26 квітня 1986 р. стався вибух четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС (атомної електростанції), на даний час однієї з найбільших в Європі атомних електростанцій. Була це найбільша у світі за кількістю загиблих і потерпілих, площею забруднення та економічними збитками техногенна, екологічна і гуманітарна катастрофа.

Чорнобильської катастрофа стала однією з суттєвих причин розпаду радянського союзу.

Навколо станції у Чорнобилі утворена 30-кілометрова зона, яка непридатна для проживання. Сьогодні це своєрідний екологічний заповідник, в якому природа відновлюється без впливу людини, перетворюючися на дикий ліс, що заселений мутованими звірами. До зони, на основі спеціяльних дозволів, організуються екскурсії.

1 травня 1986 р., в час, коли в країнах Європи уряди попереджували своїх громадян про небезпеку пов’язану з вибухом на атомній електростанції у Чорнобилі, комуністична влада по всіх містах України і Білорусі вигнала своїх громадян на 1-травневу демонстрацію.

(бт)

*          *          *

Населення Прип’яті (місто збудоване у відстані 2 км від атомної електростанції), яке в 1986 році становило 45 тис. осіб, повністю евакуювали протягом перших трьох днів після вибуху. Спершу керівництво радянського союзу намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень зі Швеції, де на АЕС «Форсмарк» знайшли радіоактивні частинки, які приніс вітер зі сходу, та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація населення із зони ураження.

Радіоактивного ураження зазнали приблизно 600 000 осіб, насамперед, ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження. Понад 2,5 мільйонів мешканців України страждають від захворювань, спричинених опроміненням, і приблизно 80 тисяч із них отримують допомогу. За даними міжнародних організацій, в результаті аварії померли 60 тисяч ліквідаторів, а 165 тисяч стали інвалідами, у Європі зафіксовано 10 тисяч випадків вроджених патологій у новонароджених та 10 тисяч випадків раку щитоподібної залози.

Федерація профспілок України (26 квітня 2018)

 40 lat od katastrofy w Czarnobylu

26 kwietnia 1986 roku doszło do eksplozji czwartego bloku elektrowni jądrowej w Czarnobylu, jednej z największych w Europie. Była to największa na świecie katastrofa spowodowana przez człowieka. Katastrofa ekologiczna, humanitarna, największa pod względem liczby ofiar śmiertelnych i rannych, obszaru zanieczyszczeń oraz strat gospodarczych.

Katastrofa w Czarnobylu była jedną z istotnych przyczyn upadku Związku Radzieckiego.

Wokół stacji w Czarnobylu utworzono strefę o szerokości 30 kilometrów. Obecnie jest to rodzaj rezerwatu ekologicznego, w którym natura jest odnawiana bez wpływu człowieka, przekształcając się w dziki las zamieszkany przez zmutowane zwierzęta. Dla chętnych z całego świata, których nie brakuje, organizowane są, na podstawie specjalnych pozwoleń, płatne wycieczki do wymarłego miasta s jego okolic.

1 maja 1986 roku, podczas gdy rządy wszystkich europejskich państw ostrzegały swoich obywateli przed niebezpieczeństwami związanymi z wybuchem elektrowni jądrowej w Czarnobylu, władze komunistyczne we wszystkich miastach Ukrainy i Białorusi zmuszały swoich do udziału w demonstracji pierwszomajowej.

(bt)

*          *          *

Liczba ludności Prypeci (miasto zbudowane w odległości 2 km od elektrowni jądrowej) w 1986 r. wynosiła 45 tys. osób. Wszyscy zostali ewakuowani z niego w ciągu pierwszych trzech dni po wybuchu. Początkowo kierownictwo ZSRR próbowało ukryć skalę tragedii, ale po doniesieniach ze Szwecji, gdzie w elektrowni jądrowej Forsmark znaleziono cząstki radioaktywne przyniesione przez wiatr ze wschodu, oraz ocenie skali zakażenia, rozpoczęto ewakuację ludności z dotkniętego obszaru.

Około 600 000 osób przyjęło wysoką dawkę promieniowania radioaktywnego. Przede wszystkim byli to likwidatorzy katastrofy. Wokół elektrowni jądrowej w Czarnobylu utworzono 30-kilometrową strefę wykluczenia. Dzisiaj ponad 2,5 miliona mieszkańców Ukrainy cierpi na choroby wywołane promieniowaniem, z czego około 80 tysięcy otrzymuje pomoc. Według organizacji międzynarodowych, w wyniku wypadku zmarło 60 tysięcy likwidatorów, 165 tysięcy zostało niepełnosprawnych, w Europie odnotowano 10 tysięcy przypadków wrodzonych chorób u noworodków oraz 10 tysięcy przypadków raka tarczycy.

Federacja Związków Zawodowych Ukrainy (26 kwietnia 2018)