П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЦЕРКВИ

 Слава Ісусу Христу!

Сьогодні в день П’ятдесятий після Пасхи Христової, ми зібралися в наших храмах, так само як колись учні Ісуса Христа в Єрусалимі, щоб просити в коліноприклонних молитвах, про Зшестія Святого Духа на нас.

В Діяннях Святих Апостолів, яке сьогодні прозвучало в храмі, ми почули про цю подію: «… і роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожного з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Діяння Святих Апостолів 2, 2-4).

Подібне сходження Святого Духа бачимо при хрещенні Ісуса Христа в Йордані, коли Ісус охрестившись вийшов з води, тоді розкрилось небо «і він побачив Духа Божого, який спускався мов голуб, і зійшов на нього» (Мт. 3, 16). Опісля читаємо в Євангелії від Матея, як цей же Дух вивів Ісуса на пустиню, де він постив через сорок днів і ночей, та відтак розпочав свою проповідь про прихід Божого Царства.

Так само учні Христові, отримавши дар святого Духа, як читаємо в Діяннях Святих Апостолів, стають та відважно голосять, вперше мешканцям Єрусалиму, та відтак йдуть на цілий світ з проповіддю про прихід Божого Царства, якого видимим знаком були перші християнські спільноти, в яких бачимо старших, пресвітерів, дияконів, та тих, які приставали до тих спільнот та називали себе братами та сестрами. «Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним (…), щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця, хвалили Бога і втішалися любов’ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися» (Діяння Святих Апостолів 2, 44-47).

День Зіслання Святого Духа на учнів Христових є днем народження Церкви Христової, в якій надалі триває проповідь Його Слова про прихід Божого Царства, і яку творять спільноти вірних розсіяних по цілому світі, та до яких щоденно приєднаються ті, які порушені Божою ласкою та прикладом справжнього християнського життя її членів, у тій спільноті шукають сенсу свого життя, шукають духовного зв’язку з Христом, шукають потіхи, підтримки та спасіння для себе самих та для тих, які є поруч них.

Нещодавно ми бачили, за свідченням кардиналів зібраних на конклаве, як Святий Дух провадив Їх, щоб вибрати наступника Апостола Петра в особі папи Лева. День вибору папи Лева, можемо назвати днем нашої П’ятдесятниці, бо Христова Церква отримала заступника Ісуса Христа на землі.

Подібно діється при виборі та поставлені на уряди всіх служителів Церкви, де основним моментом кожних свячень, є призивання Святого Духа, цієї невидимої, але присутньої між нами «Божественної Благодаті».

День П’ятдесятниці, це час народження нашої Церкви, яка через Володимирове хрищення, є присутня в нашому Народі, та триває в єдності віри з Апостолом Петром. Церква наша, сьогодні є всюди там, де живуть українці, так в Батьківщині, як й  там, де доля й недоля їх кинула.

Церква наша є сьогодні глобальною Церквою, бо своїми структурами та діяльністю, поширюється  майже на  всі континенти світу. В тій Церкві для служіння Божому народові, поставлено майже п’ятдесяти єпископів та тисячі священників та монахів й монахинь. Церква наша, яка в офіційних документах виступає під назвою Української Греко-католицької Церкви, є є сторожем депозиту віри й традиції українського народу.

Ця Церковна спільнота, до якої нас приписало Боже провидіння через дар святого хрещення, та яку у церковному законодавстві називають Церквою свого права (sui iuris) є нашою матір’ю, яка, позаяк кожна мати, нас породила, виростила, виховала та вирядила в життя. Ця наша мати – наша Церква, все була і є з тобою, де б ти не опинився й невідомо як, не були б покручені твої життєві стежки.

Ця наша спільна Мати – наша Свята Церква, є присутня серед своїх вірних в Польщі, оформлена в церковну провінцію – Перемишльсько-Варшавську Метрополію, яка на сьогодні нараховує три єпархії, понад 150 парафій та душпастирських пунктів, в якій служить понад сотка священників, десятки монахів, монахинь та семінаристів, яка – одним словом – робить усе, що в її силах, щоб проповідь Божого Слова, служіння Пресвятої Євхаристії, наука правд віри, велися належним чином. Ця Церква дбає про збереження християнської душі українського народу та чуває – як добра мати – над інтегральним розвитком нашої спільноти, яку сьогодні творять вірні з Польщі, України та інших країн походження, яка бажає бути всім для всіх, щоб кожний в її лоні знайшов для себе те, що є йому потрібне у цьому дочасному житті та приготував себе на життя у безконечному Царстві Отця і Сина і Святого Духа.

Церква, це в основному її вірні, зібраних у спільнотах віри, які сьогодні називаємо парафіями, в яких провід спільноті звичайно є доручений священникам – парохам.

Сьогоднішнє свято, є нагодою до рефлексії, щоб ми запитали себе самих, якою сьогодні є моя християнська спільнота, в якій мірі ця спільнота, тобто сучасна парафія, віддзеркалює первісний задум Спасителя, та що в тій моїй парафії особисто роблю я, щоб моя Церква з кожним днем росла у вірі, любові та жила у надії, яку дає нам Христос.

Ми живемо в часах, де багато говориться  про проблеми Церкви, та майже не говориться про добро, яке засіває Церква в серцях своїх вірних, не говориться про щоденний подвиг численних вірних християн та відданих священників, які кожного дня, як оті перші християни, без розголосу та медійного шуму, тривають на молитві, та своїм особистим життям свідчать про вірність Христовій науці, та особливо сьогодні в час війни росії проти України, є зі своїм народом, несуть гуманітарну поміч та  зціляють рани війни.

Сьогоднішнє свято є нагодою, щоб ми ще раз і ще раз з вірою та відкритим серцем просили Небесного Царя – Утішителя нашого, щоб зійшов на нас, та вогнем своєї любові очистив наші серця, просвітив наш розум, засіяв в нас духа віри та віддання, щоб очистив нас від усякого гріха, щоб ми ведені Його силою, з кожним днем більш зріло ставилися до себе самих, до наших щоденних обов’язків та з вірою і любов’ю будували нашу церковну спільноту. Амінь.

Архиєпископ Євген Попович
Митрополит Перемисько-Варшавський
Перемишль, 8 червня 2025 року