Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри!

Кожен із нас у своєму житті переживав стан, який можна назвати «порожніми сітями». Згадайте моменти, коли ви вкладали всі свої сили, час, здоров’я у якусь справу, в дитину, в роботу, у стосунки — а в результаті отримали повне розчарування. Коли здається, що всі зусилля були марними, руки опускаються, а в серці оселяється втома.

Саме в такому стані ми застаємо сьогодні апостола Петра та його друзів на березі Генезаретського озера. Євангеліє каже, що вони «цілу ніч трудилися і нічого не впіймали». Вони — професійні рибалки, які знали свою справу. І ось — повне фіаско. Вони вийшли на берег, втомлені та зневірені, і просто мили свої порожні сіті. Це був час змиритися з невдачею і піти додому.

І саме в цей момент людського безсилля у човен Петра сідає Ісус. Він звертається до нього з дивною, на перший погляд, пропозицією: «Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на улов!».

Уявіть стан Петра. Перед ним стоїть Тесля з Назарета, який повчає досвідченого рибалку. Людська логіка Петра протестувала: «Удень? На глибині? Та ж риба вдень ховається на дні, її не впіймати сітями! Ми вже все спробували!». Але Петро робить крок віри, який перевершує людську логіку. Він каже: «Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але за Твоїм словом закину сіті». І стається чудо — сіті прориваються від кількості риби!

Дорогі в Христі!

Понад двадцять років тому, на межі тисячоліть, святий Папа Іван Павло ІІ звернувся до всього християнського світу із закликом, який став дороговказом для сучасної Церкви. У своєму знаменитому Апостольському листі «Novo millennio ineunte» («На початку нового тисячоліття») Святий Отець наголосив: слова Христа «Duc in altum — Відпливи на глибінь» сьогодні звучать для кожного з нас із тією ж силою.

Папа зауважив, що сучасні християни часто схожі на втомлених апостолів. Ми дивимося на виклики світу, на власні труднощі, і нам здається, що наші сіті порожні. Ми прагнемо заховатися у своїй «зоні комфорту» — на безпечному березі, де все знайоме і де ми нічим не ризикуємо. Але Папа вчив: берег — це не місце для християнина. Наше місце — на глибині.

З погляду Святого Письма та науки Папи, цей заклик має для нас глибоке пастирське значення:

По-перше, це перехід від поверхневості до справжньої духовності. Дуже легко бути «поверхневим» християнином — жити на мілководді віри. Це коли ми згадуємо про Бога лише в неділю або коли стається біда. На мілководді немає великої риби. Іван Павло ІІ закликав, щоб наші домівки і парафії стали «школами молитви». Відплисти на глибину — це почати молитися не автоматично, а серцем; знайти час на тишу, на щиру сповідь, на читання Божого Слова.

По-друге, це відважний вибір святості. Під час візиту в Україну у 2001 році Папа повторив цей заклик: «Duc in altum! Відважно вибери святість!». Святість — це не доля обраних, це нормальне життя кожного християнина. Відплисти на глибину в родині — це навчитися прощати, коли хочеться образитися. Це бути чесним на роботі, навіть коли навколо панує обман. Це вибір жити за Євангелієм, попри будь-які компроміси з гріхом.

Дорогі в Христі брати і сестри!

Коли сіті наповнилися рибою, Ісус каже Петрові слова, які повністю змінюють його майбутнє: «Не бійся, віднині будеш ловити людей». Побачивши чудо Божої присутності, Петро відповідає на цей найважливіший у його житті дар — дар покликання. Він залишає свій човен, звичне ремесло, безпечний берег і йде за Христом.

Цей євангельський епізод відкриває нам ще один надзвичайно важливий вимір «глибини», про який нещодавно з особливою силою нагадала наша Церква. У тому році Синод Єпископів УГКЦ, який зібрався у Зарваниці, присвятив свої засідання головній темі — «Душпастирство покликань до священства і монашества». У своєму синодальному посланні з промовистою назвою «Іди за Мною!», владики наголосили, що сьогодні, посеред жорстокої війни та випробувань, наш народ як ніколи потребує духовних провідників.

Відплисти на глибину для нашої Церкви та для наших родин сьогодні — це також знайти відвагу молитися за нові й ревні покликання до духовного стану. Наші єпископи нагадують, що покликання до священства чи монашества не є звичайною професією чи просто людським вибором. Це — унікальна зустріч Бога з людиною, коли Господь кличе на глибину служіння, а молода людина має мужність відповісти, як Петро: «За словом Твоїм, Господи». Нам потрібні святі священники, ревні монахи та монахині, капелани, які будуть поруч із тими, хто страждає. Тому плекання цих покликань у наших сім’ях — це велика спільна пастирська відповідальність.

Дорогі брати і сестри!

Сьогодні, відповідаючи на цей заклик Синоду, ми прагнемо в особливий спосіб піднести нашу молитву за тих молодих людей, які цими днями розпочинають свій шлях розпізнавання покликання та навчання в нашій Греко-католицькій духовній семінарії в Любліні. Дякуємо Господеві, що Він поблагословив цю обитель сімома новими студентами, які вступили на перший курс, щоб відважно відплисти на глибину душпастирського служіння. Загалом у семінарії цьогоріч крокуватимуть до священства 11 студентів богослов’я. Молімося, щоб Господь укріпив їх у цьому виборі, дарував їм мудрість, ревність та щире серце, здатне стати світлом для нашого народу.

Нехай святий Папа Іван Павло ІІ та Пресвята Богородиця, Зарваницька Покровителька нашого Синоду, заступаються перед Богом за нашу парафію, за семінаристів у Любліні, за нові покликання у нашій Церкві, за кожну українську родину і за нашу рідну, багатостраждальну Україну.

Амінь.