В переддень св. влкмч. Димитрія Мироточця, у суботу 25 жовтня 2025 року, перед Божественною Літургією у храмі отців Василіян у Варшаві (ul. Miodowa 16), архиєпископ Євген Попович, митрополит Перемисько-Варшавський, уділив нижчих свячень: свічконосця, читця, співця і піддияконату парафіянам парафії Успіння Пресвятої Богородиці: Володимирові Олексину і Андрію Бублику, які виявили бажання у цій послузі переживати своє […]
15 серпня у храмі парафії та монастиря Отців Василіян у Варшаві урочисто відзначили храмове свято — Успіння Пресвятої Богородиці. Святкову Божественну Літургію о год. 10:00 очолив Протоігумен Чину Святого Василія Великого в Польщі ієромонах Ігор Гарасим ЧСВВ. Разом із ним співслужили парох варшавської парафії о. Петро Кушка ЧСВВ, а також о. Миколай Козіцький ЧСВВ. На […]
В неділю 29 червня 2025 р. батьки та діти катехитичних 5-8 класів та ліцею при парафії Успіння Пресвятої Богородиці і монастирі Отців Василіян у Варшаві підготували спільну «ЗУСТРІЧ ПОДЯКИ І НАДІЇ». Про це повідомляється на facebook-платформі згаданої парафії. Зібралися разом, щоб дякувати Богові за Його незбагненну любов і щедрі дари в цьому навчальному році. Задум […]
У вівторок 14 січня 2025 р. в президентському палаці у Варшаві відбулася зустріч президента Польщі Анджея Дуди з представниками церков та релігійних об’єднань, а також національних та етнічних меншин, які живуть у Польщі. Українську Греко-Католицьку Церкву репрезентували єпарх Ольштинсько-Ґданської Єпархії Владика Аркадій Трохановський, протоігумен Чину Отців св. Василія Великого ієромонах о. Ігор Гарасим, директор Карітас […]
«Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6,17-18).
Всечесні Отці
Преподобні Отці й Сестри в чернецтві
Дорогі в Христі Брати і Сестри
Слава Ісусу Христу!
У Сиропусну неділю входимо в час святого Великого посту, який згідно з нашою традицією розпочинається в цей день після Вечірні. Першим видимим актом Великого посту є обряд прощення, який за уставом богослужінь відбувається після Вечірні, але в парафіяльних спільнотах, в яких зазвичай не звершується повне Церковне правило, це здійснюється після Божественної Літургії. Літургійний акт прощення є відповіддю на заклик Спасителя, який сьогодні прозвучав в перших рядках Євангелія: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6,14-15). Час Великого посту даровано нам на те, щоб ми отримали прощення провин наших від Отця Небесного. Але також задля того, щоб щирим серцем ми змогли заспівати на утрені в Неділю Пасхи: «Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням». Прощення провин, після особистого приготування, отримуємо звичайно у таїнстві Покаяння. Але, очікуючи на Господнє прощення, сам мушу бути готовим простити провини моїм ближнім, провини, які не раз мене глибоко зранили або вчинили мені велику духовну чи матеріальну шкоду. Хай сьогоднішній літургійний акт прощення буде проявом нашої готовності до постійного діалогу та знаком простягнутої руки до другої людини, яка вчинила мені зло чи може постійно завдає мені біль. Прощення не є простим жестом, бо простити значить бути готовим вийти назустріч людині, яка скривдила чи постійно кривдить нас. Акт прощення це процес, який вимагає від нас великої відваги та нашого смирення, процес, який є необхідним, щоб серце наше зазнало спокою, навіть тоді, коли цей акт треба повторювати багато разів. Апостол Петро поставив це запитання Ісусові: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» (Мт 18, 21). Тоді Ісус дав йому відповідь, яка сталася взірцем християнської науки про прощення та милосердя: «Не кажу тобі до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,22). Вжите Ісусом Христом формулювання «сімдесять раз по сім», означає нескінченність, тобто наше прощення супроти ближніх не може обмежуватися до поодиноких випадків, але має бути здатністю глибоко вкоріненою в наше серце. Щоб уподібнюватись до серця Спасителя, сповненого любові, серця, яке всіх огортає та огріває теплом своєї доброти, як засвідчив сам Ісус Христос: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас. (…) Бо я лагідний й сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11,28-30).
Більше на сайті...
Zdjęcia z posta użytkownika Parafia p.w. Soboru Przenajświętszej Bogurodzicy i Pr Eliasza w Hłomczy
