Шановні представники органів державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів,
Шановні представники влади гміни Команьча, господарі сьогоднішнього свята,
Шановний пане сільський голово,
Дорогі сестри та брати, парафіяни Височан, дорогі гості,
Всечесні отці,

Слава Ісусу Христу!

Зібралися ми  в цю суботу, 28 вересня 2024 року, щоб  в цьому маленькому храмі під покровом Святої Параскеви, дякувати Богу за 600 років існування цього мальовничого села розташованого над рікою Ославою.

У сьогоднішньому Слові Божому, прочитаному в Євангелії від св. Луки ми бачимо, як Марія прославляє Бога за великі діла, які Всемогутній зробив для нашої Небесної Владичиці. Так само і ми, зібрані в цьому храмі, збудованому руками місцевих віруючих, прославляємо Господа Бога за всі ласки і добра, які протягом історії вилилися на мешканців Височан, бо 600 років – це час довгої історії, в якому численні покоління жили на тій височанській землі, творили культуру, як матеріальну, так і духовну, боролися з негараздами, створювали простір для життя і з часом, так як і всі живучі на землі, відходили у вічність.

Тому сьогодні, з нагоди такого великого ювілею, ми передусім огортаємо молитвою  всі покоління мешканців цього села, яке згадується в історичних документах вже у 1424 році. Можна лише уявити, скільки тисяч людських існувань народилися тут, творячи цей мікрокосмос, що охоплював вінок різних культур, церковних традицій, мов, звичаїв і простої людської любові.  На жаль, час історії    розмив  матеріальне надбання поколінь Височан, тому сьогодні тут, у Височанах, селі, яке ще в 1939 році налічувало понад сімсот мешканців, залишилася лише горстка та  десяток-другий будівель і ця маленька греко – катлицька  церква, побудована на місці попередньої в 1994 році.

По всьому світу є сотні тисяч міст і сіл. Лише в Польщі, за статистичними даними з минулого року,  маємо понад 1000 міст і близько 52 000 сіл.

Серед них є міста з давньою історією, про які згадує Галл Анонім у своїх хроніках, називаючи їх «urbs» або «civitas». Він згадує міста Краків, Вроцлав, Сандомир, Познань, Гнєзно та Плоцьк. Однак, дивлячись на локаційні акти і взявши їх за головний визначник, список найстаріших міст Польщі виглядає інакше. Першою, посеред інших, права міста отримала Злотория, заснована в 1211 році.

Проте визначити вік найдавнішого села трохи складніше. Зараз найстарішим селом Польщі вважається Гроєць, що знаходиться в Малопольському воєводстві.

А наші Височани з їхньою 600-літньою історією будуть десь посередині в цьому довгому списку міст і сіл, які створили простір для життя.

Кожна людина прив’язана до свого місця, незалежно від того, чи це місто з багатою історією, чи маленьке село, розташоване десь на периферії минулої чи сучасної цивілізації.

Навіть у невеликому місті чи селі, якщо створити відповідні умови, кожна людина може самореалізуватися та організувати своє життя.

Папа Франциск дуже чітко і мудро сказав це кілька днів тому, коли відвідав Люксембург, одну з найменших країн Європи.  У своїй промові до влади цієї країни Святіший Отець – цитуючи сайт Ватикану – звернув увагу на історичний досвід Люксембургу, який «часто опинявся на роздоріжжі найважливіших європейських історичних подій». Як зазначив Папа, саме від них країна отримала досвід, який вилився в унікальну відданість побудові «об’єднаної та солідарної Європи», залишивши позаду націоналістичні та ідеологічні поділи та війни. Він підкреслив, що не розмір держави визначає роль, яку вона може відігравати на міжнародній арені, а «терпеливе будівництво мудрих установ і законів, які, регулюючи життя громадян відповідно до критеріїв справедливості та поваги до верховенство права, ставить людину та спільне благо в центр, запобігаючи небезпеці та протидіючи  дискримінації та відчуженню».

Підсумовуючи, можна сказати, що навіть невелика країна, місто чи село здатні забезпечити своїм мешканцям належні умови для всебічного розвитку, якщо суспільні відносини будуються на мудрості, справедливості і, додамо, євангельській любові. Я вважаю, що цей принцип протягом століть був рушійною силою життя та розвитку цього маленького села, розташованого на річці Ослава.

У кожному з нас збереглася якась духовна ДНК, яка ототожнює нас з тим чи іншим містом, культурою чи нацією. Навіть якщо людина змушена залишити рідне місто чи край, через економічні, соціальні, сімейні чи особисті причини, вона все одно тужить за рідним домом, який значною мірою формує її вибір, поведінку та мрії.

Тому сьогодні ми з великим болем спостерігаємо за тим, як Росія руйнує міста та села України, змушує її мешканців покидати свої родинні домівки, окуповує великі території цієї країни та запроваджує свій «русский мир», який є запереченням основних прав людини, записаних у Святому Письмі та Великій хартії Організації Об’єдних Народів.

З трепетом спостерігаємо також за трагедією мешканців південно-західної Польщі, які внаслідок трагічної повені втратили домівки, школи та роботу. Ми бачили, як стихія за короткий час зруйнувала те, що людина будувала роками чи цілими поколіннями.

У таких випадках, як війна чи стихійне лихо, в результаті яких людина страждає, інша людина зобов’язана простягнути до неї руку допомоги.   Користуючись святом, хочу подякувати вам, шановні мешканці Височан та всієї ґміни Команьча, за допомогу біженцям з України, а також мешканцям південно-західної Польщі, які постраждали від повені. Папа Франциск у своїй енцикліці Fratelli tutti зазначає, що людина може допомогти комусь у потребі, але коли вона приєднується до інших у створенні суспільних процесів братерства та справедливості, вона потрапляє в простір найбільшої любові.

У ситуаціях людської драми, які наші народи пережили в новітній історії, ми повинні пам’ятати, що те, що створене руками людини, можна відбудувати, але те, що належить до сфери людського духу і серця, важко відновити.  Тому нам, спадкоємцям нашої спільної історії, культури і традиції, які творилися на цій височанській землі, сьогодні варто пам’ятати й жити так, щоб ніколи не скривдити іншу людину, якою б мовою вона не розмовляла  і у те, як  вона вірить й до якого храму ходить.

Дорогі сестри та брати! Шановні Гості!

Тож сьогодні ми дивимося в майбутнє з перспективи вашої малої батьківщини, яка так глибоко увійшла в історію Греко-Католицької Церкви та цілого б’єщадзкого краю.

Говорячи про вашу малу батьківщину, ми думаємо й про батьківщину небесну, яка вже стала домом для багатьох попередніх поколінь височан.

Коротко і чітко пов’язав ці два виміри земної та небесної батьківщини блаж. Кардинал Стефана Вишинський, який під час свого примусового інтернування в Команчі записав такий парафраз молитви «Отче наш»: Отче наш… Хай буде воля Твоя, як у Команчі, так і на небі.

Тому я прошу вас, в силу слів Євангелія;

– бути вірними учнями Христа;

–  давати свідчення та бути  гідними спадкоємцями  давньої традиції ваших предків;

– бути вірними собі та відповідально виховувати своїх дітей;

– виховувати дітей так, щоб вони пов’язали своє майбутнє з цим прекрасним краєм, який давав хліб насущний нашим предкам, щоб вони тут розвивалися і працювали, щоб так швидко не виїжджали і не залишали  своїх батьків і рідну землю.

Нехай вас усіх благословить Господь Бог, а  Пресвята Богородиця – Покровителька  Бєщадського краю, хай береже всіх вас у своїй опіці.
Амінь