Репедь: 500 років селу та 200 років від освячення церкви (проповідь)
Преосвященний владико Петре, всечесні отці,
Шановні представники місцевої влади,
Дорогі парафіяни та гості,
Слава Ісусу Христу!
Ми зібралися сьогодні у цьому святому місці, щоб спільно святкувати подвійний ювілей. Рівно 500 років тому народилося село Репедь, а 200 років тому цей храм було освячено та віддано під покров св. Миколая Чудотворця.
Сьогоднішнє Євангеліє нагадує нам про дім, збудований на скелі, у який вдаряли потоки й вітри, але він не впав, бо мав міцний фундамент. Як же ці слова зі святого Євангелія вписуються в долю цього місця! Пророк Ісая писав: «Ось Я кладу на Сіоні камінь, камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний, як основу» (Іс. 28:16). Цим каменем для Репеді вже століттями є Ісус Христос, а ця церква — видимий знак Його постійної присутності серед нас.
Коли ми повертаємося думками в минуле, до 1526 року, ми бачимо початки Репеді, закладеної на волоському праві. Назва села, що походить від слова «repede» — швидкий потік, відображає динамізм поколінь, які корчували ліси, щоб закласти для себе оселі, та молилися на цій землі. А 1826 року наші предки звели цю прекрасну дерев’яну церкву, яку освятив перемишльський владика Іван Снігурський. Пророк Давид у псалмах співає: «Покоління поколінню буде хвалити діла Твої» (Пс. 144:4) — і ці слова сповняються сьогодні на наших очах.
Історія не шкодувала хрестів цій землі — ми пам’ятаємо часи воєн, пожеж і болісний час депортацій після 1947 року. Але цей храм вистояв, бо Господь посилав нашій парафії великих людей, які заклали тривкі підвалини віри та культури. Тому сьогодні ми згадуємо видатних діячів, які назавжди вписані в історію Репеді.
Згадуємо місцевого художника Йосипа Буковчика. Наприкінці XIX століття він не лише доповнив іконостас, а й розписав стіни цього храму прекрасними фресками. На хорах він увічнив нашу церкву поруч із Перемишльським собором, показуючи єдність нашої віри. Його праця — це не просто краса, це споглядання Божественної слави. Божа краса, зафіксована його пензлем, є віддзеркаленням слів літургійної молитви: «Освяти тих, що люблять красу дому Твого, Ти їх прослав божественною Твоєю силою».
Нашою великою гордістю є постать владики Теодора Майковича, який народився тут, у Репеді, 1932 року. Він став першим греко-католицьким священником, висвяченим у Польщі після Другої світової війни. Протягом багатьох років він з любов’ю опікувався вірними на цій землі та в Перемишлі, а 1996 року став першим єпископом Вроцлавсько-Гданської єпархії. Після смерті владика Теодор повернувся додому — його земне тіло спочиває тут, на церковному цвинтарі. Його життя було втіленням слів святого апостола Павла: «Хто нас розлучить від любові Христової? Чи скорбота, чи утиск, чи переслідування?» (Рим. 8:35). Він показав нам, що навіть у найтемніші часи комуністичних переслідувань віра в Бога перемагає все.
Сьогодні, дивлячись на цю святиню, ми бачимо плід відродження, яке розпочалося з поверненням храму греко-католицькій громаді 1987 року. Ця церква не є музеєм архітектури. Вона живе! Тут лунає Божественна літургія, підноситься дим кадила і щира молитва. Кожного разу, коли ми переступаємо цей поріг, ми співаємо з херувимами: «Всяку нині відложімо житейську печаль». І ця життєдайна сила є результатом праці багатьох поколінь і душпастирів.
Особливим чином ми згадуємо всіх душпастирів цієї парафії, серед яких отця-митрата Івана Піпку, чия незламна харизма, глибока духовність і серце, віддане людям, заклали підвалини для відродження тутешнього релігійного життя після важких років переслідувань. Ми пам’ятаємо також інших ревних душпастирів, які протягом десятиліть служили при цьому вівтарі, терпляче проповідуючи Слово Боже та єднаючи людей з Господом за словами Писання: «Яви себе в усьому зразком добрих діл» (Тит. 2:7).
Дякуємо сьогодні Богові за нинішнього пароха, отця-протоієрея Андрія Журава. Його невтомна праця, турбота та дбайливість повертають цій святій церкві її первісну красу та блиск. Завдяки його зусиллям цей історичний храм знову сяє, стаючи духовною перлиною всього регіону.
Але краса цієї церкви не була б повною без Вас — дорогі парафіяни. Ваша віддана праця, Ваші відкриті серця, Ваша повсякденна турбота про цей дім Божий є найкращим доказом живої віри. Святий апостол Петро нагадує нам: «І самі, немов живе каміння, будуйтеся в духовний дім» (1 Петр. 2:5). Ви є цим живим камінням! Ваша любов до своєї церкви, Ваші жертви та щоденне піклування про її чистоту і порядок — це безкровна жертва хвали, яку Ви приносите Богові та своїм предкам.
Присутність на сьогоднішній літургії духовенства греко-католицького і римо-католицького та представників органів місцевого самоврядування є прекрасним свідченням будування єдиної святої й апостольської церкви на практиці. Спадщина єпископа Теодора, фрески Буковчика та труди давніх і сучасних душпастирів показують, що, хоча ми різнимося обрядовою традицією, ми реалізуємо заклик із Божественної літургії: «Возлюбім один одного, щоб однодумно сповідувати» Отця і Сина, і Святого Духа. Нас єднає одне хрещення, одне Євангеліє і та сама любов до бещадської Батьківщини.
Що каже нам цей великий ювілей, коли ми впевнено дивимося в майбутнє нашої Репеді? Сьогодні реальність нашого села є такою, що більшість його мешканців складають вірні римо-католицького обряду. Але ця свята церква, ця земля і ця історія є нашою спільною цінністю. Святий Павло вчив: «Одне тіло й один дух… один Господь, одна віра, одне хрещення» (Еф. 4:4-5). Тому цей ювілей є щирим закликом до всіх нас — незалежно від того, до якого обряду ми належимо — єднатися навколо охорони цієї унікальної спадщини.
Ми покликані разом берегти духовні та культурні скарби Бескидів, Бойківщини і Лемківщини, які століттями творили обличчя цієї землі. Наше спільне майбутнє залежить від того, чи зможемо ми передати наступним поколінням цю взаємну повагу, любов до Бога і турботу про Його дім. Адже перед Його обличчям ми всі є братами і сестрами в Христі. Нехай ця церква на майбутні століття залишається живим символом єдності, миру та спільної християнської відповідальності. Це і є наше найважливіше завдання на прийдешні роки, щоб світ, дивлячись на нас, прославляв Бога.
Дорогі брати і сестри, шановні гості!
Цей монументальний ювілей 200-річчя освячення церкви збігається з часом її великого оновлення. Дім Божий сяє, а ми повторюємо за псалмоспівцем: «Які любі оселі Твої, Господи Саваоте! Душа моя прагне та лине до дворів Господніх» (Пс. 84:2-3). Ми добре знаємо, що це краса, яка продовжує відроджуватися завдяки відкритим серцям, мудрості та підтримці людей доброї волі, яких Господь поставив на нашому шляху.
У цей урочистий день від імені всієї парафіяльної спільноти та від себе особисто прагну скласти найглибші слова вдячності інституціям та особам, без яких це велике діло не було б можливим.
Дякуємо з усього серця Міністру Культури та Маршалку Підкарпатського воєводства за надані дотації, доброзичливість і розуміння того, яким важливим елементом ідентичності нашого регіону є ця бещадська святиня.
Слова глибокої вдячності спрямовуємо воєводському консерватору пам’яток та всім співробітникам за неоціненну, постійну фахову допомогу, професійні поради та нагляд за кожною деталлю реставраційних робіт, завдяки чому ця церква разом з історичною дзвіницею повертають свій автентичний, первісний блиск.
Дякуємо також представникам органів місцевого самоврядування гміни Команча, пану війту та раді гміни за постійну прихильність, тісну співпрацю та фінансову підтримку, яка дозволяє нам спільно дбати про культурне та історичне надбання цієї землі. Ваша присутність і реальна допомога є доказом того, що ми спільно усвідомлюємо велику відповідальність за спадщину, яку залишили нам предки.
Нехай святий Миколай Чудотворець, покровитель цього храму — про якого ми співаємо, що він є «правилом віри і взірцем лагідності» — випрошує для кожного мешканця Репеді, для кожної родини, для влади і душпастирів Боже благословення, мир і злагоду на наступні роки.
Амінь.
Obrazki we wpisie
Podziel się z innymi
Osoby we wpisie
Parafii we wpisie
Plan duszpasterski
Katedra online
Pełnia Wiary
Kalendarz
Ввечері, 12 вересня 2026 р., на 91 році життя померла Софія Тарапацька, мама о. Івана Тарапацького, пароха в Хотинцю, Гаях і Поздячі-Лешно, декана Перемишльського.
Пaрастас служитиметься у понеділок 14.09.2026 о год. 17.00 в церкві у Гаях.
Похорон – у вівторок 15.09.2026 о год. 10.00 – похоронна Божественна Літургія в церкві в Гаях і поховання на цвинтарі в Кальникові.
Архиєпископ Євген Попович – Митрополит Перемисько-Варшавський, духовенство та вірні висловлюють слова співчуття отцю Івану і рідним та запевняють про молитовну пам’ять за б.п. Софію. Нехай Господь Бог скріпить родину покійної та допоможе перейти цей трудний і сумний час.
Вічна пам’ять!
Кремлівські дрони, які літають над дітьми, що повертаються до школи, страх і сила народу. «Європа не розуміє, що Україна захищає спокійне життя західних людей». Інтерв’ю з Отцем і Главою Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Святославом.
Проповідь вл. Євгена Поповича виголошена в Репеді з нагоди 500 років села та 200 років від освячення церкви
Репедь, 12.09.2026
"Ми зібралися сьогодні у цьому святому місці, щоб спільно святкувати подвійний ювілей. Рівно 500 років тому народилося село Репедь, а 200 років тому цей храм було освячено та віддано під покров св. Миколая Чудотворця.
Сьогоднішнє Євангеліє нагадує нам про дім, збудований на скелі, у який вдаряли потоки й вітри, але він не впав, бо мав міцний фундамент. Як же ці слова зі святого Євангелія вписуються в долю цього місця! Пророк Ісая писав: «Ось Я кладу на Сіоні камінь, камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний, як основу» (Іс. 28:16). Цим каменем для Репеді вже століттями є Ісус Христос, а ця церква — видимий знак Його постійної присутності серед нас".
Більше на сайті...
Sanktuarium w Jarosławiu
błahowist
