Всечесні отці,

Дорогі у Христі браття і сестри,

Шановні гості, делегати Форум Українців Східної Європи,

Слава Ісусу Христу!

Згідно з літургійним календарем, ми знаходимося ще в часі Різдвяного Посту, який має на меті приготувати наші серця на прийняття  Божої Дитини. Різдвяний піст це час очікування та приготування нашого дому, родини, нас самих, на прихід  Божого Сина. Нашим завданням є, бути готовими на прийняття цієї  Великої Новини,  яка загомонить в Різдвяну ніч, що «З Нами Бог». Тому у передсвятковому часі, в літургії Церкви, молимося тропарями, які за своїм змістом, пригадують нам, про прийдешню подію: «Сонце велике, Творець, поспішає нині до Вифлеєму, щоб народитися з Непорочної Діви і просвітити дітей Адама. Тому світла пам’ять праотців звіщає це чудо» (Стихира Вечірні Неділі Праотців)

-І-

Творець, поспішає нині до Вифлеєму – Тому світла пам’ять праотців звіщає це чудо

Ким є оті Праотці, про яких сьогодні говорить літургія Церкви? Це всі праведні Старого Завіту, які очікували приходу Месії. Їхні імена ми почули на Вечірні свята, де сказано, «Прийдіть, вірні, піснями вшануймо собор Праотців: Адама праотця, Еноха, Ноя, Мельхіседека, Авраама, Ісаака і Якова; в Законі ж: Мойсея і Арона, Ісуса, Самуїла і Давида, з ними ж Ісаю, Єремію, Єзекіїла і Даниїла й інших дванадцятьох, разом же Іллю і Єлисея та всіх інших: Захарію і Хрестителя, і тих що сповіщали Христа – життя і воскресіння роду нашого.»

Думаю, що маємо бодай загальне уявлення про це, ким  були праотці й в якій спосіб звіщали прихід Месії.

Кожний з праотців жив у правді Божого об’явлення та свідчив про цю правду, навіть за ціну переслідування, вигнання з рідної землі чи за ціну свого життя, позаяк мало це місце у випадку пророка Захарії вбитого між святинею та жертовником, про якого згадує сам Ісус Христос в Євангелії від святого Матея. (Мт. 23,35)

Кожний християнин, особливо в сьогоднішніх часах наповнених фалшивими пророками та неправдами, має жити в правді, яку проповідували праотці та яка знайшла свою повноту в приході Божого Сина.

Правда євангельського вчення, ніяк мається до ідеології так званого «руського миру», який оправдовує людиновбивчу війну проти українського народу. Тими днями у Фінляндії в Гельсінках,  мала місце  конференція   представників Церков, на тему «Опір імперії, сприяння миру. Церкви протистоять ідеології «руського мира», організованою Конференцією Європейських Церков.

Учасники конференції перестерегли світ перед цією ідеологією, яка творить підґрунтя під відбудову імперії. В кінцевому документі учасники конференції пишуть: «Ця ідеологія є наступницею попередніх російських геополітичних доктрин, таких як «Москва – Третій Рим» та «Свята Русь», а також радянського експансіонізму. Ідеологія «руського мира» заперечує національну ідентичність українців та сусідніх народів, а також їхнє право на самовизначення.»

Як продовження  думки про так званий «руський мир», будований  на спотвореній правді, послухаймо об’явлені слова, згадуваного вже пророка Захарії: «Бо так каже Господь сил: (…) Не бійтесь! Ось, що ви маєте робити: говоріть правду одне одному, судіть по правді, щоб мир був у брамах ваших. Не намислюйте у вашім серці зла один на одного й не кохайтеся в кривій присязі, бо все це мені осоружне, – слово Господнє» (Пророка Захарії 8, 14.16-17)

-ІІ-

Творець, поспішає нині до Вифлеєму, щоб народитися з Непорочної Діви

Сповіщений пророками прихід Божого Сина, не відбувається в якійсь часовій порожнечі та в незбагнений для людини спосіб. Ісус приходить на світ в часі та місці, про який сповіщають пророки, родиться з невісти, яку тропар передсвяття називає «Непорочною Дівою», у нав’язані до слів Ісаї, який прокував словами: «Ось же сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина, і дадуть йому ім’я Емануїл» ( Ісая, 7,14).

Саме цю «дівицю», як її називає пророк Ісая, ми згадували у нещодавньому святі «Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці Святою Анною». Одна зі стихир утрені так говорить про цю подію: «Нині непорочно зачинається Агниця, Вона має народити непорочного Агнця – Христа, що пожертвує себе за життя світу; це його ж ласкою, заради милости своєї, покриє Творець наготу людини, прогнаної з раю».

Глибинний сенс Різдвяних свят, для нас, що слухаємо ті слова сьогодні, зробити усе що в наших силах, щоб й нам стати «непорочними», задля приходу Божої Дитини. Стати непорочним, це статися людиною  чистого серця та  добрих думок, з душею не обтяженою кривдою другої людини, з руками повними добрих діл та милосердя, про яке вчить нас святий Миколай – празник якого також ми нещодавно відзначали. Одним з засобів мого духовного приготування до Різдва Христового на певно буде передріздвяна сповідь, яка звичайно відбувається у кожній нашій парафії, щоб я міг стати з чистим серцем перед Вифлеємським вертепом.

-ІІІ-

Творець, поспішає нині до Вифлеєму, щоб просвітити дітей Адама

Боже Слово на сьогоднішню  Неділю, говорить нам про велику вечерю, яку справив один чоловік й на яку запросив багатьох, та про це, як запрошені відмовилися від участі у тій вечері.

У наведеній притчі, є вкритий образ Божого Царства, яке приходить на землю з Різдвом Ісуса Христа. Він – Христос, приходить до нас й просить нас, а ми дуже часто чемно відмовляємося, оправдовуючи свою відсутність щоденними клопотами, які сьогодні можуть звучати дещо по іншому як у Євангелії, але суть не міняється.

Я сам можу перевірити себе, чи Господнє запрошення на Його велику вечерю, приготовану з нагоди Різдва Його Сина,  адресоване в мою сторону, я прийняв, чи відмовився? Як це зробити, спитаємо себе? Дуже просто! У сумлінні своєму, кожний сам мусить   дати відповідь, на деякі питання;

• Чим для мене є Різдво Христове? Чи це нагода посвяткувати та віддихнути від роботи, чи це радше час який я по справжньому присвячую на це, щоб бути біля «вифлеємського вертепу».
• Чи до «вифлеємського вертепу», я прийду з порожніми руками,
• Чи добром яким володію, поділився з потребуючими, особливо з дітьми, яким радість життя відібрала  війна через смерть батька чи матері.
• Чи моє переживання Різдвяних свят, це тільки зберігання гарних звичаїв та українських різдвяних традицій, чи свідомість що в моє «мале та обмежене» життя, справді приходить Боже Дитя, яке хоче мене просвітити, та увести у світ свого Отця, з повноти Якого до нас приходить.

Тому ведені прикладом святих праотців, одягнені в непорочність нашого серця, приймім запрошення на «різдвяну гостину», приготовану для нас Отцем Небесним, якого Єдинородний Син – згідно з «кредо» Нікейського Собору – «світло від світла, Бог істинний, єдиносущний з Отцем, що через Нього все постало, що задля нас людей, і нашого ради спасіння, зійшов із небес і воплотився з Духа Святого і Марії Діви», приходить у наш світ у Вифлеємі Юдейському, щоб «небо з землею в одне злучити», а нас з Богом примирити.

Амінь!