ПОСЛАННЯ ВЛАДИК УГКЦ В ПОЛЬЩІ

Всечесні отці,
Преподобні сестри,
Дорогі у Христі вірні УГКЦ в Польщі

Слава Ісусу Христу!

В контексті пандемії коронавірусу, що загрожує людському життю й світовій економіці, та політичними кризами, що ведуть до протистояння, виявляючи на зовні невдоволення і непомірковані емоції, наші думки, з вдячністю линуть до тихого свідчення багатьох людей, які в різний спосіб віддають себе служінню незахищеним особам, хворим, похилим віком, самотнім і найбільш потребуючим.

Прагнемо поділитися з вами та заохотити вас до роздумів над енциклікою «Євангеліє життя» (Ewangelium Vitae) святого Папи Івана Павла ІI, якої зміст залишається незмінно актуальним, та додає відваги жити євангелічним радикалізмом, розвиваючи поставу цілковитої довіри Богу, особливо у час випробувань, які доводиться переживати. У ці дні, коли тисячі жінок вийшли на вулиці багатьох міст відстоювати свої права, хочемо виявити словами Енцикліки «Євангеліє життя», нашу повагу і пошану нашим жінкам, за їхній «негучний», але надзвичайно плідний і промовистий вияв повсякденного героїзму – самовідданим матерам, які без решти присвячують себе родинам, у болях приводять на світ дитину, а потім готові на будь-які нестатки й пожертви, аби передати дітям усе найкраще у собі. […] Мати приймає і носить в собі іншу людину, дає її змогу зростати в собі і виділяє для неї місце в своєму лоні, водночас шануючи її в її відмінності. Завдяки цьому жінка розуміє і навчає інших того, що справжні людські стосунки відкриваються для прийняття іншої людини, яку схвалюють і люблять за її гідність, що забезпечена самим фактом буття людської особи, а не іншими чинниками, як корисність, сила, інтелігентність, врода, здоров’я». Ці пророчі, сповнені сили Духа слова святого Папи Івана Павла ІI, врятували багато родин і подруж, а тисячі християн народилися, тому що їхні батьки відважно відкрилися на життя, в часи політичної та економічної кризи, залишаючись вірними свідками Євангелії Життя.

Дякуючи Богові за Його план, який визначив жінці місце у світі, та за те, що вона представляє в людському житті, словами Папи Івана Павла II з Послання до жінок від 1995 року, у зв’язку з IV Всесвітньою Конференцією про Жінку, яка відбулася в Пекіні, хочемо виявити вдячність «вам, жінки-матері, які в радості і в труді вашого особливого досвіду носите в утробі немовля, що робить вас Божою посмішкою для дитини, яка приходить у світ, провідницями для її перших кроків, підтримкою у підлітковому віці та точкою відліку на подальший життєвий шлях. Ми дякуємо вам, жінки-дружини, які нерозривно пов’язуєте свою долю з долею чоловіка, щоб, віддавшись одне одному, служити подружній єдності та життю. Ми дякуємо вам, жінки-доньки та сестри, які вносите в сімейний дім, а потім у все соціальне життя багатство вашої чуйності, інтуїції, щедрості та постійності. Дякуємо вам, професійно активні жінки, які берете участь у всіх сферах суспільного, економічного, культурного, мистецького та політичного життя, за незамінний внесок, який ви робите у формуванні культури, здатної поєднувати розум і почуття, будучи завжди відкритими для «таємниці» життя, у побудові більш гуманних економічних та політичних структур. Ми дякуємо вам, богопосвячені жінки, які за прикладом Матері Ісуса Христа, Втіленого Слова, покірно і вірно відкриваєтеся на Божу любов, допомагаючи Церкві та всьому людству давати Всевишньому відповідь, виражену у чудовому спілкуванні, в якому Бог хоче залишитися із своїм творінням. Дякуємо вам, жінки, за вашу жіночість, якою збагачуєте розуміння світу і даєте вклад в усвідомлення повної правди про стосунки між людьми».

Сильно вражає поведінка осіб, які свідомо приносять своє життя у дарі іншим. Так роблять ті, що боряться за право на самобутність та краще майбутнє наступних поколінь. Починаємо міцніше усвідомлювати безцінність життя, коли бачимо з близька рідних, які стоять перед обличчям смерті. Захоплення викликає мужність тих, які живуть та творять, будучи несправними або невиліковно хворими. Присвячуючи своє життя безкорисливому, жертовному служінню, людина наново усвідомлює сенс життя, яким може мудро та розважливо розпорядитися. Незважаючи на те, що інколи доводиться переживати важкі хвилини, то довкруги нас знаходиться багато гарних людей, про яких варто пам’ятати та їх цінувати. Батьки, які опікуються дітьми, жертвують своїм часом та коштами, докладають великих зусиль, проявляючи безнастанну увагу та чуйність. У теперішній час випробування, довіряючи своє життя Богу можемо досвідчувати внутрішнього душевного втихомирення, і таким чином впливати на інших, які відчуваючи нашу впевненість у Божественному промислі, перебиратимуть від нас духовний спокій. Людина здатна на справжню пожертву, коли в хвилинах як вже не вистарчає своїх сил, звертається з надією до Господа про його допомогу, опіку та захист і через цей особистий зв’язок з Богом зменшується її тривога у відношенні до складного процесу суспільних трансформацій.

Сповнені духом вдячності Богу за Його дари в часи відчайдушної конфронтації з «цивілізацією смерті» та ментальністю пост-модерного світу, прагнемо запевнити Вас про нашу молитву. Просимо Всемогутнього Бога, щоб наділив Вас потрібною силою Духа та істинною Божою Мудрістю! Господи, дякуємо Тобі за життя, яке ми отримали з Твоєї любові за посередництвом наших батьків, захисти дітей, які перебувають у лоні матерів, та подай їм потрібну силу прийняти цей дар.

З пастирським благословенням, Ваші владики

+ Євген  Архиєпископ і Митрополит Перемишльсько – Варшавський

+ Володимир,  Єпарх Вроцлавсько – Ґданський  + Євген  Арх.  Перемишльсько – Варшавський

Дано в день блаженного Теодора Ромжи, дня 1 листопада 2020 року.

****

LIST PASTERSKI
BISKUPÓW KOŚCIOŁA GRECKOKATOLICKIEGO W POLSCE

 

Przewielebni Księża, Wielebne Siostry,
Drodzy w Chrystusie wierni Kościoła Greckokatolickiego w Polsce:

Niech będzie pochwalony Jezus Chrystus!

W kontekście pandemii koronawirusa, który zagraża ludzkiemu życiu i światowej gospodarce, powoduje kryzysy polityczne, które prowadzą do konfrontacji, powodując zewnętrzne niezadowolenie i nieumiarkowane emocje, nasze myśli z wdzięcznością płyną do cichego świadectwa wielu ludzi, którzy w różny sposób oddają siebie służbie osobom bezbronnym, chorym, starszym, samotnym i najbardziej potrzebującym.

Pragniemy podzielić się z wami i zachęcić was do refleksji nad encykliką „Evangelium vitae” świętego papieża Jana Pawła II, której treść pozostaje niezmiennie aktualna i dodaje odwagi w życiu ewangelicznym radykalizmem, rozwijając postawę całkowitego zaufania Bogu, zwłaszcza w czasie prób, które przychodzi nam przeżywać.

W tych dniach, kiedy tysiące kobiet wyszły na ulice wielu miast, aby bronić swych praw, chcemy wyrazić słowami encykliki „Evangelium vitae” nasz szacunek dla naszych kobiet:  Ten heroizm dnia codziennego obejmuje milczące, ale niezwykle płodne i wymowne świadectwo „tych wszystkich heroicznych matek, które bez reszty poświęcają się swoim rodzinom, które w bólach wydając dzieci na świat, a potem gotowe są podjąć wszelkie trudy, ponieść wszelkie ofiary, ażeby tym dzieciom przekazać wszystko, co mają w sobie najlepszego” (Evangelium vitae, 86). Matka bowiem przyjmuje i nosi w sobie innego człowieka, pozwala mu wzrastać i czyni mu miejsce w swoim wnętrzu, jednocześnie szanując go w jego inności.  Dzięki temu kobieta pojmuje i uczy innych, że ludzkie relacje są autentyczne, jeśli się otwierają na przyjęcie drugiej osoby, akceptowanej i kochanej ze względu na godność, którą nadaje jej sam fakt bycia osobą, a nie inne czynniki, jak na przykład przydatność, siła, inteligencja, uroda, zdrowie (Evangelium vitae, 99). Te prorocze napełnione siłą Ducha słowa świętego papieża Jana Pawła II uratowały wiele rodzin i małżeństw, a tysiące chrześcijan urodziło się, ponieważ ich rodzice z odwagą otworzyli się na życie, w czasach kryzysu politycznego i gospodarczego, pozostając wiernymi świadkami Ewangelii Życia.

Dziękując Bogu za Jego plan, który wyznaczył miejsce kobiety w świecie i za to, co kobieta przedstawia w ludzkim życiu, słowami Papieża Jana Pawła II z Listu do kobiet z 1995 r., w związku z IV Światową Konferencją w sprawie Kobiet, która miała miejsce w Pekinie, pragniemy wyrazić wdzięczność „wam, kobietom-matkom, które w swych łonach nosicie istotę ludzką w radości i trudzie jedynego doświadczenia, które sprawia, że stajecie się Bożym uśmiechem dla przychodzącego na świat dziecka, przewodniczkami dla jego pierwszych kroków, oparciem w okresie dorastania i punktem odniesienia na dalszej drodze życia. Dziękujemy wam, kobietom-małżonkom, które nierozerwalnie łączycie swój los z losem męża, aby poprzez wzajemne obdarowywanie się służyć komunii i życiu. Dziękujemy wam, kobietom-córkom i kobietom-siostrom, które wnosicie w dom rodzinny, a następnie w całe życie społeczne bogactwo waszej wrażliwości, intuicji, ofiarności i stałości” (List Jana Pawła II do kobiet). Dziękujemy wam, kobietom aktywnym zawodowo, które bierzecie udział we wszystkich dziedzinach życia społecznego, gospodarczego, kulturalnego, artystycznego i politycznego za niezastąpiony wkład, jaki wnosicie w kształtowanie kultury zdolnej połączyć rozum i uczucia, będąc w życie zawsze otwartymi dla „tajemnicy” życia, w budowaniu bardziej ludzkich struktur ekonomicznych i politycznych. Dziękujemy wam, kobiety konsekrowane, które na wzór największej z kobiet, Matki Chrystusa — Słowa Wcielonego, otwieracie się ulegle i wiernie na miłość Bożą, pomagając Kościołowi i całej ludzkości dawać Bogu „oblubieńczą” odpowiedź, wyrażającą się w przedziwnej komunii, w jakiej Bóg pragnie pozostawać ze swoim stworzeniem. Dziękujemy wam, kobiety, za waszą kobiecość! Zdolnością postrzegania cechującą waszą kobiecość wzbogacacie właściwe zrozumienie świata i dajecie wkład w pełną prawdę o związkach między ludźmi (List Jana Pawła II do kobiet).

Ogromne wrażenie robi zachowanie ludzi, którzy świadomie oddają swoje życie w darze innym. Tak postępują ci, którzy walczą o tożsamość oraz lepszą przyszłość następnych pokoleń. Zaczynamy coraz mocniej zdawać sobie sprawę z bezcenności życia, gdy patrzymy z bliska na krewnych, którzy stoją w obliczu śmierci. Podziw budzi męstwo tych, którzy żyją i tworzą, będąc niepełnosprawnymi lub nieuleczalnie chorymi. Poświęcając swoje życie bezinteresownej, ofiarnej służbie, człowiek na nowo uświadamia sobie sens życia, którym może mądrze i rozważnie dysponować. Nie zważając na to, że niekiedy przychodzi przeżywać trudne chwile, to wokół nas jest wielu dobrych ludzi, o których warto pamiętać i ich cenić.  Rodzice, którzy opiekują się swoimi dziećmi, poświęcają swój czas i pieniądze, dokładają wszelkich starań, okazując nieustanną uwagę i czujność. W obecnym czasie próby, powierzając swoje życie Bogu, możemy doświadczać wewnętrznego duchowego uspokojenia i w taki sposób wpływać na innych, którzy odczuwając nasze zaufanie Bożemu zamysłowi, przejmą nasz duchowy spokój. Człowiek jest zdolny do prawdziwej ofiary, gdy w chwilach, gdy już nie wystarcza swych sił, zwraca się z nadzieją do Pana o pomoc, opiekę i ochronę, a dzięki tej osobistej więzi z Bogiem zmniejsza się jego niepokój związany ze złożonym procesem społecznych przemian.

Napełnieni duchem wdzięczności Bogu za Jego dary w czasie rozpaczliwej konfrontacji z „cywilizacją śmierci” i mentalnością postmodernistycznego świata, pragniemy zapewnić Was o naszej modlitwie.

Prosimy Wszechmogącego Boga, aby obdarzył Was niezbędną mocą Ducha i prawdziwą Bożą Mądrością! Panie, dziękujemy Ci za życie, które otrzymaliśmy z Twojej miłości za pośrednictwem naszych rodziców, ochraniaj dzieci, które przebywają w łonach matek i daj im siłę, której potrzebują, aby przyjąć ten dar.

Z pasterskim błogosławieństwem, Wasi Biskupi,

abp Eugeniusz Popowicz
metropolita przemysko-warszawski

bp Włodzimierz Juszczak
ordynariusz wrocławsko-gdański