Sprzeciw wobec budowy wieży widokowej na Górze Jawor
Szanowni Państwo,
Wyrażamy stanowczy sprzeciw wobec planowanej budowy wieży widokowej oraz ścieżki historyczno-przyrodniczej na Górze Jawor (723 m n.p.m.) w Wysowej-Zdroju w Beskidzie Niskim.
Góra Jawor jest miejscem szczególnym, otoczonym czcią i pielęgnowanym przez pokolenia jako ważne sanktuarium maryjne dla Łemków oraz osób pielgrzymujących do tego świętego miejsca.
Historia góry Jawor sięga 1925 roku, kiedy to w tej okolicy miały miejsce objawienia Matki Bożej. Na szczycie góry wybudowano kaplicę, której powstanie było ogromnym wysiłkiem dla lokalnej społeczności. Do dziś, mimo upływu lat i rozproszenia Łemków po różnych częściach świata, Góra Jawor pozostaje symbolem duchowości, tradycji i tożsamości.
Kaplica znajduje się na Szlaku Architektury Drewnianej Małopolski i jest transgranicznym miejscem pielgrzymkowym, gdyż jest również odwiedzana przez mieszkańców Słowacji.
Planowana inwestycja Nadleśnictwa Łosie – budowa wieży widokowej oraz parku archeologiczno-przyrodniczego – jest nie tylko sprzeczna z charakterem tego miejsca, ale także zagraża jego sacrum. Wprowadzenie infrastruktury turystycznej, zwiększenie ruchu turystów i ingerencja w naturalny krajobraz zakłócą spokój pielgrzymujących i zatrą pierwotny charakter tego wyjątkowego miejsca.
Rozumiemy potrzebę promocji walorów przyrodniczych i historycznych regionu, jednak góra Jawor nie jest odpowiednim miejscem na tego typu inwestycję. Wzywamy Nadleśnictwo Łosie oraz Starostwo Powiatowe w Gorlicach do ponownego rozważenia tej decyzji i rezygnacji z realizacji projektu w tej lokalizacji.
Apelujemy o szacunek dla dziedzictwa kulturowego, tradycji i duchowej tożsamości społeczności, dla której góra Jawor jest miejscem szczególnym. Zachowajmy je w nienaruszonym stanie dla przyszłych pokoleń!
Z poważaniem,
Miłośnicy Góry Jawor
Podpisz petycję
Obrazki we wpisie
Podziel się z innymi
Osoby we wpisie
Parafii we wpisie
Katedra online
Pełnia Wiary
Kalendarz
«Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6,17-18).
Всечесні Отці
Преподобні Отці й Сестри в чернецтві
Дорогі в Христі Брати і Сестри
Слава Ісусу Христу!
У Сиропусну неділю входимо в час святого Великого посту, який згідно з нашою традицією розпочинається в цей день після Вечірні. Першим видимим актом Великого посту є обряд прощення, який за уставом богослужінь відбувається після Вечірні, але в парафіяльних спільнотах, в яких зазвичай не звершується повне Церковне правило, це здійснюється після Божественної Літургії. Літургійний акт прощення є відповіддю на заклик Спасителя, який сьогодні прозвучав в перших рядках Євангелія: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6,14-15). Час Великого посту даровано нам на те, щоб ми отримали прощення провин наших від Отця Небесного. Але також задля того, щоб щирим серцем ми змогли заспівати на утрені в Неділю Пасхи: «Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням». Прощення провин, після особистого приготування, отримуємо звичайно у таїнстві Покаяння. Але, очікуючи на Господнє прощення, сам мушу бути готовим простити провини моїм ближнім, провини, які не раз мене глибоко зранили або вчинили мені велику духовну чи матеріальну шкоду. Хай сьогоднішній літургійний акт прощення буде проявом нашої готовності до постійного діалогу та знаком простягнутої руки до другої людини, яка вчинила мені зло чи може постійно завдає мені біль. Прощення не є простим жестом, бо простити значить бути готовим вийти назустріч людині, яка скривдила чи постійно кривдить нас. Акт прощення це процес, який вимагає від нас великої відваги та нашого смирення, процес, який є необхідним, щоб серце наше зазнало спокою, навіть тоді, коли цей акт треба повторювати багато разів. Апостол Петро поставив це запитання Ісусові: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» (Мт 18, 21). Тоді Ісус дав йому відповідь, яка сталася взірцем християнської науки про прощення та милосердя: «Не кажу тобі до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,22). Вжите Ісусом Христом формулювання «сімдесять раз по сім», означає нескінченність, тобто наше прощення супроти ближніх не може обмежуватися до поодиноких випадків, але має бути здатністю глибоко вкоріненою в наше серце. Щоб уподібнюватись до серця Спасителя, сповненого любові, серця, яке всіх огортає та огріває теплом своєї доброти, як засвідчив сам Ісус Христос: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас. (…) Бо я лагідний й сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11,28-30).
Більше на сайті...
... Zobacz więcejZobacz mniej
Zdjęcia z posta użytkownika Parafia p.w. Soboru Przenajświętszej Bogurodzicy i Pr Eliasza w Hłomczy ... Zobacz więcejZobacz mniej





