Розколяда у Перемишлі: єднання молодіжних спільнот у святковій радості
В суботу 18 січня 2025 р. у Перемишлі відбулася молодіжна Розколяда – подія, яка стала чудовою нагодою для єднання та збереження різдвяних традицій. Захід проходив в Архикатедральному соборі Івана Хрестителя, зібравши молодіжні спільноти з Варшави, Кракова, Любліна та місцевих мешканців.
Урочистості розпочалися о 17 год. з Вечірні, яка налаштувала присутніх на молитовний лад. Годину пізніше собор наповнився звуками колядок, виступами творчих колективів та радістю з нагоди Різдва Христового.
Вступне слово та святковий настрій
Захід відкрив о. Роман Коцуровський – заступник голови Молодіжної комісії, привітавши присутніх та підкресливши важливість спільної молитви й творчої співпраці для духовного зростання громади. Святковий тон задали молодіжні спільноти, які з ентузіазмом запросили гостей насолодитися магією українських різдвяних традицій.
«Христос Народився! Славімо Його!» – ці слова стали лейтмотивом вечора, єднаючи всіх у радісному віншуванні.
Виступи спільнот
Перша частина дійства належала Спільноті з Кракова – «На даху». Їхні колядки «Бог ся рождає», «Небо і земля» та «Во Вифлеємі нині новина» наповнили собор світлом і чарівністю українських мелодій.
Спільнота «Дім» із Варшави здивувала гостей оригінальною сценкою, яка передала тепло різдвяної історії, супроводжуючи її виконанням колядок.
А завершили святковий вечір Товариство «Обнова» з Любліна. Їхній вертеп зворушив серця присутніх, а дзвінкі колядки стали чудовим фіналом виступу.
Єднання у фінальній колядці
Особливим моментом вечора стало спільне виконання фінальної колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю». Усі спільноти разом зі слухачами об’єдналися в єдиному хоровому співі, створивши атмосферу родинного тепла й єдності, любові та радості.
Завершення свята
На завершення ведучий Віталій Войцеховський зі Спільноти «Tempus» подякував кожній спільноті за їхній внесок у створення святкового вечора:
«Хай різдвяна зоря освітлює ваш шлях, а радість Різдва супроводжує протягом усього року!»
Розколяда у Перемишлі вкотре довела, що українські традиції вшановувати народження Ісуса Христа об’єднують і додають сил. Цей вечір став справжнім святом радості, любові та духовності, залишивши у серцях гостей незабутні враження.
Автор: Віталій Войцеховський, Спільнота „Tempus”, м. Варшава
Фото: Лілія Голубець, о. Богдан Степан
Obrazki we wpisie
Podziel się z innymi
Osoby we wpisie
Parafii we wpisie
CARITAS Archidiecezji
Plan duszpasterski
Katedra online
Pełnia Wiary
Kalendarz
«Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6,17-18).
Всечесні Отці
Преподобні Отці й Сестри в чернецтві
Дорогі в Христі Брати і Сестри
Слава Ісусу Христу!
У Сиропусну неділю входимо в час святого Великого посту, який згідно з нашою традицією розпочинається в цей день після Вечірні. Першим видимим актом Великого посту є обряд прощення, який за уставом богослужінь відбувається після Вечірні, але в парафіяльних спільнотах, в яких зазвичай не звершується повне Церковне правило, це здійснюється після Божественної Літургії. Літургійний акт прощення є відповіддю на заклик Спасителя, який сьогодні прозвучав в перших рядках Євангелія: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6,14-15). Час Великого посту даровано нам на те, щоб ми отримали прощення провин наших від Отця Небесного. Але також задля того, щоб щирим серцем ми змогли заспівати на утрені в Неділю Пасхи: «Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням». Прощення провин, після особистого приготування, отримуємо звичайно у таїнстві Покаяння. Але, очікуючи на Господнє прощення, сам мушу бути готовим простити провини моїм ближнім, провини, які не раз мене глибоко зранили або вчинили мені велику духовну чи матеріальну шкоду. Хай сьогоднішній літургійний акт прощення буде проявом нашої готовності до постійного діалогу та знаком простягнутої руки до другої людини, яка вчинила мені зло чи може постійно завдає мені біль. Прощення не є простим жестом, бо простити значить бути готовим вийти назустріч людині, яка скривдила чи постійно кривдить нас. Акт прощення це процес, який вимагає від нас великої відваги та нашого смирення, процес, який є необхідним, щоб серце наше зазнало спокою, навіть тоді, коли цей акт треба повторювати багато разів. Апостол Петро поставив це запитання Ісусові: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» (Мт 18, 21). Тоді Ісус дав йому відповідь, яка сталася взірцем християнської науки про прощення та милосердя: «Не кажу тобі до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,22). Вжите Ісусом Христом формулювання «сімдесять раз по сім», означає нескінченність, тобто наше прощення супроти ближніх не може обмежуватися до поодиноких випадків, але має бути здатністю глибоко вкоріненою в наше серце. Щоб уподібнюватись до серця Спасителя, сповненого любові, серця, яке всіх огортає та огріває теплом своєї доброти, як засвідчив сам Ісус Христос: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас. (…) Бо я лагідний й сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11,28-30).
Більше на сайті...
Zdjęcia z posta użytkownika Parafia p.w. Soboru Przenajświętszej Bogurodzicy i Pr Eliasza w Hłomczy
Sanktuarium w Jarosławiu
błahowist
