Посвяченням прицерковного майдану іменем Скверу Хрещення Руси-України завершився празник Покрови Пресвятої Богородиці, відсвяткований 16 жовтня у ґданській греко-католицькій конкатедрі cв. Варфоломея і Покрови Пресвятої Богородиці. Чину посвячення довершив Вроцлавсько-Ґданський ординарій Володимир Ющак у сослужінні о. митрата Йосифа Улицького, ґданського пароха.

Так ось довершився черговий етап розвитку парафії, знаком чого було встановлення на її території та посвячення пам’ятника хрестителеві Київської Русі, князеві Володимиру Великому, проведенню ряду публічних зустрічей, літургій та конференцій за участю наукових авторитетів та реалізації книжкових публікацій на дану тему.

У проповіді під час празничної Божественної Літургії Владика Володимир віднісся до події з-перед віків, коли-то Пресвятая Богородиця накрила своїм омофором Константинополь захищаючи його перед наїздниками. Її побачили під час благальних молінь св. Андрій з Єпіфанієм.

– Ця дійснність з-перед віків, – відзначив Владика – актульна також сьогодні. Загорози і небезпек не бракує і правдоподібно не бракуватиме їх до часу, коли існуватиме людство. Сьогодні, коли слідкуємо за інформаціями зі світу, реально бачимо, що небезпеки не бракує. Йдуть війни, а ми задумуємося, чи не дійдуть вони до нас. Маємо у пам’яті двадцяті-тридцяті роки минулого століття і великий голодомор в Україні, пам’ятаємо про 1946 рік і львівський псевдо-собор, знищення нашої Церкви, маємо у пам’яті наше виселення у 1947 році… Пам’ятаючи про сумне та жорстоке минуле, пам’ятаймо однак про єдність та молитву, в якій прибігаємо до Пресвятої Богородиці заносячи до неї всі наші нещастя і потреби, що при Її заступництві ми як Церква, як народ не маємо чого боятися, бо Вона постійно з нами.

Посвячуючи сквер перед церквою Владики Володимир Ющак відзначив, що ця площа, для нас, що її можемо відвідувати у будь-який час, може також бути місцем іспиту совісті, де «Ми повинні себе запитувати, що є з нашою мовою, що з пам’яттю про рідний край, цей найближчий, і цей заповітний. Також варто запитати про свою церковність, і своє майбутнє».

Традиційно, всіх присутніх, включно з єпископом і о. Митратом, після святкувань пригорнула місцева українська світлиця, де можна було і підкріпитися, і порозмовляти з прителями.

00000