Преосвященний владико Петре,
Преподобні отці,
Преподобні сестри,
Дорогі в Христі браття і сестри,

Слава Ісусу Христу!

Щоденно Церква  в Літургії згадує пам’ять святих чоловіків й жінок, серед яких; єпископи, священники, монахи, монахині та звичайні миряни. Перед кожним іменем в нашому церковному календарі додається позначник з яким асоціюється нам даний святий. І так, можемо прочитати про святих; апостолів, євангелістів, пророків, святителів, мучеників, мучениць, великомучеників, подвижників, сповідників, чудотворців, безсрібників, праведних, священномучеників, преподобних, преподобномучеників. Коли чуємо в молитві Церкви, що сьогодні згадуємо преподобного – преподобну; це знак, що ця свята особа належала до чернечого стану, тобто була монахом чи монахинею. Святих, яких коріння сягає монашого життя, є чимало в нашому літургійному календарі, а це особливий знак, що богопосвячені особи, займають особливе місце в житті Христової Церкви.

Тому між іншими, Вселенський Ватиканський Собор II, звернув особливу увагу на присутність монахів та монахинь в Католицькій Церкві, присвячуючи їм окремий соборовий документ під назвою „Perfectae caritatis”. У тридцяту річницю від появи цього соборового декрету, святий папа Іван Павло II, присвячує богопосвяченим особам окрему апостольську адгортацію під назвою „Vita consecrata”, яка увійшла у світ 25 березня 1996 року на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. А рік пізніше, цей самий папа проголошує, що  день Господнього Стрітення, буде присвячений в Католицькій Церкві богопосвяченим особам.

Тому й ми сьогодні, в переддень Господнього Стрітення, зібралися в храмі Отців Василіян, разом з богопосвяченими особами, щоб занести до Господа Бога молитву подяки за дар життя чоловіків та жінок, яких Господь покликав до монашого життя у нашій Церкві.  Хочу пригадати, що в нашій єпархії є присутні; Чин Святого Василія Великого, Чин Сестер Василіянок, Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та Згромадження Сестер святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії.

Кожний з наведених чинів та згромаджень має свою історію, традиції та відзначається особливою харизмою. І так Чин святого Василія Великого так чоловічого як і жіночого крила нав’язує у своїй традиції та духовної спадщини до святого Василія Великого, Згромадження сестер Служебниць нав’язує до харизми своєї засновниці  блаженної сестри Йосафати Гордашевської та духовості о. Єремія Ломницького,  з наголосом покладеним для активного служіння, виховання дітей, піклування про хворих та працю на парафіях, з черги Згромадження сестер святого Йосифа нав’язує до духовості святого Йосифа, обручника Пречистої Богородиці та харизми о. Кирила Селецького, який заснував це Згромадження  у 1898 році в с. Цеблів (Львівська обл.) для релігійно-морального розвитку та опіки над сиротами.

В нашій єпархії Отці Василіяни є присутні в Перемишлі та Варшаві, де управляють одною з найбільших парафій нашої Церкви в Польщі. Сестри Служебниці є присутні у Варшаві, Перемишлі та Правківцях, де провадять дім для перестарілих та  осіб з особливими потребами, як також центр реабілітації. Сестри Василіянки є присутні у Варшаві, Перемишлі та Горлицях, де залучені є, у душпастирське служіння  на Лемківщині. Сестри Святого Йосифа,  є присутні у двох наших осередках в Кракові та Перемишлі, де опікуються відповідно краківською церквою та кафедральним Собором. Отже, кожне з перерахованих Згромаджень та Чинів, окрім монашого життя, також активно включається у життя нашої церковної спільноти.  За Ваше віддане та повне посвяти служіння для нашої Церкви, щиро Вам дякуємо.

Преподобні отці та сестри!

Святий папа Іван Павло II в Апостольській адгортації «Посвячене життя» (Vita conssecrata), пише, що коріння богопосвяченого життя, слід шукати в Євангеліях, де чути заклик Ісуса Христа до тих, яких зустрічав на своїй дорозі, щоб ішли за ним. (VC, 14) Кожний чоловік та жінка, які чують голос Ісуса Христа, та обирають шлях монашого життя, роблять це в першій мірі, задля Божого Царства, а щойно пізніше задля харизми даного Чину чи Згромадження.

У згаданій адгортації, папа Іван Павла II, пише, що іконою богопосвяченого життя, є сцена Господнього Преображення, записана в синоптичних Євангеліях (Мт. 17:1–6, Мк. 9:1–8, Лк. 9:28–36), де апостоли Петро, Іван та Яків, присутні на Таворській Горі, побачили світло Божої слави та почули свідчення Отця Небесного про Ісуса Христа, та сповнені миром у серці, устами апостола Петра сказали: «Господи добре нам тут бути». Тому, можемо сказати, що богопосвячена особа, віднаходить сенс свого покликання у присутності Ісуса Христа, який сповнює її серце миром та провадить до особистого преображення, щоб з людини одягнутої в плоть тілесну, уподібнитися до ангельського стану.   Саме тому, людині, яка обрала монаше життя,  в пригоді стають монаші обіти, яких джерело  знаходимо також у Святому Писанні; це є убозтво, чистота та послух задля Божого Царства. (VC, 21)

Євангеліст Матвій, наводячи слова Ісуса Христа пише, щоб учні Ісуса Христа, «не збирали собі скарбів на землі, де міль і хробацтвто нівечить, і де підкопують злодії й викрадають, але радше щоб збирали собі скарби  на небі, де ні міль, ні хробацтво не нівечить, ні злодії не пробивають стін і не викрадають» (Мт. 6,19-20). Заклик Ісуса Христа про збирання собі скарбів на  небі, в першій мірі відноситься, до тих, хто залишив батька, матір, родину, поля, та пішов за Ісусом Христом. Бо неможливим є, двом панам служити! Тому монах – монахиня, щоденно вибирає у своєму житті ті цінності, які є нетлінними та вічними; це віра свята, есхатологічна надія та безкорислива любов до Господа Бога й кожної людини.

Маємо свідомість, що в сьогоднішніх часах, назначених релятивізмом та прагматизмом, часами є важко погодити щоденне монаше життя з очікуванням  світу, настоятелів та завдань, які перед нами ставлять. Але, подібні труднощі та виклики, долали всі покоління монахів та монахинь в минулому, бо кожний час, в якому прийшлося жити «вибраним задля Царства Небесного», був назначений своєрідними випробуваннями та клопотами. Коли читаємо життя святих отців та матерій, бачимо наявно, з якими проблемами треба було їм змагатися. Не раз їх проганяли з монастирів, заборонювали проповідувати, називали божевільними, але вони вистояли, бо Христове «іди за мною», було сильніше від спокус цього світу, нереальних вимог настоятелів чи звинувачень в браку ортодоксії.

Голова Комісії до справ Інститутів Богопосвяченого життя, що діє в рамах Польської Єпископської Конференції, єпископ Яцек Кіцінські, у цьогорічному листі адресованому богопосвяченим особам, заохочує всіх богопосвячених, щоб наново сталися учнями Ісуса Христа та місіонерами на зразок Праведного Йосифа й Пречистої Діви Марії,  та служителів єрусалимського храму; Старця Симеона та пророчиці Анни. Бо учень Ісуса Христа, є справжнім провідником на шляху віри, у світі який дедалі більше виштовхує Бога за свої межі. Задля того, «Нам потрібні провідники на шляху віри, які вказуватимуть на Бога та сліди Його присутності в нашому повсякденному житті. Сьогодні нам потрібні справжні свідки виконання Божих обітниць, які своїм життям допоможуть нам наново відкрити красу церковної спільноти, віри, таїнств і Божого Слова. Тільки такі свідки Христа можуть змінити сучасний світ». (List Przewodniczącego Komisji ds. Instytutów Życia Konsekrowanego  i Stowarzyszeń Życia Apostolskiego na Dzień Życia Konsekrowanego 02.02.2026 r.)

В кінцевій частині свого листа Голова Комісії до справ богопосвяченого життя пише, що   богопосвячені брати й сестри покликані навчати нас вірно перебувати в молитві та знаходити Ісуса в храмі наших сердець. Своєю життєвою силою та свідченням життя, в якому Христос є центром і Господом, вони можуть зробити свій внесок у «пробудження світу», як говорив Папа Лев XIV під час нещодавнього Ювілею богопосвяченого життя (промова від 10 жовтня 2025 року). Богопосвячені особи нагадують нам, що лише Христос може знову надати сенс нашому життю, як це сталося з Симеоном та Анною.

Тому сьогодні в день вашого свята, бажаю вам, дорогі отці й сестри, витривалості в мандрівці за Ісусом Христом, який колись вас покликав та запросив, щоб саме ви були світлом для нашого сповитого в темряві світу, щоб  Ваше життя було носієм справжньої християнської надії в нашому народі, який так дуже потребує автентичних свідків Ісуса Христа. Всім Вам бажаю радості та внутрішнього спокою, бажаю нових покликань та  авангарди в проповіді Божого Слова, тим, кого Господь ставить на вашій монашій дорозі життя.

Амінь.