«Це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім»
(стих на утрені Пасхи)

Преосвященні владики,
Всечесні отці,
Преподобні сестри,

Дорогі в Христі браття і сестри,

Христос Воскрес!

Справді, сьогоднішній день є найбільшим даром Господа Бога для нас людей, бо «Пасха священна нам сьогодні з’явилась: Пасха нова, свята; Пасха таємна, Пасха преславна; Пасха – Христос визволитель; Пасха непорочна; Пасха велика; Пасха вірних; Пасха, що райські двері нам відчиняє; Пасха, що освячує всіх вірних» (стихира Пасхальної утрені).

Літургія Церкви сьогоднішнього дня, як  й цілого світлого тижня є сповнена радісних піснеспівів, які мають на меті допомогти нам зрозуміти та пережити в глибині нашого серця, оцю «Нову Пасху», яка переводить нас від смерті до життя, Пасху, в якій Божий Син, своєю смертю на хресті, смерть подолав й тим, що в гробах життя дарував.

Святий Іван Золотоустий в слові на Пасху пише: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос – і ти звалений. Воскрес Христос – і попадали демони. Воскрес Христос – радіють ангели. Воскрес Христос –  і життя вільно пливе».

Найкращим коментарем до слів святого Івана Золотоустого є ікона Великої Суботи, яка візуально зображує сходження Воскреслого Ісуса Христа до пекла, в якому простягнуті руки Спасителя виводять з царства смерті наших прародичів Адама та Єву, через непослух яких гріх і смерть на землі зацарювали.

Це сходження воскреслого Христа до аду вже не зупиняється, триває постійно. Церква, тобто спільнота вірних, саме в Пасхальному часі, спішить на цвинтарі, щоб також нашим померлим сповістити про це, що Христос справді воскрес, й смерть вже більше над ними не царює.

Сходження воскреслого Ісуса Христа до аду не обмежується тільки до померлих, Він воскреслий простягає свої проколоті руки до всіх нас, зокрема до тих, для кого життя сталося невгасимим пеклом, в якому здається, що дальше існування немає сенсу, де  вмерла всяка надія, де всі мене залишили, мовляв; «це, що посіяв, збирає». Не раз так буває, що для людей ми вже вмерлі, але ніколи для Господа Бога, який готовий є вивести нас з пекла нашої безнадії. «Бо Владика милосердний. Він приймає останнього, як і першого. Він задовольняє однаково і того, хто спізнився, і того, хто працює від ранку» (Слово Івана Золотоустого на Пасху).

Дорогі в Христі!

Щоб воскреслий Христос стався для нас «нашою Пасхою», ми мусимо повірити, що Він справді воскрес, бо воскресіння Христове, як підкреслює святий Августин, має бути основою нашого християнського благочестя. Це, що Христос жив на землі, що помер на хресті, признають також погани й агностики, але, щоб бути справжнім християнином треба вірити також в його воскресіння, бо – як вчив апостол Павло – «коли б Христос не воскрес, даремною була б наша віра».

Першими свідками воскресіння Христового були жінки мироносиці, які на світанку першого дня після суботи навідалися до гробу, щоб намастити мертве тіло Ісуса.  Яким було їх здивування, коли побачили порожній гріб й почули голос ангела, який їм сповістив: «Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих» (Мт. 28, 5-7).

Жінки мироносиці є першими свідками та носіями правди про воскреслого Спасителя. Почавши від них, через апостолів, учнів та тих усіх, про яких згадують  Євангелії,  Листи та Діяння Апостолів, правда про Христа – «нашу Пасху» – передається з покоління в покоління. Цю правду, також ми сьогодні, передаємо один одному, зокрема нашим дітям та всім тим, які ще не зустріли воскреслого Ісуса Христа в своєму житті та, про яких часто говоримо, що є «невоцерковленими християнами».

Голосити правду про воскресіння Ісуса Христа це ніщо інше як свідомо визнавати та жити своєю вірою. На жаль, сьогодні багато християн неначе соромиться визнавати свою віру, мовляв, моя віра –  це моя приватна справа, або вірю в Бога, але не вірю в Церкву.  Ця проблема доторкає також нас, греко-католиків, особливо серед молодшого покоління, яке з хвилиною виходу з батьківського дому, також виходить зі своєї Церкви. Бачимо цю проблему особливо у великих містах, до яких мігрує наша молодь. Тому, добачуючи цю велику проблему секуляризації нашого життя, сьогодні всі ми – які прийняли правду про воскресіння Ісуса Христа, і які живуть цією правдою в Церкві, яка нас породила – є  запрошені, без страху – але з великою радістю та ревністю свідків усіх поколінь християн, яких породила наша українська земля, наново голосити, жити та проповідувати, що тим, Хто надає сенс нашому існуванню, нашій щоденній боротьбі зі злом, яке є в нас та, яке існує в світі є Воскреслий Ісус Христос.

Воскреслий Ісус Христос не бажає накладати на нас більших тягарів, давати до виконання якісь незрозумілі закони чи вимагати від нас того, що неможливе. Це, що він хоче від нас, й чого вимагає від нас – це жити в Його благодаті, яку можна описати словом «мир». Саме так, вперше, звертається Христос до своїх учнів після воскресіння: «Мир вам» (Лука. 24,36; Йоан 21, 25).

Мати в собі мир, жити миром, засівати біля себе мир; це ніщо інше як жити в Христовій благодаті, яка є наслідком нашої віри в Його воскресіння.

Саме такого миру в щоденному житті повинен бажати для себе кожний  християнин, в тому числі й кожний греко-католик, якого джерелом життя є хрещення у смерті та воскресінні Ісуса Христа, одягнення світлої пасхальної одежі та свідомість приналежності до Церкви, яка народила нас та виховала в київській церковній традиції.

Дорогі браття й сестри!

Саме за Христовий мир в українській землі, в цьому пасхальному часі, просить у Воскреслого Ісуса Христа весь український народ в Україні та в розсіянні сущий. Бо наша земля й наші душі є поранені дією лукавого, який під мерзотним закликом до «життя в руському мирі» сіє смерть та знищення.

В цей складний для нас час, коли під загрозою стоїть наше існування та життя в «Божому мирі», нехай кожний з нас візьме у свої руки співвідповідальність за нашу долю. Немислимим є, щоб бути сьогодні байдужим до долі нашої батьківщини та дітей, що втратили своє дитинство, старших людей, сиріт, воєнних калік, воїнів – що на всіх фронтах борються за нашу волю та всіх полонених, які страждають злидні в московській неволі. Саме про них поминався папа Франциск на свято Пасхи за григоріянським календарем, саме про них сьогодні поминається Глава нашої Церкви Патріарх Святослав, який просить про звільнення з російського полону принаймні жінок, медичних працівників та священнослужителів.  До цього заклику Святішого Отця Папи Франциска і Блаженнішого Патріарха Святослава, сьогодні приєднується також наша Українська Греко-католицька Церква в Польщі.

Дорогі в Христі!

На ті пасхальні свята всім Вам бажаю глибокої та щирої віри в цю правду, що Христос справді воскрес, що Він Єдиний надає сенс нашому життю, що гріх і смерть – вже більше над нами не володіє!

Всім нам бажаю глибокої віри у перемогу добра над злом на нашій українській землі, бо добро, правда й життя все перемагають!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

+ Євген Попович

00000