«Величаємо тебе, Пресвята Діво, шануємо святих твоїх батьків і всехвально славимо народження твоє»

Преосвященний владико Володимире,
Преосвященний владико Аркадіє,
Всечесні отці, преподобні сестри,
Дорогі в Христі браття і сестри – паломники  Білобірської Матері Божої,

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні святкуємо одне з найдавніших Марійських свят: Різдво Пресвятої Богородиці. Святкуємо день народження Марії, день, який одночасно звіщає народження Христа, нашого Спасителя. Сьогодні можемо повторити за Отцями Церкви, що Марія подібна до світанку на небі. Бо вона звіщає прихід Сонця людства – Ісуса Христа. Свято Різдва Марії – це час радості для цілої Церкви, час вдячності всіх нас за Її обрання і призначення Богом на Матір Відкупителя.

Згадуючи благословенне народження Марії, доречно також подумати і про наше народження, наш початок на цій землі, якого не пам’ятаємо. Своє народження ми завдячуємо насамперед Богові. Це Він прийняв рішення про наше зачаття. Він дозволив прийти нам на цей світ. Нас могло не бути, але ми є. Ми могли б народитися в інший час, але зявились ми на тому світі якраз нині. Ми могли народитися в іншому народі, на іншому континенті, але ми, ось тут, як діти українського народу і нашої славної Церкви. Ми могли б мати інших батьків, але маємо таких, яких маємо. За тим усім стоїть Бог, який є Життям та Любов’ю. Тому сьогодні, разом з Марією, хочемо подякувати Богові також за наше народження, за народження наших близьких, наших друзів, за народження кожної людини. Бо кожна людина є незамінним добром, і коли вона приходить на світ, вона одночасно народжується також для вічності. Тому Свята Церква так чітко захищає право на життя для кожної людини, яка приходить у цей світ.

Кожна людина, так як і Марія, з волі Божої приходить на світ у сім’ї, має батька і матір. Сім’я є тим фундаментом, на якому можна збудувати щасливе життя для дружини і чоловіка, дітей, бабусь і дідусів. На жаль сьогодні ми є свідками кризи сім’ї як такої, багато молодих людей, не маючи жодних перешкод до таїнства шлюбу, живуть у так званих партнерських стосунках. Багато сімей розпадається, руйнуючи тим самим гармонію і мир для своїх дітей. Чому це відбувається? Причини можуть бути різні, але однією з основних причин кризи сучасної сім’ї є зникнення  життя у спільноті, відсутність спільної молитви, егоїзм та пошук так званого кращого і легшого життя! Проблема кризи сучасної української сім’ї стала також предметом дискусії на Синоді Єпископів УГКЦ, який відбувся у липні в санктуарії Зарваницької Божої Матері. Єпископи вирішили реорганізувати існуючу Комісію у справах сім’ї та піднести її до рангу Патріаршої. Головою Комісії обрано владику Аркадія, єпарха Ольштинсько – Гданського, а головною темою Синоду в наступному році буде душпастирство наших родин у сучасному світі, позначеному війною Росії проти України, внаслідок якої найбільше страждають українські сім’ї.

Дорогі, можемо творити різні комісії, давати готові директиви, розробляти душпастирські програми, але в цьому всьому ніщо не замінить самих наречених чи батьків у побудові їхніх відповідальних стосунків та усвідомленні своєї відповідальності за власне життя і життя своїх дітей.

Для подружжя, жінки та чоловіка, які переживають травму розлучення і бажають розпочати нове життя, нехай наші молитви та підтримка стануть допомогою, заохочуючи їх докласти зусиль, щоб навести лад у своїх особистих справах і повернути до сакраментального життя. Одним із органів, створених для цього в нашій митрополії є Церковний трибунал, завданням якого є допомога тим, хто відчуває себе скривдженим і бажає на ново розпочати своє життя.

Роздумуючи над Різдвом Марії, ми також повинні згадати про наших дітей. Тиждень тому розпочався новий шкільний та катехитичний рік. Можна сказати, що розпочався час нового посіву Божого слова, засіву навчання та виховання. Плоди цього засіву значною мірою залежать від співпраці родини, школи і Церкви.

Тому і тут потребуємо Божої допомоги, доброї духовної сприятливої аури, тепла людського серця і благодаті Святого Духа. Тоді труди навчання і виховання не будуть марними, а принесуть плоди.

Про це ми молимося під час цієї Святої Літургії і просимо підтримки для наших дітей у Божої Матері, яка також пройшла своєрідний шлях релігійної формації, як про це пригадує нам Літургія нашої Церкви на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці.

Сьогодні релігійне виховання наших дітей має відбуватися за участі сім’ї, парафії та школи. Сьогодні ми свідками дискусії про місце релігії в польських школах. Хочу зазначити, що ця дискусія стосується і нас, греко-католиків, і ми не можемо стояти осторонь і байдуже дивитися на те, що відбувається! Тільки від нас самих, залежить, чи будуть уроки релігії в школі, чи ні! Бо якщо батьки не запишуть своєї дитини на греко-католицьку релігію в школі, то цієї релігії там не буде.

Тому прошу всіх батьків долучатися і співпрацювати зі священиками, монахинями і світськими катехитами, щоб усі наші діти були включені в процес вивчення греко-католицької релігії в державній школі. Таким чином ми разом подбаємо про добро наших дітей.

У контексті нового навчального року та праці з нашими дітьми важливо згадати про турботу про створення безпечного простору для наших дітей, вільного від будь-яких відхилень та зловживань. Діти мають право жити, вчитися і формуватися в безпечному і доброзичливому середовищі. Прошу, щоб кожен, хто відповідає за виховання наших дітей був водночас, використовуючи біблійні терміни, їхнім «ангелом-охоронцем», а не дияволом, одягненим у людську одежу.

Дорогі прочани, почитателі Богородиці, Матері Скитальців, присутній в її білобірському санктуарії. Марія, десятки років тому, після нелюдської акції «Вісла», тут в Білому Борі прийняла нас до себе, вигнанців з рідної землі. Сьогодні вона відкриває свої обійми вигнанцям із земель України, які, втікаючи від московської орди, знаходять тут, на польській землі, притулок, а біля стіп Матері Божої Утішительки – духовну допомогу і силу вистояти в час цієї жорстокої війни, метою якої є тотальне знищення українського народу та України як держави.

Богородице, Царице наша – до Тебе ми прийшли сьогодні, як до матері. До матері приходять, щоб з нею поговорити, довірити їй всі таємниці, які носимо в серці, це все, що вирує в наших думках. Віримо, що вона – наша Мати, є тією біблійною драбиною, яку побачив уві сні патріарх Яків, яка з’єднує нас з Богом, з Небом! Тож покладімо всі наші справи до її стіп а вона, як кожна Мати, прийме нас, пригорне до свого серця, витре сльози, що падають з наших повік, і дасть нам підбадьорення на подальші труди нашої подорожі до Царства її Сина і нашого Спасителя. Амінь.

Архиєпископ Євген Попович Митрополит Перемисько-Варшавський

Білий Бір, 8 вересня 2024 року

00000