«Український Мойсей», як його називали ще за життя, Митрополит Андрей Шептицький відійшов у вічність 1 листопада 1944 року, під час дій ІІ світової війни, в реаліях третьої окупації Львова московитами. Цього ж самого дня єпископ Йосиф Сліпий (Йосиф Коберницький-Дичковський) став Главою УГКЦ. Проте, вже в днях 11-12 квітня 1945 року, енкаведисти арештували всіх єрархів Греко-Католицької Церкви в Україні. Натомість політичний, організований Сталіном, львівський псевдо-собор 8-10 березня 1946 року Церкву в Україні «зліквідував», а її майно або розкрали, або передали т.зв. православним.

Митрополиту Йосифу Сліпому пропонували зректися єдності з Римським Престолом та перейти в Російську Православну Церкву. Після відмови його засудили на 8 років ув’язнення за «антирадянську діяльність» і «співпрацю з німецькими окупантами». Потім ув’язнення продовжували, аж до 1963 р.

* * *

Графа Митрополита Андпея Шептицького похоронили в крипті катедрального собору Святого Юрія у Львові (поруч нього у 1994 р. були похоронні тлінні останки Митрополита Йосифа Сліпого, згідно з його заповітом). Похоронна процесія з домовиною Митрополита Шептицького пройшла вулицями Львова 5 листопада 1944 року.

Митрополит Андрей Шептицький очолював Греко-Католицьку Церкву з 1901 до 1944 року.

У незалежній Україні у Львові, перед собором Святого Юрія Змієборця, 29 липня 2015 року урочисто було відкрито пам’ятник Митрополиту Андрею. Висота пам’ятника — 3,6 м. Відтворений він скульптором Миколою Посікірою. Це монумент, із незначними змінами, ідентичний з першим пам’ятником Митрополиту 1932 року авторства Андрія Коверка.

00000