СВЯТО МАТЕРІ БОЖОЇ НЕУСТАННОЇ ПОМОЧІ,
ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Cлава Ісусу Христу!

Людина покликана до щастя, такий був і є Божий задум в творчому акті Бога. Іншого бути не могло – бо це заперечувало б самій природі Бога, який є Найбільшим Добром.
Чи ми в нашому житті живемо в почутті сповнення та щастя? Не зовсім, бо дуже часто доводиться нам змагатися з різного роду труднощами та терпіннями. З нашим терпінням залишаємося часто самі, бо інші люди, також змагаючись з подібними труднощами, думають про себе і не мають часу для нас.
Тому Ісус, знаючи недолю людини та не бажаючи, щоб вона сама залишилася зі своїм болем, дає нам свою Матір.
Пам’ятаємо цю картину з Голгофи, де під хрестом стояла Мати Ісуса, учень Іван та як Ісус, звертаючись до свого учня, говорить: «Ось Мати твоя».
Тим самим Марія стається Матір’ю кожного з нас. Ми бачимо Її в різних, описаних Новим Завітом, подіях. Вона спішить з поміччю та розрадою до потребуючих. Відвідує Єлисавету, коли та чекає на розв’язання. Є присутня на весіллі в Кані Галілейській. Бачимо Її в гурті тих, що слухали наук Ісуса Христа. Є на Голгофі під хрестом Спасителя. Є присутня у вечірнику, поруч з наляканими учнями після страстей Ісуса Христа.
Вона є присутня також в нашому житті, тому вірний народ, окрім різних титулів, присвоїв Їй звання Матері Божої Неустанної Помочі.
Це звання Марії пов’язане з одною з Її чудотворних ікон, яка до сьогодні зберігається в храмі отців Редемптористів у Римі, побіч базиліки Санта-Марія-Маджоре.
На цій іконі Марія тримає на руках дитятко – Ісуса, побіч зображені постаті архангелів – Гавриїла та Михаїла, які тримають в руках знаряддя страстей Ісуса Христа. Очі Ісуса дивляться на свою Матір, так як би в Неї шукав порятунку від страстей, які Його чекають. Але Її очі дивляться на тих, хто споглядає на Її обличчя, мовляв – я є з Вами!
Ця ікона, названа іконою Матері Божої Неустанної Помочі, побіч багатьох інших знаних в нашій Церкві, була дуже розповсюджена серед наших вірних. По суті, в кожній українській хаті можна було знайти це зображення. Вона втішалася великою пошаною серед вірних. Під час виселення з рідних земель в 1947 році, наші бабусі, забираючи в невідому дорогу необхідні речі, завжди брали цю ікону з собою. Можемо сказати, що таким розпізнавальним знаком наших родин на виселеннях була саме ця картина, поставлена в центральному місці хати, нерідко в різьблених рамках, на зразок вишиванки.
Синод єпископів Української Греко-Католицької Церкви, добачуючи таку велику пошану наших вірних до цієї ікони та наявність культу Матері Божої Неустанної Помочі, проголосив в 2017 році, що наша Церква буде Її особливо почитати та дякувати за неустанну поміч всім нам, кожного року у першу неділю липня.
Саме сьогодні, ми вірні Української Греко-Католицької Церкви, нащадки свято-володимирського хрещення, почитуємо, прославляємо та дякуємо Божій Матері за постійну охорону та поміч, особливо в тих бурхливих часах імперської війни Росії проти нашого народу.
В цьому році свято Матері Божої Неустанної Помочі єднається з іншим святом, яким є день спомину про всіх святих українського народу.
Це свято установив Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви в час свого засідання в столиці Католицької Церкви в Римі, в ювілейному році 1000-ліття хрещення Руси-України, та наказав духовенству, монашеству та всім вірним згадувати пам’ять всіх святих української землі в четверту неділю після Зіслання Святого Духа.
Сьогодні згадуємо пам’ять святих української землі, тих з часів княжої доби та часів творення нашої державності, серед яких святий Володимир Великий та княгиня Ольга, святі Антоній та Теодозій Печерські, святі Борис та Гліб.
Сьогодні згадуємо подвижників та захисників єдності Христової Церкви в Україні, серед яких Святий Йосафат Кунцевич та блаженні мученики пратулинські.
Сьогодні згадуємо також пам’ять новомучеників, жертв сталінських репресій, серед яких блаженні Миколай Чарнецький, перемишльські владики Йосафат Коциловський та Григорій Лакота та інші, яких до лику блаженних Католицької Церкви зарахував святий папа Іван Павло ІІ в час свого історичного паломництва до України в 2001 році. У своїй проповіді на львівському аеродромі, папа між іншими сказав: «Слуги Божі, що сьогодні записані до реєстру Блаженних, представляють усі складові частини церковної спільноти. (…) Ті наші брати і сестри – відомі представники величезної кількості анонімних героїв, чоловіків і жінок, одружених і неодружених, священників і монахів, молодих і старших (…), які не зріклися своєї віри».
Покійний патріарх Йосиф Сліпий, який сам зазнав довголітньої московської каторги, сказав: «Україна принесла Богові в жертві гори трупів і ріки крови. Одному тільки Богові відомі імена мучених й мордованих голодом та підданих страшним репресіям в тюрмах НКВД та розлогих просторах Сибіру наших страдників. Провина їх одна, всі вони любили Бога й свою батьківщину».
Згадуючи сьогодні пам’ять всіх святих українського народу, нашою молитвою огортаємо новітні жертви російських переслідувань в Україні, яких тіла сьогодні знаходимо в масових могилах та імена яких часто нам невідомі. Їх одинокою провиною було це, що були українцями й бажали жити у вільній українській державі.
Коли приглянемося до життя наших святих, то побачимо, що всі вони, у всіх своїх випробуваннях, стражданнях та смутках, через своє життя ішли неначе тримаючись рук Марії, так як бачимо це на іконі Матері Божої Неустанної Помочі, де в подібний спосіб є зображений Ісус.
Тож завжди, у всіх життєвих обставинах, тримаймося рук Пресвятої Богородиці, бо, так як співаємо в нашій народній релігійній пісні: «ще нечувано ніколи, щоб вона не помогла, чи у горю, чи в неволі, цього земного життя. (…) Тож по волі Твого Сина бережи нас в цім житті, від гріха і від нещастя, й веди нас до раю…». Амінь.
+ Євген Попович

00000