З 12 по 21-ше серпня 45 паломників з деканату ольштинського та з Бєліци відбуло прощу до паломницьких осередків в Україні та до Ярослава.

Коли зважити на труд який потрібно вкласти в паломництво постає питання: чому людина сьогодні паломничає? Людина такю сотворена. А християнин це паломник – людина в дорозі. Віримо, що прямуємо до Небесного Царства. Біблійні історії – Авраам іде з Ур Халдейського, вибраний нарід 40 років паломничає до обіцяного краю, сам Ісус є постійно в дорозі та з Єрусалиму посилає апостолів на кінці світу – це метафори людської долі. Вони ж оповідають про людину яка прямує до Небесного Царства. Так, ми є людьми в дорозі яких батьківщина на небі. Влаштовуємо собі життя тут на землі але в остаточному розрахунку бачимо, що тут ми тільки на хвилину. Наша перспектива спрямоавна на вічність у небі.

Дуже важко нам довелось долати кордон в Гребенному. Та коли опинились в Україні здавалось, що доба скоротслась на половину. Час швиденько минав. Бучач, де ми зупинились, своїми вуличками та старинними пам’ятками архітектури з гербами магнацького роду пригадав далеке минуле. Неділю ми присвятили для навідання Зарваниці з її чудотворною іконою. Тому мали ми час на індивідуальну «розмову» з зарваницькою Богородицею, до Неї притулитись. Була Літургія, посвячення води в чудодійному джерелі. Навідали стації Хресної Догоги. Помочили ноги в джерелі св. Анни. Намолені та скріплені вірою люду що навідував Зарваницю ми повернулись до Бучача. Того ж дня біля собору посвячено пам’ятник емігрантам.

В понеділок ми навідали монастир Отців Василіян в Погоні б. Тисмениці. Єромонах Нікодим розкрив нам історію цього чудесного місця. Прикликав початки монашества в тих краях, розказав про руїну якої зазнав монастир в комуністичні часи а відтак показав побудовані нові споруди в монастирі. Всіх очарувала побудована в один рік деревяна, поверхова церква в честь Матері Божої. В задумі єромонаха будуть в ній поміщені зображення Матері Божої з усіх паломницьких осередків світу. Відтак ми подались до Івано-Франківська. В Гошеві на Ясній Горі поклонились Богородиці. Відслужили Літургію. Зробили покупки в монастирській крамниці. В дорозі дo Львова в нас була ще зупинка в Стрию. Відвідали могилу владики Юліяна Ґбура.

Протягом двох днів зі Львовом нас знайомив гід Богдан. Почали ми від Літургії в Переображенській церкві. Перейшли вуличками Старого Львова. У Соборі Св. Юра поклонились провідникам Церкви, які спочивають в крипті Собору. Церкви Св. Володимира і Ольги та Різдва Богородиці це образ релігійного життя нових районів Львова. У церкві на Сихові поклонились та віддали честь Блаженному Григорію Лакоті, якого мощі зберігаються в цьому храмі. Нам він близький, бо ж був єпископом помічником в Перемишлі. Невідмінною частиною побуту були покупки вишиванок.

В дорозі до Ярослава була зупинка на могилі о. Михайла Вербицького. Паломники показали, що створена отцем Михайлом мелодія до вірша Павла Чубинського їм добре знайома. По дорозі був Хотинець. Тут збереглася одна з найстаріших деревяних церков у Польщі. В Ярославі гід розповів про минуле цього княжого міста. Оскільки в нього були ключі показав залишкі церкви Успіння Богородиці в якій зберігалась в минулому ікона Матері Божої «Милосердя Двері». А тоді щойно навідали Собор Преображення з чудесною іконою. Це і мета нашого паломництва – участь у Святкуваннях 20-ліття коронації ікони. Всі були дуже порушені участтю в святкуваннях, які очолив Глава Церкви Їх Блаженство Патріарх Святослав.

На закінчення прощі, немов десерт, залишився для насолоди княжий город Перемишль. Катедра – мати наших церков з кальварийською Богородицею та мощами святих. Народній Дім, круті вулички міста, замкова гора, тощо.

Потомлені та дуже раді побаченим та пережитим ми щасливо повернулись додому. Проща дала нам ширшу перспективу погляду на життя.

о. митрат Іван Лайкіш

00000