Всечесні отці,

дорогі парафіяни та гості,

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні я відчуваю глибоку радість, стоячи разом із вами у цьому святому домі Божому. Ми молитовно святкуємо Собор святого Архистратига Михаїла, і водночас серце кожного з нас переповнює особлива вдячність, адже ми відзначаємо 20-ліття від дня освячення цього нового храму. Двадцять років — це час, коли можна озирнутися назад, згадати пройдений шлях і в повноті осягнути те чудо, свідками і творцями якого ви є.

Історія греко-католицької парафії в Куляшному — це історія, яка відображає хресну дорогу всього нашого народу. Вона глибоко ранить, але водночас дарує колосальну надію. Ми знаємо, що через жорстокі історичні обставини, через вітри лихоліть, які пронеслися цією землею, попередній храм Куляшного зник. Село пережило жахіття воєн, трагедію примусових виселень у 1944–1946 роках.

Здавалося, життя парафії знищене назавжди. А коли на початку 1960-х років перші відважні родини повернулися на рідну землю, їх спіткало нове горе — у 1974 році стара дерев’яна церква святого Михаїла згоріла, залишивши лише муровану дзвіницю. Ворог людського роду намагався стерти саму пам’ять про нас, розвіяти парафіяльну громаду, позбавити людей духовного дому.

Але те, що неможливо в людей — можливо в Бога! Коли Архистратиг Михаїл колись на небі вигукнув: «Хто як Бог?», він показав, що жодне історичне зло, жодні депортації чи людська несправедливість не мають остаточної сили. Попередній храм зник, але жива церква — віра в серцях ваших батьків і у ваших серцях — не згасла. З цієї віри, як фенікс із попелу, двадцять років тому постав цей новий Божий дім.

Дорогі в Христі!

Святе Письмо відкриває нам, що Архистратиг Михаїл є головним захисником Божого люду на кожному етапі людської історії. Його постать червоною ниткою проходить крізь обидва Завіти, показуючи вірність і силу Творця.

У Старому Завіті пророк Даниїл прямо називає Михаїла «князем великим, що стоїть за синів твого народу». Саме він згадується як небесний заступник у часи найважчих випробувань та вавилонського полону.

У Новому Завіті послання апостола Юди описує Михаїла в суперечці з дияволом за тіло Мойсея, де Архангел виявляє абсолютне смирення перед Богом, кажучи: «Нехай заборонить тобі Господь». А Книга Одкровення святого Івана Богослова піднімає завісу над головною есхатологічною битвою: «Михаїл та його ангели вступають у бій із драконом-дияволом і скидають його на землю». Він є ангелом остаточної перемоги світла над темрявою.

Церква Христова настільки глибоко шанує Архистратига Михаїла та безплотні сили, що наша щоденна Божественна Літургія буквально пронизана їхньою присутністю.

Щодня на Літургії ми співаємо Херувимську пісню, де ми, земні люди, таємничо символізуємо херувимів і разом із ними прославляємо Царя слави. Коли звершуємо Малий вхід із Євангелієм, ми тихо молимося: «Створи, Господи, щоб із нашим входом відбувся і вхід святих Твоїх ангелів, що служать разом із нами». На Проскомидії, готуючи дари, священник виймає окрему  частинку з просфори на честь святого архангела Михаїла, Гавриїла і всіх небесних сил безтілесних. А під час освячення Дарів ми виголошуємо: «Переможну пісню співаючи, вигукуючи, проголошуючи і промовляючи…» — це ті самі слова, якими ангельські хори невпинно славлять Бога на небі. Вони моляться тут, разом із нами, у кожному куточку цього храму.

Дорогі в Христі брати й сестри!

Хоча великі події Святого Письма відбулися давно, сьогодні лінія фронту цієї духовної війни проходить через серце кожного з нас. Сьогодні зло діє дуже витончено, намагаючись відірвати сучасного християнина від Бога через зневіру, депресію, спокуси гордині або через підступну думку: «Нас мало, що ми можемо змінити?»

У цій духовній битві кожен із нас щодня робить свій вибір. Нейтралітету не існує: кожен гріх — це крок у бік темряви, а кожне добро, молитва й покаяння — це наш особистий вигук «Хто як Бог!», який доєднує нас до переможного війська Архистратига Михаїла.

Як же сучасній людині упевнитися, що Архистратиг Михаїл допомагає також сьогодні, коли ми просимо про це у своїх щоденних потребах?

Він діє через думки та обставини: коли ви гаряче молитеся в хвилину небезпеки чи спокуси, його допомога часто приходить як раптове заспокоєння серця. Думка, яка відводить від гріха, несподівана допомога від ближнього або внутрішня сила сказати «ні» злу — все це реальна присутність вашого небесного покровителя.

Він дає духовний імунітет та мужність: найстрашніший ворог сьогодні — це відчай. Молитва до святого Михаїла повертає відвагу. Господь не залишив нас наодинці. Проте ми повинні пам’ятати: важкий, нерозкаяний гріх і гординя відганяють від нас цю небесну опіку.

Він захищає наш дім і нашу країну: для України Архистратиг Михаїл є головним небесним покровителем. Те, що ми як нація стоїмо, боремося і зберігаємо віру серед жахіть війни — це велике чудо, яке твориться, зокрема, за заступництвом очільника небесного воїнства. Молячись до нього, ми просимо його захистити українське воїнство своїм вогненним мечем та покрити наших захисників своїми крилами.

Дорогі віряни та гості нашого свята!

Подивіться на цей святий храм. Цей храм не є занадто великим. Він побудований саме для вас, вірян парафії Куляшне, яких сьогодні на рідній землі не нараховуємо багато. Проте євангельська правда каже нам: «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них». Велич храму вимірюється не кубометрами бетону чи висотою куполів, а щирістю молитов, які в ньому лунають. Для Бога ваша маленька парафіяльна громада є дорогоцінною перлиною.

Сьогодні я хочу висловити глибоку подяку кожному, хто доклався до будови цього храму. Тим, хто жертвував свої важко зароблені кошти; тим, хто своїми руками клав цеглу чи оздоблював іконостас; тим, хто підтримував будівництво тихою, але ревною молитвою. Багатьох із них Господь уже покликав до Свого Небесного Воїнства, і ми сьогодні молимося за упокій їхніх душ. А тим, хто сьогодні розділяє з нами цю радість, нехай Господь віддасть сторицею у Своїй благодаті.

Особливе слово вдячності висловлюю вашому пароху та водночас головному будівничому цього храму — отцю Андрію. Дорогий отче! Будувати храм для невеликої громади у непрості часи — це справжній духовний подвиг, який вимагає не лише організаторського хисту, а й титанічної віри, жертовності та пастирського терпіння. Ви не просто звели стіни з дерева та каменю, ви згуртували навколо цього престолу живу Церкву — людські душі. Нехай Архистратиг Михаїл завжди стоїть праворуч вас у вашому служінні, оберігаючи від усіх пасток лукавого.

Дорогі парафіяни Куляшного!

Коли світ пропонує нам компроміси зі совістю чи намагається залякати нас обставинами, згадаймо слова вашого покровителя: «Хто як Бог?».

Нехай цей храм завжди буде для вас фортецею на цій землі. У цей 20-літній ювілей бажаю отцю Андрію та всій парафіяльній громаді Куляшного непохитності у вірі, єдності та миру. Нехай святий вождь небесних сил своїм вогненним мечем відсікає від ваших домівок будь-які чвари, зцілює хворих, оберігає ваших дітей та онуків. Нехай він принесе справедливий мир на нашу українську землю і веде всіх нас до вічного спасіння!

Амінь.

† Євген Попович

Архиєпископ і Митрополит Перемишльсько-Варшавський

Куляшне, 08 листопада 2026 року Божого