ІСТОРІЯ

 

mapka_archidiecezji

Карта Перемисько-Варшавської Метрополії, яка включає в себе
Перемисько-Варшавську Архиєпархію і Вроцлавсько-Гданську Єпархію

 

  1. ІСТОРІЯ ЄПИСКОПСТВА У ПЕРЕМИШЛІ

Перший період існування владицтва у Перемишлі до кінця не є ще досліджений. Історики припускають різні дати його заснування: від X до XII століття. Досить імовірно, що існувало віно вже в другій половині одинадцятого століття (згадується в літописі Нестора).

Першою історичною постаттю є єпископ Антоній Добриня, який був висвячений Митрополитом Киїським в 1218 році.

У 1422 році Перемиська єпархія була об’єднана з Самбірською єпархією. Таким чином повстала „Перемисько-Самбірська” Єпархія. Осідком єпископа був Перемишль. Час повстання Самбірської Єпархії не є встановлений. Добре відомими є імена єпископів Авраам (1254), Евфемій (1271), Антоній (1295). Резиденцією єпископів самбірських був монастир у Спасі поблизу Самбора (місце народження Високопреосвященнішого Архиєпископа Іоанна Мартиняка).

У сімнадцятому столітті єпископи Перемишля почали офіційно використовувати назву „Перемисько-Самбірсько-Сяніцький”. Самостійної Саніцької єпархії ніколи не існувало, але в часі свого управління Перемиською єпархією владика Антоній Винницький заснував там другу єпископську резиденцію.

У 1596 році на Берестейському Соборі більшість єпископів, єпархії яких знаходились на території тодішньої Речі Посполитої, підписали акт унії з Римом, підчинячись тим самим юрисдикції Папи Римського. Унія  гарантувана між іншими недоторканність східного обряду, збереження власної церковної ієрархії і Канонічного Права. Тодішній єпископ Перемиський Михайло Копистиньський до Унії однак не приєднався. Пізніше призначення для Перемиської єпархії також єпископа уніатського (греко-католицького) в особі Афанасія Kрупецького почало період «двовладдя» в єпархії. Кінець цій ситуації принесло приєднання до Унії єпископа Перемиського Інокентія Винницького у 1691 році, який відтепер взяв на себе всі повноваження в Перемиській єпархії. Сусідня Львівська єпархія прийняла Унію в 1700 році.

Після першого розділу Польщі Греко-Католицька Церкви потрапила  в ситуацю примусового здійснення церковних реформ імператриці Марії Терези, продовженої Йосипом II. В цьому часі внесено деякі організаційно-правові зміни в управлінні єпархією; змінилися також її кордони.

  1. ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА У ПЕРІОДІ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

Перемиська Греко-Католицька єпархія під час Другої  Речі Посполитої була  однією з трьох одиниць греко-католицьких церковних провінцій – Галицькко-Львівської митрополії. Ординарію Перемишля були підпорядковані парафій в Кракові та Варшаві, що знаходилися за межами єпархії. Територія Перемиської єпархії займала площу близько 40 тисяч квадратних кілометрів. Шематизм з 1934 року подає такі дані, що в 54 деканатах єпархії функціонувало 759 парафій, які обслуговувало 813 єпархіальних священиків; було 1359 церков (759 матірних і 600 філіальних) а також 51 монаших домів. В Духовній семінарії в Перемишлі вчилося 145 семінаристів. Греко-Католицька Перемиська єпархія в 1934 році нараховувала 1 244 191 вірних.

У 1938 році, незважаючи на відокремленя від Греко-Католицьких Перемиської єпархії Лемківщини (в 1934 році створено окрему Апостольську церковну одиницю – Адміністрацію Лемківщини, яка нараховувала 9 деканатів, 111 парафій з 128 тисяч вірних), єпархія мала 1 159 380 вірних. До 1939 року в Перемиській єпархії разом з Лемківщиною було близько 1 320 000 греко-католицьких вірних.