Дорогі у Христі, Сестри й Брати!

За нами Різдвяні свята, в наших серцях ще гомонить спів радісних колядок та слова ангела сказані до пастухів: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2, 10-11).

Чули ми ще плач єврейських матерів, які оплакували своїх дітей вбитих Іродом, пережили ми втечу святої Родини до Єгипту та її повернення в землю Ізраїля, ще бачили ми дванадцятилітнього Ісуса зі своїми Батьками на святі Пасхи в Єрусалимі, відтак усе затихло.

Минуло багато років, аж ось над рікою Йордан явиться пророк Іван – син Єлисавети та Захарії, який ведений Святим Духом проповідує прихід Божого Царства, закликає до покаяння, а тих, що визнавали свої гріхи хрестить у Йорданських течіях. На питання людей, що очікували Месії – чи він не Христос, відповідав: «Я вас хрещу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв’язати ремінь від взуття. Той буде вас хрестити Духом Святим і вогнем» (Лк. 3, 16).

І ось бачимо над Йорданом Ісуса, який приходить з Галілеї, стає над Йорданом і просить в Івана хрещення, тоді Іван дає свідоцтво про Ісуса, кажучи: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1, 29) та відмовляється хрестити Ісуса, мовлячи: «Мені самому треба хреститися в Тебе, а ти приходиш до мене» (Мт. 3, 14).

У водах Йордану Христос приносить людству відродження, вода, яка в Святому Письмі є символом стихійності й смерті стається джерелом очищення й відродження. Водою Бог «за часів Ноя потопив гріх (…), визволив з фараонового рабства через Мойсея рід єврейський (…), водою і вогнем через Іллю визволив Ізраїля від омани Ваалової» (Требник, Чин великого освячення води святих Богоявлень, молитва третя.) Через занурення у воду Христос «змиває» список Адамових гріхів. Йорданські води відроджують усе творіння. Христос у Йордані «водою і духом обновив від гріха нашу природу» (Требник, Чин великого освячення води святих Богоявлень, молитва третя).

Наша Церква, усвідомлюючи різницю між Івановим хрещенням в Йордані й хрещенням в ім’я Пресвятої Тройці, все-таки в Чині хрещення просить Бога, аби на воду зійшла «благодать, ізбавлення і благословення Йорданове», щоб стала вона «джерелом нетління, даром освячення, що гріхи розрішає, недуги лікує, демонів погубляє». Тому сьогоднішнє свято має якоюсь мірою стати спомином і актуалізацією нашого хрещення. Над кожним з нас Церква молилась, щоб наш «ум був відкритим на розуміння і прийняття таїнств віри Христової», щоб ми «чинили правду на всякий час» і «ходили слідами заповідей Христових». А наш Катехизм «Христос наша Пасха» вчить, що «в українській християнській традиції символіка йорданської води тісно пов’язана зі спогадом про Хрещення Руси-України князем Володимиром. Ріку Дніпро, в якій хрестилися кияни, образно називають „українським Йорданом”».

Живучи в сучасному світі, в якому піддається під сумнів правди віри та християнську етику, в якому місія Церкви та її завдання навчати «всі народи» стоїть під серйозною загрозою, християнин, аджеж цей, що на собі носить хрестительну одіж, має обов’язок своїм життям проповідувати, що Христос є «каменем наріжним» його земської будівлі.

Свідомість, що Христос є центром та основою мого життя зобов’язує мене до:

• перше – постійної релігійної формації через особисту лектуру Святого Письма та пізнання правд християнської віри, які є записані в катехизмі  Української Греко-католицької Церкви: «Христос наша Пасха», та катехизмі для молоді «Ми йдемо з Христом»,
• друге – до участі в Літургії Церкви, особливо в неділі та свята. Справжній християнин не буде задовольнятися відвідинами храму Божого раз або декілька разів в році,
• третє – релігійного виховання дітей. Це завдання набирає особливого значення сьогодні, коли в суспільному просторі чуємо дискусії про замір обмеження навчання релігії в школі,
• четверте – до усвідомлення моєї співвідповідальності за свою Церкву. Церква не є власністю якоїсь групи вірних. Церква є нашим спільним добром, за яке ми всі однаково несемо відповідальність, й то не тільки цю матеріальну, але також моральну,
• п’яте – почуття власної гідності та гідності своєї Церкви, яку я маю обов’язок захищати, коли чую про неї несправедливі осуди, особливо з боку прихильників «руського міру» або псевдо – екуменістів,
• шосте – творення справжньої спільноти греко-католиків через мій вклад та особисте заангажування в життя моєї парафії, єпархії та цілої помісної Церкви.

Дорогі у Христі!

          Сьогоднішнє свято в нашій традиції називається Богоявленням. Єдиний Бог об’являється в трьох Особах. Цю тайну віри ми вміємо описати тільки словами, як невдовзі почуємо у чині водосвяття – «Ти Бог неописанний, і невимовний», і за кілька місяців, в день П’ятдесятниці, у коліноприклонній молитві: «Невидимий, неосяжний, недослідний, незмінний, незлобивий Господи».

В пролозі Євангелії від Івана чуємо, що «Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, що в лоні Отця, – той об’явив» (Ів. 1, 18). Ісус Христос, Богочоловік, об’явив не тільки Бога, але також те, ким покликана бути людина створена на образ Божий.

Ще трохи й в чині водосвяття почуємо, що «днесь рай відкривається людям» і «днесь Владика до хрещення поспішає, щоб возвести людство до висот». Слова з пророцтва Ісаї, яке читалося на вчорашній вечірні, не втрачають своєї актуальності: «Так говорить Господь: обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! Навчіться добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову (Іс. 1, 16-17)». А сьогодні апостол Павло навчав нас, що Ісус Христос «видав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл» (Тит. 2, 14).

В цей величний празник Богоявлення йдеться насамперед про переміну нас самих. Святий Іван Золотоустий так сказав про це у слові на Богоявлення: «Іван не зобов’язував своїх слухачів дотримуватися тілесних обмивань, не переоцінював їх, закликав натомість, щоб відверталися від гріха і шукали чеснот, щоб спирали надію спасіння на добрих вчинках, а не на обмиттях і очищенні».

Папа Бенедикт, щоб назвати почуття, яке спонукало Ісуса прийняти хрещення покаяння разом з грішними людьми, вжив слово з універсальним значенням – солідарність.

Святкувати нині Богоявлення в богоугодний спосіб можна тільки наслідуючи солідарність Христа з усіма, без винятку. Це означає йти там, де здається, що неподільно панує зло і загрожує небезпека, а не шукати собі оазисів безпеки й комфорту. Це можливе лиш тоді, коли захист пригноблених, оборона сиріт, опіка над вдовами та готовність захищати мою Батьківщину перед навалою втіленого зла сприймається як моя співвідповідальність.

 Дорогі у Христі!

          Незабаром над нашим перемиським Йорданом проголосимо: «Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям. Днесь людські гріхи йорданськими водами обмиваються». Хай Господнє пришестя зцілить рани війни, які носить наш народ.

Хай Господнє світло веде нас дорогами заповідей і блаженств. Хай кожен повірить, що слова «У тобі – моє уподобання» стосуються всіх, кого Бог з любові створив на свій образ і дарує благодать, щоб уподібнитись до первовзору, яким є Ісус Христос, надія наша. Амінь.

00000