Владика звернувся до парафіян словами проповіді:

Преподобний отче!

Дорогі в Христі браття й сестри!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні, у Третю неділю після Зелених свят, Святе Євангеліє ставить нас перед кардинальним вибором, який визначає не просто релігійні погляди, а весь вектор нашого щоденного існування. Спаситель звертається до кожного серця з безальтернативною істиною: «Ніхто не може двом панам служити… Не можете служити Богові й мамоні». Ці слова Христа ведуть нас до розуміння інтегрального, тобто цілісного християнського життя, де немає поділу на «духовне» у неділю та «матеріальне» в буденні дні.

Коли Христос говорить про мамону, Він має на увазі не просто гроші чи майно. Мамона — це дух споживацтва, ілюзія того, що безпеку, щастя і сенс життя можна купити. Це стан, коли матеріальні речі з інструменту перетворюються на господаря.

Служити двом панам одночасно неможливо, бо таке життя неминуче розриває людину зсередини. Ми часто намагаємося знайти компроміс: віддати Богові годину на літургії, а решту часу жити за законами егоїзму та тривоги. Проте Господь прагне всього нашого серця, а не його частки.

Щоб звільнити нас від задушливої тривоги за майбутнє, Спаситель закликає подивитися на Боже творіння: «Погляньте на птахів небесних… Подивіться на польові лілеї». Цей заклик не є проповіддю бездіяльності чи лінощів. Христос застерігає нас не від праці, а від тотального страху та метушні, які засліплюють людину. Ми часто поводимося так, ніби все у світі залежить виключно від наших сил, забуваючи про джерело самого життя. Бог, Який покликав нас із небуття і тримає у Своїх долонях увесь всесвіт, знає кожну нашу потребу ще до того, як ми про неї попросимо.

Дорогі в Христі!

Сьогодні ці слова Спасителя пророчо відгукуються в серцях мільйонів українців, які через жахи війни опинилися тут, на землі Польщі. Жити в еміграції — це особливий хрест. Це хронічний стрес від невідомості, туга за домом, страх за рідних, які залишилися під обстрілами, та постійна тривога за те, що буде завтра. У багатьох із нас ранок починається не з молитви, а з перегляду новин, а день минає у виснажливих думках: як інтегруватися, як зберегти роботу, як забезпечити майбутнє дітей у чужій країні. Цей панічний страх паралізує душу. Ми намагаємося вхопитися за матеріальну стабільність тут, у Польщі, як за єдиний рятівний круг. Але Христос каже: навіть найбільші земні зусилля не додадуть нам ні ліктя зросту, ні спокою душі, якщо ми відкинемо Бога.

Апостол Павло у Посланні до Филип’ян дає нам чітку новозавітну інструкцію, як діяти в часи тривоги: «Ні про що не турбуйтеся, але в усьому молитвою та благанням з подякою висловіть ваші прохання Богові. І мир Божий, який перевищує всякий розум, берегтиме серця ваші та думки ваші у Христі Ісусі» (Флп. 4:6–7).

Християнин покликаний до життя в Божому мирі, в якому немає поділу на «моє» і «Боже»! Це означає жити цілісним духовним життям в умовах вимушеного переселення, бо все, що ми маємо — наш час, таланти, ресурси, здоров’я — є даром Творця, де б ми не перебували. Коли ми усвідомлюємо це, наше ставлення до щоденної праці на чужині змінюється. Ми працюємо не для того, щоб накопичити якомога більше і сховатися за стіною фальшивої безпеки, а для того, щоб бути співтворцями Бога на землі, служити своїй родині та допомагати Батьківщині.

Християнин покликаний жити інтегральною вірою, яка єднає молитву в храмі з чесністю на робочому місці, милосердям до потребуючих та внутрішнім миром серед життєвих бур. Наша віра має стати міцним фундаментом, який тримає нас, коли земля тікає з-під ніг.

Християнин покликаний до життя в любові, яка, окрім турботи про власний дім, не буде забувати про свою батьківщину, що стікає кров’ю. Папа Франциск, звертаючись до світу з палкими закликами на захист нашої країни, емоційно молився: «Господи Ісусе, що народився під тінню бомб… помилуй нас!». Папа нагадував усьому світові, що захист своєї Батьківщини — це вияв справжньої любові.

Дорогі браття й сестри!

Господь дає нам універсальний ключ до гармонійного життя: «Шукайте ж спершу Царства Божого і Його справедливості, і все це додасться вам». Царство Боже — це простір, де царює Бог, де діють закони любові, справедливості та миру в Святому Дусі. Коли цей орієнтир стає головним, архітектура нашого життя вирівнюється. Матеріальні речі, папери, легалізація, житло у Польщі — все це не зникає, але займає своє правильне місце. Коли ми довіряємо Богу своє майбутнє, Він відкриває потрібні двері та посилає добрих людей, які готові нам допомогти у час скрути.

Так само було тут, у місті Кросно, куди воєнна доля вас кинула: вам назустріч вийшов тут присутній отець Юстин та монастир Ордену Братів Менших Капуцинів, у храмі якого утворено душпастирський осередок для вас, де ви можете молитися рідною українською мовою та згідно з традицією нашої Української Греко-Католицької Церкви. В цьому монастирі, окрім простору для молитви, кожний з вас може зустріти братню душу та провести час у сімейній атмосфері. Цей простір «малої батьківщини» для вас утворив отець Юстин разом із братією монастиря, за що їм сьогодні сердечно дякуємо.

Дорогі в Христі!

Зелені свята нагадали нам про присутність Духа Святого, Який оновлює лице землі та єднає розділене. Не дозволяймо духу цього світу та страху перед війною розділити наші серця тривогою про завтрашній день. «Не журіться, отже, про завтрашній день; завтрашній день сам за себе журитиметься», — каже Господь.

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, роздумуючи над цим євангельським текстом у контексті війни, дає нам дуже точний орієнтир. Він зазначає: «Господь Бог запрошує нас випромінювати на світ Його світло — світло надії. Боронь Боже, щоб християни України носили в собі… темряву розпачу. Просімо сьогодні, щоб ми, християни нового часу, були носіями Божого Царства та його справедливості та людьми зі світлими очима».

Сьогодні ми покликані зробити свідомий вибір: віддати свій страх Богові та зробити Його центром усього свого життя. Тут, у Польщі, ми не покинуті — ми під тим самим Божим небом. Довіримося Його святому Промислу, і Його мир, який вищий за всякий розум, нехай збереже наші серця та мислі в Христі Ісусі.

Амінь.