Польські єпископи закликали підтримувати українських біженців і молитися за мир в Україні
13–15 жовтня 2025 року в Гданську відбувалося 402-ге Пленарне засідання Конференції єпископів Польщі, яке очолив архиєпископ Тадеуш Войда, SAC, голова конференції. Учасники зустрічі обговорили актуальні питання церковного та суспільного життя, зокрема зростання присутності українських біженців у Польщі та виклики, пов’язані з війною в Україні.
В офіційному комунікаті Пленарного засідання єпископи наголосили на необхідності християнської гостинності щодо новоприбулих осіб, особливо біженців і мігрантів, нагадуючи слова Ісуса Христа: «Я був приходьком, і ви прийняли Мене» (Мт. 25, 35).
«Інтеграція біженців у суспільство, що приймає, є найкращою відповіддю на ці слова Спасителя, — зазначено в документі. — Вона має відбуватися з повною повагою до гідності кожної людини».
Польські єпископи закликали підтримувати добрі стосунки з українськими воєнними біженцями, а також рішуче протидіяти будь-яким формам економічного чи політичного використання біженців і мігрантів, особливо у спосіб, який розпалює ксенофобські настрої.
«Нехай гостинність і доброзичливість будуть нашим свідченням любові до ближнього», — наголошують владики.
Окремо Конференція єпископів Польщі відповіла на заклик Папи Лева XIV до молитви на вервиці за мир у світі впродовж місяця жовтня. У зверненні єпископи просять не припиняти цю молитву й надалі, особливо за мир в Україні, Секторі Газа, Святій землі, Судані й інших регіонах, де тривають війни.
«Ми закликаємо до молитви за страждаючих і переслідуваних християн та до рішучої підтримки дій, які можуть сприяти досягненню тривалого миру у світі», — йдеться в комунікаті.
Секретаріат Глави УГКЦ у Римі
Podziel się z innymi
CARITAS Archidiecezji
Plan duszpasterski
Katedra online
Pełnia Wiary
Kalendarz
«Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6,17-18).
Всечесні Отці
Преподобні Отці й Сестри в чернецтві
Дорогі в Христі Брати і Сестри
Слава Ісусу Христу!
У Сиропусну неділю входимо в час святого Великого посту, який згідно з нашою традицією розпочинається в цей день після Вечірні. Першим видимим актом Великого посту є обряд прощення, який за уставом богослужінь відбувається після Вечірні, але в парафіяльних спільнотах, в яких зазвичай не звершується повне Церковне правило, це здійснюється після Божественної Літургії. Літургійний акт прощення є відповіддю на заклик Спасителя, який сьогодні прозвучав в перших рядках Євангелія: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6,14-15). Час Великого посту даровано нам на те, щоб ми отримали прощення провин наших від Отця Небесного. Але також задля того, щоб щирим серцем ми змогли заспівати на утрені в Неділю Пасхи: «Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням». Прощення провин, після особистого приготування, отримуємо звичайно у таїнстві Покаяння. Але, очікуючи на Господнє прощення, сам мушу бути готовим простити провини моїм ближнім, провини, які не раз мене глибоко зранили або вчинили мені велику духовну чи матеріальну шкоду. Хай сьогоднішній літургійний акт прощення буде проявом нашої готовності до постійного діалогу та знаком простягнутої руки до другої людини, яка вчинила мені зло чи може постійно завдає мені біль. Прощення не є простим жестом, бо простити значить бути готовим вийти назустріч людині, яка скривдила чи постійно кривдить нас. Акт прощення це процес, який вимагає від нас великої відваги та нашого смирення, процес, який є необхідним, щоб серце наше зазнало спокою, навіть тоді, коли цей акт треба повторювати багато разів. Апостол Петро поставив це запитання Ісусові: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» (Мт 18, 21). Тоді Ісус дав йому відповідь, яка сталася взірцем християнської науки про прощення та милосердя: «Не кажу тобі до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,22). Вжите Ісусом Христом формулювання «сімдесять раз по сім», означає нескінченність, тобто наше прощення супроти ближніх не може обмежуватися до поодиноких випадків, але має бути здатністю глибоко вкоріненою в наше серце. Щоб уподібнюватись до серця Спасителя, сповненого любові, серця, яке всіх огортає та огріває теплом своєї доброти, як засвідчив сам Ісус Христос: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас. (…) Бо я лагідний й сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11,28-30).
Більше на сайті...
Zdjęcia z posta użytkownika Parafia p.w. Soboru Przenajświętszej Bogurodzicy i Pr Eliasza w Hłomczy
Sanktuarium w Jarosławiu
błahowist
