Західна Бойківщина – мальовничий куточок в Карпатських Бескидах, що співають збігаючими з гір потічками, пахнуть безліччю цілющих трав, притягають красою тендітних смерічок, які сховалися під тінню могутніх буків, 28-29 липня 2018 року зустріла своїх дітей – переселенців, змушених покинути цю землю, рідні домівки, святині-церкви, цвинтарі і податися на схід і південь України. В цьому була їх єдина перевага, бо добре, що не на Сибір.
Починаючи з 2001 року, уродженці м. Устріки Долішні та навколишніх трьох десятків сіл, що входили у 1951 році до території Нижньо-Устріцького району тодішньої Дрогобицької області, об’єднавшись в Україні в суспільно-культурне товариство «Устріки» (голова Віктор Козоглодюк) спільно з Бойківським товариством «Устріки» в м. Устріки Долішні Республіка Польща (голова Стефанія Гаврилець) організовують щорічно Бойківську устріцьку ватру, яка скликає тих, хто відчув на собі трагедію переселення та їх нащадків на прабатьківську землю, щоб зустрітися, помолитися, згадати і пам’ятати про все пережите…
Відповідно до плану заходи розпочалися молитвою до Богородиці у храмі Устрік Долішніх, яку відслужили Високопреосвященніший Архиєпископ, емерит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк та місцевий парох о. Миколай Костецький.
Рясний дощ, ніби підганяв прибулих зайти до церкви, яка в цей день, як колись, була переповнена людьми, об’єднаними вірою, подібною долею та спільною молитвою.
На зміну дощу, як на замовлення, а радше з ласки Божої, наприкінці Молебню виглянуло сонце, що запросило усіх на відкриття ватри, яка традиційно в останні роки проводиться на території відпочинкового комплексу «Олімп» поблизу Стрв’яжика (так колись називалось село в передмісті Устрік Долішніх).
Ведучі свята – Андрій Місюрак (Україна) та Оксана Столиця (Польща) перед запаленням ватри запросили Владику Івана Мартиняка – бойка з народження і по духу благословити її проведення. Повчальні слова духовного наставника запали в душу кожного присутнього, адже йшлося про збереження нашої віри, історії, примноження традицій, виховання в родині – основі всього найціннішого.
З вітальним словом до присутніх звернулися Стефанія Гаврилець і Віктор Козоглодюк, які подякували прибулим за участь, закликали підтримувати дружні відносини між родинами по дві сторони кордону, просили про сприяння в спорудженні культурно-просвітницького центру на уже виділеній земельній ділянці поблизу церкви в Устріках Долішніх, на що розпочато збір коштів під гаслом «Твоя цеглина в спільній будові».
Урочисто вісімнадцятий раз поспіль була запалена устріцька ватра головами товариств, найстаршими і наймолодшими її учасниками. А коли ватра запалала, пан Віктор, як вже повелося, частував присутніх короваєм, спеченим Дружиною.
Особливістю цієї ватри стало те, що її організаторам вдалося запросити і привезти на рідню землю представників переселенських родин не лише з Львівщини, але й Херсонщини, Одещини, Донеччини, Івано-Франківщини, де вони сьогодні проживають.
У цьогорічній ватрі свою пісенну творчість представили Народний фольклорний ансамбль «Берездівчанка» Народного Дому с. Берездівці (керівник Іваницький Михайло), фольклорний ансамбль «Устрічани» м.Миколаїв (керівник Грицко Андрій), музичний гурт «СпівАнка» з м. Новий Розділ (керівник Оксана Шпирко). Українську діаспору у Польщі представляли фольклорні ансамблі «Сьпіванка» з Мокрого та «Лем-Ми» з Команчі.
А ще на ватрі звучали спогади очевидців переселення, серед яких сестри Марія Омельчук та Галина Гучко, які народилися в с.Устянова і виселили їх родину із щойно збудованої батьками хати.
Від запрошених гостей мала слово голова Львівського суспільно-культурного товариства «Надсяння» Соломія Риботицька, яка відмітила, що почувається на ватрі як у великій родині, бо насправді цього вдалося досягнути організаторам дійства.
Поетичні рядки про сьогодення України подарував учасникам ватри відомий поет Іван Гентош, батьки якого переселені з села Коростенка.
Допізна цього суботнього вечора лунала українська пісня, відбувалися забави коло ватри.
Наступного ранку частина учасників ватри роз’їхалася по селах, маючи на меті побачити найдорожчі серцю місця, інші ж вирушила до Соліни, щоб побачити рукотворне озеро в горах, під водою якого залишилися покинуті українські села.
Учасники ватри вшанували пам’ять бійців Української Галицької Армії, похоронених на місцевому цвинтарі.Церковні дзвони під полудень покликали на Службу Божу, де в спільній молитві ми прославляли Всевишнього, дякували за день прийдешній, щоденну опіку.Після Богослужіння на церковному подвір’ї підводили підсумки проведення ватри, звучали подяки організаторам, робилося спільне фото на пам’ять.
По дорозі додому з-під пера талановитого бойка Івана Гентоша появились ці поетичні рядки:
«Кичері, серпанком оповиті,
Над рікою кам’янистий зсув…
Хоч тебе ще не було на світі
Але твердо знаєш – ти тут був!
Щастя на просторах цих зелених
Стати на коліна, впасти ниць –
І відчути, як бурлить у генах
Шум прадавніх буків і ялиць…».
Він же зробив допис в соцмережах, що на ватрі «…було спілкування, спогади, обійми, сльози. Був хліб, який не ріжуть – а ломлять – кожному по шматочку. Були відправи у церкві і благословення святих отців. Було свято!».
До наступної ватри, краяни, в останню суботу-неділю липня прийдешнього року.

Віктор Переселенець,
учасник Бойківської ватри в Устріках Долішніх
(Текст та фото передав отець Микола Костецький, 2018-08-01)

00000