Проповідь Митрополита Перемисько-Варшавського Архиєпископа Євгена Поповича виголошена у Соборі Святого Івана Хрестителя  в Перемишлі 4 січня 2026 року.

Христос Раждається!

За нами радісні Різдвяні свята, хоча ще через якийсь час з нами залишаться святочні прикраси та спів колядок, які все одно замовкнуть в день Господнього Стрітення.
За нами літургійний спомин про Господнє Обрізання та надання ім’я Ісус народженому у Вифлеємі Месії.
У тих усіх подіях, поєднаних з народженням Ісуса Христа, ми бачили Його Матір – Пресвяту Богородицю, та святого Йосифа – обручника Пречистої Богородиці й земського Батька Ісуса Христа.
Сьогодні, в цьому паломництві нашої віри, Церква провадить нас над Йордан, де за кілька днів у його водах стане Ісус Христос, який прийме з рук Івана Хрестителя хрещення, й під час якого ми станемо свідками Теофані, тобто об’явлення Господа Бога у Пресвятій Тройці.

Дорогі у Христі!

Читаючи Новий Завіт, зокрема  Євангелії, бачимо, що після Різдва Ісуса Христа у Вифлеємі та обряді обрізання який був пов’язаний з наданням ім’я Ісусові,  подана є ще інформація про втечу Святої Родини до Єгипту перед лютим Іродом, який задумав вбити Новонародженого  «Царя Юдейського», та прощу Ісуса з батьками до Єрусалиму на свято Пасхи, коли Ісусові було 12 років. Від цієї події до хрещення в Йордані, коли Ісусові сповнилося 30 років, Євангелії нічого не говорять про життя Месії. Можемо тільки здогадуватися, що у цьому періоді часу Ісус проживав разом з батьками у Назареті в Галілеї. Знаємо про це, з пізнішої діяльності Месії, записаною в Євангелії від святого Марка, коли Він разом з учнями зайшов у Назарет, тоді односельчани сказали; «Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? Хіба він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його – хіба не тут, між нами?» (Мр. 6,2-3) З цього фрагменту Маркової Євангелії, довідуємося, що батько Ісуса, святий Йосиф був теслею, й тим сами ремеслом займався Ісус – бо така була традиція в тих часах, що син приймав  професію  батька. При цьому, євангеліст згадує на цьому місці, тільки Марію, вже про святого Йосифа не згадує нічого, мабуть, тому, що Йосиф вже відійшов з цього  земського життя. Євангеліст Марко описує також родину Ісуса, згадуючи братів та сетер Ісуса. До речі, також пізніше буде про це писати Євангеліст Матей, наводячи сцену, в якій повідомляють Ісуса, що  його мати й брати стоять надворі й бажають говорити з ним. Тоді Ісус відповів; «Хто чинить волю мого Отця що на небі, той мій брат, сестра  і мати». (Мт. 12,50) У питанні братів і сестер Ісуса, сучасні екзегети є згідні, що тут іде мова про кровноспоріднених з Родиною Святого Йосифа та Пресвятої Богородиці, яких в  юдейській традиції називають братами та сестрами.

Констатуючи, дійдемо до висновку, що всі свої молоді роки життя Ісус провів у рідному Назареті, працюючи як тесля, в родинному середовищі, однак час цей був часом дозрівання Ісуса як людини,  до місії яку поклав на Нього Отець Небесний.  Після віднайдення Ісуса в єрусалимській святині, Євангеліст Лука напише; «І він пішов з ними й повернувся у Назарет, і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці. Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей». (Лк. 3, 51-52)

На цьому місці слід нам пояснити, що значить, що Ісус зростав сповнюючись мудрістю, і що Божа благодать була на Ньому! Про яку мудрість, тут їдеться?  Мудрість, це не тільки знання, вміння щось зробити,  але що справжня мудрість, це щось на багато більше. Знаємо з історії царя Соломона, що цей, маючи можливість просити в Бога про якийсь дар для себе, попросив, щоб Господь наділив його даром мудрості, яка допомогла йому робити правильні рішення та второпно управляти царством. (І Царів 3,10-12)

Одною з повчальних книг Старого Завіту, переповненою мудрими порадами для людей, є Книга Мудрости. Читаючи цю святу Книгу доходимо до висновку, що  справжня мудрість починається там, де, є «страх Божий», як про це скаже згодом псалмоспівець; «Початок мудрости – острах Господній; добрий розум у всіх тих, що його плекають; хвала його стоїть по віки вічні». (Пс.110,10)

Окрім мудрости, Ісус також був сповнений Божою благодаттю, повноту якої побачимо над Йорданом; «Коли весь народ христився і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, і святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на Нього, та залунав з неба голос: «Ти – мій Син любий, тебе я вподобав». (Лк. 3,21-22)

Отже, бути сповненим  Божої благодаті, це жити ласкою в Бога та нести на собі Його благословення, це, «жити Богом і жити для Бога».

 Дорогі в Христі браття і сестри!

А тепер подивімся на наше життя! Ми також прийшли на цей світ, нас охрещено, нам дано ім’я та виправлено у світ. Кожний з нас, має також до виконання якусь життєву місію, яка закладена Господом у нашому серці. Але, щоб ми, вірно виконали повірену нам місію, треба, щоб ми, позаяк Ісус, дозріли до виконання цієї місії, через зростання у мудрості та ласкою в Бога та людей.

До виконання своєї місії, також готувався святий Іван Хреститель. Саме сьогоднішня Неділя, яку називаємо в літургійній традиції Неділею перед Богоявленням, духовно готує нас до цієї події через життя та проповідь Івана Хрестителя.

В часі народження Ісуса Христа у Вифлеємі, десь побіч в Єрусалимі з батьків Захарії та Єлисавети на світ приходить Іван Хреститель. Про його народження та життя дуже точно розповідає нам євангеліст Лука, який додає, що в часі правління Кесарія Тиберія; «За первосвященників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині. І він ходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів». (Лк. 3, 2-3)

За євангелістом Марком, Іван був тим, хто мав  приготовити Ісусові дорогу; був голосом вопіющим в пустині, якого проповідь була гострою та безкомпромісною, й до якого виходила вся країна юдейська та всі мешканці Єрусалиму, щоб визнавати свої гріхи та приймати від нього хрещення в ріці Йордані. Євангеліст Лука доповнює місію Івана свідоцтвом, що Іван; «Навчаючи ж багато іншого, він звіщав народові Добру Новину». (Лк. 3, 18)

А ця Добра Новина це свідоцтво про  Ісуса Христа над Йорданом, де Іван побачивши Ісуса Христа свідчить; «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. Це той, що про нього повідав я; За мною наступить муж, сущий передо мною, був, бо раніше за мене. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був він». (Ів. 1, 29-30)

Брамою до Божого Царства, до сповнення в нашому житті «Доброї Новини», є наше хрищення у водах Йордану, які своїм зшестям освятив сам Спаситель, бо як говорить кондак сьогоднішньої Неділі; «В течіях днесь Йорданових був Господь й каже Йоанові: Не бійся мене хрестити, я, бо прийшов спасти Адама первозданного».

А тим Адамом первозданним є кожний з нас, що приходить у цей світ з печаттю первородного гріха, тому хай ніхто з нас не боїться увійти в йорданську воду, нехай кожний з нас послухає голосу Предтечі Христового, щоб Христос одягнув нас в первісну одежу. (тропар свята)

Богоявленські свята хай вчать нас, що брамою до життя в Христі є святе хрещення, та мудре й сповнене Божої благодаті життя закорінене в Ісусі Христі.

Тому і ми всі готуймося сьогодні, позаяк колись мешканці краю Завулона й Нефталі, щоб поспішити над Йордан й радісно прийняти Владику, що йде хрестити та явитися світові, хотячи оновити всю твар. (тропар свята)

Амінь.