W czwartek (25 września) zapraszamy do obejrzenia 100. odcinka „PEŁNI WIARY” na antenie TVP1 o godzinie 7.30, magazynu Kościoła greckokatolickiego dla wszystkich, którzy chcieliby lepiej poznać życie katolickiego Kościoła wschodniego w Polsce.
BISKUP MARIUSZ
Odwiedzimy Wrocław i weźmiemy udział w chirotonii biskupiej (czyli święceniach biskupich) ks. Mariusza Dmyterki. Na Mazurach zobaczymy, co szczególnego przygotowali ojcowie bazylianie dla młodzieży. Pod Przemyślem sprawdzimy, czym różni się pielgrzymka piesza od rowerowej, a w Gdańsku weźmiemy udział w rekolekcjach wspólnot młodzieżowych. Pożegnamy się smutną informacją o śmierci o. Szymona Jankowskiego OSA.
PIELGRZYMKA ROWEROWA
Nie pieszo, a na dwóch kółkach – wierni z greckokatolickiej parafii katedralnej w Przemyślu wyruszyli z pielgrzymką na Górę Zjawlinnia. Dla grekokatolików to szczególne miejsce, gdzie czczą Matkę Bożą. Pielgrzymi, którzy wybrali 20-kilometrową trasę na rowerach – mogli nacieszyć się wyjątkową wspólnotą i pięknymi widokami malowniczego Pogórza Przemyskiego.
Odwiedziliśmy z kamerą także młodych ludzi podczas rekolekcji w Gdańsku, gdzie spotkała się młodzież greckokatolicka z Polski i z Ukrainy. Trzy pierwsze dni poświęcone były tematom zaczerpniętym z Ewangelii św. Mateusza i dotyczyły modlitwy, postu i jałmużny.
BAZYLIANIE DLA MŁODZIEŻY
Mazury gościły uczestniczki i uczestników Zjazdu Młodzieży Bazyliańskiej. To spotkanie młodych ludzi z parafii greckokatolickich, prowadzonych przez ojców bazylianów. Zjazd w Giżycku miał charakter religijno-kulturalny. Projekt ma pomóc młodzieży odnaleźć swoje miejsce w Kościele, w społeczeństwie oraz poznać rówieśników. Organizatorzy podkreślają, że Zjazd Młodzieży Bazyliańskiej to nie tylko wydarzenie duchowe, lecz także przestrzeń do rozwijania talentów i budowania wspólnoty.
«Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6,17-18).
Всечесні Отці
Преподобні Отці й Сестри в чернецтві
Дорогі в Христі Брати і Сестри
Слава Ісусу Христу!
У Сиропусну неділю входимо в час святого Великого посту, який згідно з нашою традицією розпочинається в цей день після Вечірні. Першим видимим актом Великого посту є обряд прощення, який за уставом богослужінь відбувається після Вечірні, але в парафіяльних спільнотах, в яких зазвичай не звершується повне Церковне правило, це здійснюється після Божественної Літургії. Літургійний акт прощення є відповіддю на заклик Спасителя, який сьогодні прозвучав в перших рядках Євангелія: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших» (Мт 6,14-15). Час Великого посту даровано нам на те, щоб ми отримали прощення провин наших від Отця Небесного. Але також задля того, щоб щирим серцем ми змогли заспівати на утрені в Неділю Пасхи: «Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо: Браття! І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням». Прощення провин, після особистого приготування, отримуємо звичайно у таїнстві Покаяння. Але, очікуючи на Господнє прощення, сам мушу бути готовим простити провини моїм ближнім, провини, які не раз мене глибоко зранили або вчинили мені велику духовну чи матеріальну шкоду. Хай сьогоднішній літургійний акт прощення буде проявом нашої готовності до постійного діалогу та знаком простягнутої руки до другої людини, яка вчинила мені зло чи може постійно завдає мені біль. Прощення не є простим жестом, бо простити значить бути готовим вийти назустріч людині, яка скривдила чи постійно кривдить нас. Акт прощення це процес, який вимагає від нас великої відваги та нашого смирення, процес, який є необхідним, щоб серце наше зазнало спокою, навіть тоді, коли цей акт треба повторювати багато разів. Апостол Петро поставив це запитання Ісусові: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» (Мт 18, 21). Тоді Ісус дав йому відповідь, яка сталася взірцем християнської науки про прощення та милосердя: «Не кажу тобі до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,22). Вжите Ісусом Христом формулювання «сімдесять раз по сім», означає нескінченність, тобто наше прощення супроти ближніх не може обмежуватися до поодиноких випадків, але має бути здатністю глибоко вкоріненою в наше серце. Щоб уподібнюватись до серця Спасителя, сповненого любові, серця, яке всіх огортає та огріває теплом своєї доброти, як засвідчив сам Ісус Христос: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені і я облегшу вас. (…) Бо я лагідний й сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт. 11,28-30).
Більше на сайті...
Zdjęcia z posta użytkownika Parafia p.w. Soboru Przenajświętszej Bogurodzicy i Pr Eliasza w Hłomczy
