ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ З НАГОДИ ТИЖНЯ МОЛИТОВ ЗА ПОКЛИКАННЯ В УГКЦ
«Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли» (Йо. 15, 16)
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні, у 26-ту неділю після Зіслання Святого Духа, наша спільна молитва осяяна світлом великого свята, яке ми святкували вчора — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ми духовно споглядали трирічну Отроковицю Марію, яку побожні батьки Йоаким і Анна привели до Єрусалимського храму, щоб виконати свою обітницю перед Богом. Ця подія — не просто спогад про минуле. Введення Богородиці показує нам початок Божого задуму спасіння людини. Це момент, коли людина добровільно йде до святині, щоб присвятити своє життя Богові. Марія входить у земний храм, але сама стає живим Храмом, у якому оселиться Сам Господь. Пречиста Діва відкриває нам глибоку правду: кожен християнин покликаний стати Божою обителлю, але для цього потрібно мати відвагу зробити перший крок — крок довіри й віддати себе в руки Творця.
Саме в цей благодатний час у нашій Церкві розпочинається Тиждень молитов за покликання до священства та монашества. На прикладі Пресвятої Богородиці ми бачимо, в чому полягає справжня краса покликання. Покликання — це не просто вибір професії. Це щира розмова між Богом, який з любові кличе людину, та людиною, яка з любові Йому відповідає.
Краса покликання Марії — у її повній свободі та довірі. Вона не знала всього свого майбутнього, не просила жодних гарантій, але на слова ангела відповіла: «Я — слугиня Господня, нехай буде мені за словом твоїм» (Лк.1,38). У цьому тихому «Так» криється найбільша сила. Коли молода людина сьогодні чує голос Христа, який кличе її присвятити життя священству чи монашеству, вона має віднайти в собі марійну відвагу — залишити свої плани, щоб стати знаряддям Божого милосердя у світі.
Дорогі в Христі!
Особливим Божим знаком для всієї нашої Церкви є те, що Тиждень молитов за покликання було встановлено цього року Синодом Єпископів УГКЦ під час його засідання у Марійському духовному центрі в Зарваниці. Зібравшись біля ікони Зарваницької Божої Матері, наші владики поставили в центр своєї турботи майбутнє нашої Церкви — плекання нових покликань до священничого служіння та монашого життя.
Плодом цих нарад стало також Пастирське послання Синоду під назвою «Іди за Мною!». Цей документ є щирим закликом до кожної християнської родини, до нашої молоді та душпастирів. Церква нагадує нам, що Божий голос звучить безперестанно. Обов’язком кожного з нас є почути його та допомогти іншим відповісти на цей святий заклик. Започаткований Синодом молитовний тиждень стає для нашої Перемишльсько-Варшавської архієпархії часом особливої дії та молитви.
Коли ми молимося за покликання, наші думки линуть до нашої Духовної семінарії в Любліні. Вже протягом багатьох десятиліть вона є тим місцем, де виховуються майбутні священники для нашої архієпархії. Семінарія — це серце й надія нашої архієпархії. Тут щире прагнення молодих людей служити Богові перетворюється на зрілу готовність віддати своє життя задля спасіння ближніх. Сьогодні висловлюю щиру подяку отцям-вихователям та професорам нашої семінарії, які щодня з великою відповідальністю, терпеливістю та жертовністю працюють над вихованням майбутніх душпастирів. Також щиро дякую всім вам, дорогі вірні — нашому духовенству та мирянам — за постійну підтримку семінарії. Дякую за кожну вашу пожертву, за матеріальну допомогу, а найбільше — за ваші молитви. Водночас гаряче прошу вас і надалі молитися за тих юнаків, які зараз навчаються в Любліні. Молімося за наших семінаристів, щоб Божа благодать зміцнювала їх у час навчання, а зерно покликання, яке Господь посіяв у їхніх серцях, принесло рясні плоди для Божої слави та добра нашого народу.
Дорогі в Христі брати і сестри!
Вся історія спасіння — це розповідь про те, як Бог кличе людину, а людина відповідає Йому з довірою. Господь часто вибирав людей звичайних і простих, віднаходив їх у тиші, посеред щоденної праці чи в нічній молитві. Старозавітні патріархи залишали свої рідні землі й ішли в невідомі краї, бо вірили єдиному Божому слову. Пророки, які часто вважали себе слабкими чи нездатними говорити перед царями, отримували від Бога силу, долали свій страх і з відвагою казали: «Ось я, пошли мене!».
Найбільше ця таємниця Божого вибору відкрилася на берегах Галилейського моря, коли Ісус Христос сказав прості слова: «Іди за Мною». Звичайні рибалки залишили свої сіті, човни та рідні домівки і пішли за Ним, ставши Його апостолами. Вони не мали земної влади чи великої людської мудрості, але Божа сила, яка діє в людських серцях, зробила їх здатними змінити весь світ. Цей самий Божий заклик лунає і сьогодні в наших храмах та родинах, шукаючи тих, хто готовий служити Богові.
Метою життя кожного християнина є прославлення Бога і спасіння своє та ближніх; священник і монах покликані служити цьому в особливий спосіб. Спасіння — це повнота життя з Богом, звільнення від гріха та вічна радість у Царстві Небесному. Христос заснував Свою Церкву саме для того, щоб кожна людина мала відкриту дорогу до спасіння. Священник при вівтарі, уділяючи Святі Таїнства, та монахи і монахині у своїх молитвах і служінні є знаряддями цієї Божої місії.
Тому кожне нове покликання є великим даром для нашої Церкви. Але щоб цей дар зріс, потрібна підтримка. Радісне і щире служіння наших священників є добрим прикладом, який надихає молодь не боятися йти за Христом. Водночас велика відповідальність лежить на кожній християнській родині — на батьках, дідусях та бабусях. Прошу вас: плекайте у своїх домівках дух молитви та любові до Бога! Особливо там, де рідний дім стає домашньою церквою, дитина зможе почути і зрозуміти тихий голос Божий. Протягом цього Тижня молитов за покликання відкрийте свої серця для Божої благодаті. Нехай у кожній парафії звучить щира молитва за наших юнаків і дівчат. Пам’ятаймо слова Христа: «Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива» (Лк. 10, 2).
Благословення Господнє на вас!
† Євген Попович
Архієпископ і Митрополит Перемишльсько-Варшавський
Дано в Перемишлі
у день священномученика Йосафата, архієпископа Полоцького,
12 листопада 2026 року Божого.




