їх в служінні Церковній спільноті.

Ділення Дарами на деканальному  рівні:

2. Декан координує душпастирське служіння в протопресвітеріаті.

3. Декан проводить чотири рази в рік деканальні збори.
4. Декана з кінцем кожного  календарного року проводить деканську візитацію парафії.

Ділення Дарами на єпархіальному рівні:

5. Єпархіальному єпископу в управі єпархією допомагають єпархіальні ради.
6. Єпархіальний єпископ сам проводить канонічні візитації парафій.
7. Формаційні зустрічі зі священнослужителями  єпархії.

 Сопричастя – єдність

 Сопричастя – Єдність на парафіяльному рівні:

1. Священнослужитель плекає:

–         співпрацю та об’єднання у спільноті через власний приклад, спільні молитви, спільні заходи, спільне служіння, добрий провід;

–         нікого не виключається з життя парафіяльної спільноти;

–         парафіяльна спільнота є відкритою для християн інших конфесій, які в наслідок війни, знайшли притулок посеред її членів;

–         парафіяльна спільнота плекає духа єдності з іншими парафіями та групами вірних в межах території: деканату, єпархії,  митрополії та глобальної УГКЦ

Сопричастя – Єдність на єпархіальному  рівні:

2. Єпархіальний єпископ плекає духа єдності з усіма священнослужителями, членами монаших домів та вірними єпархії.

–         єпархіяльний єпископ вчить розуміння приналежності до глобальної УГКЦ і Католицької Церкви;

–         плекається духом єдності з іншими ієрархами УГКЦ на рівні митрополії й патріархії;

–         активно плекаються знаки єдності УГКЦ (н.п. Патріарший Собор у Києві, як осередок все церковного сопричастя – єдності УГКЦ).

 Напрямки діяльності:

1. Постійна формація священнослужителів.
2. Постійна формація богопосвячених осіб.
3. Формація мирян та залучення їх до активного служіння у Церковні місії.
4. Формація єпархіальних інститутів та комісії задля кращого розуміння місії Церкви.
5. Спільні реколекції душпастирів Митрополії.
6. Формаційні зустрічі душпастирів єпархії.
7. Канонічні візитації парафій.

Пріоритетні напрямки розвитку:

1. Міграція
2. Зцілення ран війни та лікування травм
3. Євангелізація
4. Боже Слово – Катехизація
5. Літургія – Молитва
6. Служіння ближньому. Місійний дух
7. Ділення Дарами
8. Єдність – Сопричастя

Три рівні діяльності Церкви:

1. Парафія (священник, сотрудники, парафіяльні ради, парафіяльні спільноти, вірні).
2. Архієпархія (Єпископ, Курія – комісії, семінарія, протопресвітеріати).
3. Митрополичі структури (Митрополит, Синод Єпископів Перемисько – Варшавської  Митрополії).