Сьогодні церковні дзвони залунали у Перемишлі починаючи богослужіння в Соборі Святого Івана Хрестителя, за жертви Небесної Сотні. Вранці Митрополит Перемисько-Варшавський Архиєпископ Євген Попович служив Святу Літургію за героїв Небесної Сотні. Співслужили отці о. митрат Богдан Степан та о. Павло Шади. На Святій літургії були присутні вірні, молодь з Української Школи у Перемишлі ім. отця Маркіяна Шашкевича, яка прийшла до храму помолитися зі своїм директором Петром Піпкою. Була присутня на молитві Марійська Дружина. Після Святої Літургії за герої Небесної Сотні Митрополит Служив панахиду.

***

День пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».
Саме в ці дні під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею.
20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.
21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Того дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання із загиблими лунала пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 герої, після 21 лютого – ще 18.
Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні. 104-м Героя Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

СЛОВО МИТРОПОЛИТА І АРХИЄПИСКОПА ВИГОЛОШЕНЕ НА СВЯТІЙ ЛІТУРГІЇ
ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Слава Ісусу Христу!
Сьогодні 20 лютого, вкотре вшановуємо день пам’яті Героїв Небесної сотні.
Всі маємо в пам’яті картини здвигу народу на центральній площі Києва та вулицях інших міст України. Всі маємо в пам’яті образи мирної та героїчної боротьби українців за право до гідного життя, за право до життя в Європі, за звичайні людські вартості. Бо такою була революція Гідності –зберегти гідність людини та її права на життя у свободі.
Відповідь мітингувальників зустрілася з погордою власть імущих, які сховані за спиною силових структур, бажали проблему демократії та свободи в Україні розв’язати старими сталінсько-більшовицькими методами. Розігнати, розстріляти, загнати в тюрми та проголосити, що боротьба з «українським ворожими елементом» – як звичайно – успішно завершена.
Тимчасом, народ не відступив і столиця європейської країни у ХХІ столітті сталася свідком жалюгідних сцен, яких світ досі не бачив. На очах цілого світу, сторожі правопорядку, на поручення своїх наставників, які ведені страхом не за долю країни, але за свої приземні інтереси, відкрили вогонь до молоді, студентів, беззахисних людей, яких одинокою зброєю були вервиця і віра в краще майбуття.
Народ не відступив, мимо так великого числа невинних людських жертв – бо пам’ятав, що коли відступить зло наново повернеться з подвійною силою. Народ пам’ятав мільйони замучених голодом, депортованих та розстріляних в Сибірських лісах чи тюремних мурах. Народ пам’ятав, що здати позиції, це потрапити в новий полон.
Сила волі, героїчна віра в перемогу, надія на краще майбуття, підтримка всього цивілізованого світу, надихали всіх протестуючих до боротьби за свободу, за життя в Європі, за людську гідність і право до своєї Батьківщини.
Сьогодні згадуємо героїв Небесної сотні, але за їх спиною бачимо мільйони звичайних людей, які в молитві, в службі порятунку, в малих жестах солідарності та підтримки були з тими, які ціною свого життя захистили Україну перед поверненням у систему кольоніяльної залежності від тих, які підтримували владні структури в Україні, та які по-суті були на службі імперії зла.

Сьогодні молимося за розстріляну Небесну сотню та за всі жертви неоголошеної війни проти України, яка до сьогодні збирає криваве жниво.
Зло ніколи не переможе, смерть невинних є жертвою, яку Україна віддає за свою свободу – бути європейською країною, в якій права та гідність людини будуть в пошані та захисті, яким вже ніхто ніколи не торгуватиме.
Перемишль, 20-02-2020

Архиєпископ Євген Поович
Митрополит Перемисько-Варшавський

***

Słowo Arcybiskupa Eugeniusza Popowicza – Metropolity Przemysko-Warszawskiego wygłoszone w Soborze Świętego Jana Chrzciciela w Przemyślu, podczas Liturgii Świętej za bohaterów Niebiańskiej Sotni, w dzień pamięci Bohaterów Niebiańskiej Sotni

Niech będzie pochwalony Jezus Chrystus!
Dzisiaj, 20 lutego, obchodzimy dzień pamięci Bohaterów Niebiańskiej Sotni. Wszyscy mamy w pamięci obrazy społecznego zrywu na centralnym placu Kijowa oraz na ulicach innych miast Ukrainy. Widzimy pokojową i bohaterską walkę Ukraińców o prawo do godnego życia, o prawo do życia w Europie, o elementarne ludzkie wartości. Bo taką była Rewolucja Godności – zachować ludzką godność i prawo człowieka do wolności oraz swobody.
Odpowiedź protestujących spotkała się z pogardą ówczesnej władzy, która schowała się za plecami sił zbrojnych i która problem demokracji i swobody w Ukrainie chciała rozwiązać starymi stalinowsko-bolszewickimi metodami. Rozgonić, rozstrzelać, wtrącić do więzień oraz ogłosić, że walka z „wrogim ukraińskim elementem” – jak zwykle – zakończyła się sukcesem.
Tym razem naród nie ugiął się i stolica europejskiego kraju w XXI wieku stała się świadkiem okropnych scen, których świat dotąd nie widział. Na oczach całego świata stróże porządku prawnego z upoważnienia swoich zwierzchników kierowanych nie strachem o los kraju, ale swoimi przyziemnymi interesami, otworzyli ogień do młodzieży, studentów, bezbronnych ludzi, których jedyną bronią był różaniec i wiara w lepsze jutro.
Naród nie poddał się, mimo tak dużej liczby niewinnych ofiar – ponieważ pamiętał, że kiedy podda się, zło odrodzi się z podwójną siłą. Obywatele mieli w pamięci miliony zamęczonych głodem, deportowanych oraz rozstrzelanych w sybirskich lasach czy więziennych murach. Naród pamiętał, że poddać się to trafić w nową niewolę.
Siła woli, bohaterska wiara w zwycięstwo, nadzieja na lepszą przyszłość, wsparcie całego cywilizowanego świata inspirowały wszystkich protestujących do walki o swobodę, o życie w Europie, o ludzką godność i prawo do swojej Ojczyzny.
Dzisiaj wspominamy bohaterów Niebiańskiej Sotni, ale widzimy też miliony zwyczajnych ludzi, którzy w modlitwie, w służbie pomocy, w małych gestach solidarności byli z tymi, którzy za cenę swego życia obronili Ukrainę przed powrotem do systemu kolonialnej zależności od tych, którzy wspierali struktury władzy w Ukrainie oraz byli, można powiedzieć, w służbie imperium zła.
Dziś modlimy się za rozstrzelaną Niebiańską Sotnię i za ofiary nieogłoszonej wojny przeciwko Ukrainie, która do dzisiaj zbiera krwawe żniwo.
Zło nigdy nie zwycięży, śmierć niewinnych jest ofiarą, którą Ukraina ponosi za swą wolność – bycie krajem europejskim, w którym prawa i godność człowieka będą chronione oraz uszanowane, którymi już nikt nigdy nie będzie targował.
Przemyśl, 20-02-2020
Ksiądz Arcybiskup Eugeniusz Popowicz
Metropolita Przemysko-Warszawski

00000