Перемисько-Варшавського Митрополита кир Євгена Поповича у понеділок 21 вересня у Пасленку очікувала чимала громада вірян разом з отцями з найближчих греко-католицьких парафій, запрошеними римо-католицькими священниками та очільниками міста, повіту й Вармінсько-Мазурського воєвідства.

Проходимо всі разом складний час і від ранньої весни цього року, зважаючи на світовий стан епідеміологічного загороження, ми навчилися зберігати рекомендовані санітарні вимоги й застосовуємося до них згідно з режимом. Проте не означають вони, що миряни захиталися у вірі. Митрополита в порогах пасленської церкви Різдва Пресвятої Богородиці, як годиться, привітали щирими, теплими словами й букетом червоних троянд, що від віків символізують радість та любов.

У вітальному слові до глави нашої Церкви у Польщі, о. митрат Андрій Сорока, місевий парох, між іншим, відзначив: «З радістю можемо сьогодні сказати, що наші три парафії, що у них працюємо разом з сотрудником, розвиваються. Очевидним проявом розвитку нашого спільного духового життя є не тільки одні літургії та уроки катехизи й української мови в школах. Ми ще маємо надію, що живе у наших найменших парафіянах, дітях. Вони дійсно є і також дійсно і систематично беруть участь у духовому житті спільноти. А це знов дає нам реальну надію, що будемо, як спільнота, існувати і в майбутньому. Найбільша сьогдні тільки проблема, натомість у тому, що щораз менше вживається в нас у спілкуванні рідної мови».

Натомість у своїй проповіді до присутніх під час Божественної Літургії Митрополит окрему увагу також, між іншим, звернув на запитання про покликання: «Всевишній, коли покликає нас до життя, тоді ставить перед нами окреслене завдання. Ми це називаємо – покликання. Перша річ, до якої кличе нас Господь Бог, це те, щоб ми ставали дійсними, справжніми людьми. Погляньте, сьогодні щораз більших обертів набирає дискусія про те, якими мають бути права людини. Навіть чуємо гучні голоси відносно прав тварим і прав людей, хто повинен мати більші. І далі – чи людина, що в якийсь спосіб різниться від мене, повинна мати такі самі права. Ніхто не може бути виключений від цього, щоби жити. А якраз ми особливо добре свідомі цього факту, бо ж нас колись виключали від суспільного життя… Ці голоси, на жаль, будуть відзиватися так довго, аж одна людина усвідомить собі, що друга людина, котра стоїть поруч, має такі самі права, як я…».

Після літургії зі словами вітань і подяки до Митрополита підійшли представники місцевої адміністрації, які, про що була також мова у проповіді, вже від років присутні в наших церквах під час празничних богослужінь.

Заключним моментом молінь у пасленському греко-католицькому храмі стало посвячення Митрополитом, разом з присутніми священниками води, а потім з благословенням окропленя нею вірян.

00000