Сьогодні о год. 11.00 в Домі Божого Милосердя в Пралківцях відбулися похоронні богослуження за упокійну с. Леонтію Марію Лозинську зі Згромадження Сестер Служебниць НДМ, які очолив Високопреосвященний Архиєпископ Євген (Попович). Співслужили: отець парох мит. Богдан Степан та сотрудник отець Дмитро Лєшко. Після Святої Літургії і панахиди тіло помершої сестри Леонтії перевезено і зложено до гробівця на цвинтарі при вул. Словацького.

Сeстра Леонтія Марія Лозинська

Народилася 19.05.1918
Вступила до Зґром. 10.08.1942
Упокоїлася 29.11.2015

Сестри Служебниці НДМ подають до відома, що 29 листопада 2015р. упокоїлася с. Леонтія Марія Лозинська на 97 році життя. Вічна Її пам’ять !

Довідка :
С. Леонтія Марія Лозинська народилася 19 травня 1918 року в селі Ольшанік. Її батьки Юрій та Анна з дому Вільчинська були скромною родиною, яка трудилася, щоб чесно виховати дітей на справжніх християн. Батько був дяком в церкві, а пізніше також брат, а навчались у Перемишлі. Рідна сестра Катя також дуже любила співати в церкві. Коли передчасно помер батько, мама робила все, щоб виховати дітей якнайкраще. С. Леонтія згадувала, що в їх хаті було дуже багато книжок, релігійної літератури, яку вона любила читати. З приємністю прочитувала життя святих, часопис місіонар та іншу релігійну пресу. Це мало великий вплив на Її покликання, яке зродилось саме в тому часі.
Перед війною, Марія закінчила у Львові школу медсестер в тзв. Загальній Лікарні, яку вели римокатолицькі сестри Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія, популярно називані сестри шаритки. Коли розпочалася війна Марія працювала вже в Народній Лікарні у Львові при вул. Піотра Скарги, тепер вул. Пирогова, разом з Сестрами зі Згромадження Сестер Милосердя Св. Вінкентія.
Постійно думала про монаше життя і тому 10 серпня 1942 році, за порадою Впр. О. Іринея Назарки, зголосилася у Львові до Генеральної Настоятельки Згромадження Сестер Служебниць НДМ с. Вероніки Ґарґіль. Сестри прийняли Марію і через кілька днів вона переїхала до новіціятського дому у Кристинополі.
Від початку новіціяту, з огляду на час війни, була велика потреба опіки над потерпілими, а бракувало лікарів, тому с. Леонтію дуже часто посилали до хворих та поранених. Люди з Кристинополя, околиць та з інших сіл, приходили до сестер за лікуванням та помічю в хворобі.
С. Леонтія отримала навіть спеціальну посвідку від міліції (Posterunek Milicji Obywatelskiej, zaświadczenie wydano w Krystynopolu dnia 02.04.1946r.), що коли б мала якісь труднощі в дорозі, міліція засвідчує, що (з огляду на брак лікарів), с. Леонтія лікує хворих в цілій околиці і проситься владу і військо про допомогу Її у виконуванні цієї послуги.
С. Леонтія згадувала, що не раз покликували її до хворих або поранених польського війська, а також їздила допомагати нашим партизантам.
Коли настала акція Вісла, с. Леонтія переїхала до праці в санаторії в Адамполі, де склала довічні обіти 15 серпня 1951р.
Дуже любила працю з хворими, тому у 1952 році переїзджає до Холма, де працює в лікарні як медсестра. На жаль, разом з усіма сестрами, 08 березня 1954 року була насильно перевезена до Янова Любельського, де сестри мусіли обняти дім для людей психічно хворих. Були це часи, коли влада в Польщі, звільняла з праці всі монаші особи. Сестри, з великим трудом і зусиллям, обіймають опікою біля 100 осіб хворих психічно, які перебували в скрайній нужді і біді.
В Янові, с. Леонтія працює до 1958 року, а відтак підіймає працю в лікарні в М’ястку, опісля в 1966 переїзджає до Сьвідвіна, де також опікується і відвідує хворих по домах, в 1968р. повертає знову до Янова Любельського.
В 1969 році призначено с. Леонтію до помочі в Колегії Св. Йосафата в Римі, де працює до 1974 року. В тому часі при потребі їздила до помочі сестрам в Новому Ульмі і Мюнхені (Німеччина). Коли повертає до Провінції переїзджає на коротко до праці з неповносправними дітьми в домі соціальної допомоги в Матчині, а відтак знова до Янова Любельського – це було найчастіше місце Її перебування і праці в Провінції.
З огляду на відкриття нової спільноти на Мазурах, с. Леонтія переїзджає до Круклянок, відтак в 1987 році допомагає на спільноті в Сьвідвіні і знова в 1994 році повертає до праці в домі соціальної допомоги до Янова Любельського.
С. Леонтія була привітною, лагідною, теплою особою, яка дуже любила свою працю медсестри. Дбайливо доглядала хворих, відповідально, а передовсім дуже жертвенно їм служила. Завжди була готова допомогти, послужити другим, а коли бракувало Їй вже сил фізичних, то знала, що може ще послужити молитвою. Дуже переживала за Україну і постійно за неї молилася.
Коли вже не має сил працювати, і є на пенсії, переїзджає на спільноту до Кошаліна. Там спокійно, як емеритка, молиться та жертвує своє щоденне життя за Церкву, священиків та кращу долю для нашого народу. Хвороба поступала, так що з часом не могла ходити і стала лежачою. Тоді рішено перевезти Її до Пралківець до Дому Божого Милосердя, де пережила останні роки свого життя і закінчила земську мандрівку.

Вічна Її пам’ять !

00000