„Ось, Діва матиме в утробі й породить Cина,

і дадуть йому ім’я Еммануїл що значить:  З нами Бог” (Мт 1, 23).

Всесвітлішим, Всечесним і Високопреподобним Отцям,

Преподобним Монахам і Монахиням

та всім вірним Української Греко-Католтцької Церкви у Польщі

Христос Рождається!

Дорогі Сестри і Брати!

Після сорокаденної мандрівки у вірі дорогами Пилипового посту, ми прибули сьогодні у наш духовний Вифлеєм. Неначе пастушки почувши радісну вістку від ангела і як мудреці ведені зорею, ми прийшли поклонитися найбільшому чудові в історії людства, якого ще не було від його початків. Цим чудом, яке перевищує усякі людьські уявлення, є таємниця Воплочення Божого Сина і Його народження у людській природі. Стоїмо перед яслами, з яких з любов’ю споглядає на нас Дитя Ісус, благословить нас і прагне особисто народитись у наших серцях.

У стихирі 9-го Часу у Навечір’я Різдва Христового співаємо: „Сьогодні народжується від Діви той, хто в руках своїх тримає все створіння. Як людина, сповивається той, хто, як Бог, неосяжний; в яслах лежить той, хто небеса спочатку утвердив словом; молоком із грудей годується той, хто в пустині, як дощ, послав людям манну. Жених Церкви приймає мудреців, і Син Діви одержує від них дари. Поклоняємося Різдву твоєму, Христе! Поклоняємося Різдву твоєму, Христе! Поклоняємося Різдву твоєму, Христе! Покажи нам і твоє божественне Богоявління”.

У день Христового Різдва наші серця сповняються невимовною радістю і захопленням, бо ось Предвічний Божий Син, якого небо не може помістити, народжується з Діви Марії і стає одним з нас. Той який тримає у своїх долонях цілий всесвіт; силою Святого Духа зачинається у лоні і чинить себе немовлям, годується молоком своєї Матері Марії, дозволяє себе носити в батьківських обіймах Обручника Йосифа і чекає від них людської любові, піклування, тепла та захисту.

Хто з присутніх у Вифлеємі і пізніших сучасників Ісуса міг подумати, що Син Божий – Друга Особа Пресвятої Тройці може стати людиною? Це можна б було розумом ще огорнути, якби Христос чудесно появився неначе Deus ex machina – в „готовій” людській постаті. Однак Він народився як беззахисна дитинка, повністю залежна від своїх земних батьків: „І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах” (Лк 2,12).

Різдво Христове – це чудо, яке торкається розуму і серця. Той, хто не розуміє суті християнства, може навіть заперечувати правду, що Бог стає людиною. З боку атеїстичних філософів не бракувало провокаційних запитань: чи бути людиною взагалі пристоїть Богові, чи це не чинить Його слабосильним і не суперечить Божій гідності і природі Бога як такій? Існує ціла святоотцівська традиція, яка каже, що навіть ангели у небі були на самих початках випробувані у своїй вірі власне вісткою про майбутнє Воплочення Божого Сина, що остаточно призвело частину з них до непослуху, невірності, бунту і падіння.

Дорогі Сестри і Брати!

Хочемо і себе cамих сьогодні запитати, чи віримо у правду про те, що Син Божий 2025 років тому об’явився в людській подобі на цій землі? Чи віримо, що жив життям, притаманним кожному iз нас і що в людському тілі наc відкупив? Чи у Святому Ювілейному Році Надії —  який закінчується — запросили ми Ісуса до наших сердець i проголосили Його Господом усього нашого життя? Чи врешті сьогодні з нетерпінням очікуємо Його приходу і є душевно готовими, щоб Ісус Христос народився в нас?

Щоб зрозуміти суть таємниці Вифлеємського чуда, нам потрібно вирушити у своєрідну прощу віри і смиренного вивчання Божих задумів. Основною метою приходу Божого Сина у світ є безмежна і незмінна любов Творця до свого сотворіння: „Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина, щоб світ засудити, лише щоб ним спасти світ ” (Йо 3, 16-17).

Син Божий у новонародженому Дитяті Ісус приходить до світу не як Суддя, але як Пастир, Лікар і Спаситель. Він — Еммануїл – Бог з нами. Об’являється як Той, хто безмежно любить людину, яка страждає від гріха. Тужачи за людиною, сходить з неба і спішить на землю, щоб рятувати її з неволі диявола, гріха та смерті. У такий спосіб нищить глибоку пропасть, яку між людством а Богом вирив гріх. Над цією пропастю Він стає мостом і наново єднає людину з Богом, привертаючи їй участь у небесних благах. На Великому повечір’ї Різдва Христового Церква молиться такими словами: „Небо і земля нині з’єдналися, коли Христос народився; нині Бог прийшов на землю, людина ж на небо вийшла; нині задля людинолюб’я з природи невидимий, став видимий тілом”.

Будучи Всемогутнім, Син Божий вибирає шлях смирення та приниження, щоб розділити з нами наші радощі, болі та випробування, і принести світло Своєї любові у темряву нашого існування: „Він існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної” (Флп 2, 5-8).

Христос народжується як беззахисна дитина і є повністю залежний від Марії та Йосифа. Світ, до якого приходить Спаситеть, парадоксально на Нього не чекає. Людські серця є закриті і сповиті темрявою. Немає Він хати і колиски, але —  печеру, ясла і сіно. Є біженцем перед лютістю шаленого Ірода, який, лякаючись Його влади, видає наказ Його убити. Протягом цілого свого земного життя служить людям: проповідує Царство Боже та кличе до навернення і пізнання правдивого Бога. Відпускає гріхи, лікує тілесні немочі, визволяє з неволі диявола, годує голодних та наповняє радістю і надією засмучені серця. Нікого не відкидає, але прагне притягнути до себе всіх. Є самотній – бо багато тих, хто Його відкинули і найближчі неодноразово підвели. З Вифлеєму прямує до Єрусалима, щоб в добровільній посвяті за кожну людину, прибити на Хресті її гріх, віддавши за неї своє життя. У цей спосіб силою своєї жертвенної любові, нищить диявольське царство неволі і воскреснувши, привертає людині гідність Божої дитини і спадкоємця участі у вічному житті Святої Тройці.

Таким чином бачимо, що ця інтервенція Бога, який спішить рятувати своє сотворіння від загибелі і спрямувати на шлях обоження, має знамена нового творчого акту. Святий Григорій Ниський навчав, що Воплочення відбулося саме в момент, коли людина опинилася на самому дні прірви, у найбільшому моральному падінні. Тому Дитя Ісус покладене в яслах на сіні, яке символізує сам центр людського гріха. Воплочення Сина Божого є, отже, святом відновленого людства, що Церква прекрасно оспівує у тропарі з Передпразництва Різдва Христового: „Готуйся, Вифлеєме, розкрийся всім, Єдеме, красуйся, Євфрате, бо дерево життя в вертепі розквітнуло від Діви. Її лоно раєм мисленним явилось, в якому – божественний сад. 3 нього, ївши, будемо жити – і не, як Адам, помремо. Христос раждається, щоб оновити упалий колись образ”.

Дорогі Сестри і Брати!

Завершується Святий Ювілейний Рік Надії, проголошений у зв’язку з 2025-літтям від приходу у світ Сина Божого і нашого Господа Ісуса Христа – Нашої Надії. Кожен із нас як „Паломник Надії” мав особливу нагоду, пройшовши символічно через відкриті двері визначених храмів, пройти через відкрите серце нашого Спасителя у перемінене життя згідно зі словами Христа: „Я — ворота. Хто ввійде через Мене — спасеться. Він увійде, вийде і знайде пасовисько” (Йо 10,9). Це був особливий час для навернення, покаяння, отримання повного відпусту та примирення з ближніми, з наголосом на Божому милосерді та прощенні гріхів. Дякуємо Богові за цей час ласки, у якому ми могли поглибити свою віру, знайти новий сенс життя та зміцнити зв’язок із Церквою.

У цьому році прийшлось нам попрощатись з бл. п. Папою Франциском, який упокоївся у Світлий Понеділок і вітати чергового наслідника Святого Апостола Петра в особі новообраного Папи Лева ХІV. Наша Церква у Польщі згідно рішення Синоду Єпископів УГКЦ, яке поблагословив Папа Лев ХІV; отримала чергового єпископа —  Владику Маріуша Дмитерка як помічника для Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Митрополичий Синод УГКЦ у Польщі післа затвердження рішень Блаженнішим Святославом, проголосив, що Пасха і усі рухомі свята будуть святкуватись на території Перемисько-Варшавської Митрополії за григоріaнським календарем.

Також цього року Церква святкувала 1700-ліття Собору у Нікеї, який в реакції на єресь аріанства уклав Нікейський Символ Віри, в якому визнаємо нашу віру в: „Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками – світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем”.

На жаль, нам і надалі, доводиться святкувати це Різдво Христове в тіні війни в Україні; яку лютий ворог – росія вже 4-й рік жахливо мучить, сіючи смерть, знищення, cльози і горе. Кожного дня отримуємо драматичні вістки про вбитих, поранених і загиблих без вісті. Гине цвіт нації і безпощадно нищена є українська земля. Схиляємо низько наші голови перед захисниками України, які жертвують своє життя на жертовнику держави. Обіймаємо нашими молитвами убієнних і усіх які страждають і оплакують своїх рідних. Смиренно просимо у Дитятка Ісуса — Князя миру, щоб зглянувся над многостраждальною Україною, зупинив руку шаленого Ірода, подарував Їй волю та довгоочікуваний справедливий мир.

Дорогі Сестри і Брати!

Вітаємо вас з Різдвом Христовим і по батьківськи просимо, з вірою відкрити свої серця на прихід Божого Сина. Він єдина надія і порятунок для світу. Він є Світлом, яке проганяє всяку темряву. Так само, як у Вифлеємі Він народився непомітно, так і сьогодні об’являється та є присутній всюди там, де є взаємна любов, людяність, добро, прощення і мир. Він cьогодні стоїть біля кожного серця: „Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Од 3, 20).

На Різдвяні Свята і Новий Рік зі щирого серця Вас благословимо!

Благословення Господнє на вас!

+Архиєпископ Євген Попович
Митрополит Перемисько -Варшавський

+Єпископ Володимир Ющак
Владика Вроцлавсько -Кошалінський

+Єпископ Аркадій Трохановський
Владика  Ольштинсько-Ґданський

+Єпископ Маріуш Дмитерко

Владика помічник Вроцлавсько -Кошалінський

Перемишль – Вроцлав – Ольштин,

Різдво Христове 2025 р. Б.