ЙОРДАНСЬКІ СВЯТКУВАННА У ПЕРЕМИШЛІ – ЗАПРОШЕННЯ

ЙОРДАНСЬКІ СВЯТКУВАННА У ПЕРЕМИШЛІ – ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо, у четвер 19 січня на Свято Богоявлення Господнього. Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. Початок у Кафедральному соборі о годині 9.00.

ПРОГРАМА

ЧЕТВЕР – 19.01.2023
Святе Богоявлення Господнє. Хрещення ГНІХ.

9.00 – Архиєрейська Служба Божа
10.45 – Процесія над Сян
11.15 – Велике Водосвяття над Сяном

20 (п’ятниця) січня відбудеться ретрансімісія з торжеств в телебаченні на TVP1 о год 12.55.

ІСТОРІЯ
Величаві були Йорданські водосвяття у Львові, але ще величавіші були вони в княжгороді Перемишлі. У Львові воду святив сам Митрополит, а за австрійсь¬ких часів, у цій традиційній, церковній процесії брав участь навіть цісарський намісник у Галичині. То все ж таки в цьому торжестві напевно відчувалося брак зовнішнього ефекту, а саме брак річки, на якій можна б святити воду. Тому-то львівські Йорданські водосвяття відбувалися на ринку, при одній із чотирьох криниць, щороку при іншій. Зате через Перемишль перепливає ріка Сян, яка найкраще відповідає йорданським водохрещенням і на якій вони відбувалися ще з княжих часів. З найстаршого Галицького літопису знаємо, що вже в XIII столітті відбувалися величаві Водосвяття.
В XIV столітті після втрати державної самостійності це свято на Сяні було національною маніфестацією в Перемишлі. З наказу польського короля Ягайла 1412 р. викинено з кафедральної церкви перемиського Владику і заборонено «схизматицькі» процесії в місті. За похід над Сян під час Свят треба було зводити продовж столітть формальні бої, а навіть оплачувати адміністраційній владі «копиткове» (вжиток) дороги і вихід поза оборонні мури міста.
Перерви в Йорданських водосвяттях на Сяні наступили щойно внаслідок воєнних подій, почавши від 1914 р. Перший раз у часі шестимісячної облоги Перемишля російською армією (від жовтня 1914 р. до березня 1915 р.), другий раз під час польсько-української війни (1918-1919 р.), вже за єпископа Йосафата Коциловського, третій раз з приходом більшовиків до Перемишля в часі ІІ-ої світової війни (1940-1941 р.).
З другим приходом більшовиків у 1944 р. закінчилася історія Йорданських водохрещень на водах Сяну в Перемишлі.
У міжвоєнному часі йорданські Богослуження починалися за старою традицією в перемиській кафедральній церкві вже о 5-тій годині вранці, а Свята Літургія починалася о восьмій.
До кафедри напливав натовп вірних з міста, передмість та околиць. Приходили делегації з церкви на Блоню, Вовчі, Пепекопаній і з засянської церкви Отців Василіян. Архієрейську Святу Літургію служив Владика Йосафат Коциловський в асисті перемиських крилошан. Владика Йосафат виголошував торжественну проповідь, а його могутній, дзвінкий, баротонний голос підносив велич того Свята, як пам’ятають і сьогодні згадують старші люди – cвідки тих торжеств. Співав хор питомців Духовної семінарії.
Після Св. Літургії виходила процесія з кафедральної церкви, формувався похід під проводом Владики, при співі колядок. Всі йшли вниз вулицями міста над Сян. В навечеря Богоявлення на Сяні вирізувано великих розмірів льодовий хрест, перед ним ставлено (на льоді) провізоричний, смерекою прикрашений престіл. Вірні оточували свого Владику, а хор питомців співав коляди. Владика благословив народ старовинним, з XVI ст., з грушевого дерева, трираменним хрестом, а народ у побожному совокупленні духа і з баньками спішив по свячену воду. За порядком стежили молоді «пластуни».
Після II світової війни, по насильному вивезенні Владики Йосафата Коциловського до Радянського Союзу і переселення українського гре-кокатолицького населення з міста й цілого Посяння наступила довга перерва у Йорданських водосвяченнях на Сяні. В тому часі водохрещення відбувалося після Богослуження перед церквою, де стояла в великих посудинах вода, а священик окружений натовпом вірних освячував її.
Так святив воду о. канонік Сильвестер Крупа — перший по війні парох Перемишля, бувший парох Журавиці в церкві Різдва Пресвятої Богородиці на Блоню, пізніше в костелі Пресвятого Серця Ісусового. Так теж святив воду покійний о. митрат Василь Гриник і довгі роки о. митрат Теодор Майкович.
Ту сумну обмеженість наших йорданських торжеств вдалося перервати в 1989 р. заходами о. митрата Теодора Майковича у президента міста Перемишля, який дав дозвіл відбути освячення води на Сяні, але без організування офіційної процесії.
Всі вірні після Святої Літургії в церкві переходили над Сян. Там вже був підготовлений дерев’яний хрест, прикрашений вишивками і зеленими гілками. Коли всі вже були над річкою залунав могучий голос співаючих тропарі: «Глас Господній над водами кличе, промов¬ляючи: прийдіте, прийміть усі духа премудрости, духа розуму, духа страху Божого, явленного Христа!». Цей спів і обряд освячення води на Сяні напевно неодному нагадував часи, колито воду освячував сам Владика Коциловський.
Йорданські святкування у 1990 році були для Перемишля більш щасливішими, тому що воду на Сяні освячував вже наш владика кир Іван Мартиняк, а їх дальшим організатором був отець митрат Теодор Майкович – парох Катедри у Перемишлі.
Від 1996 року парохом у Перемишлі був отець митрат Євген Попович (сьогоднішній Митрополит). Завдяки Йому, по сьогоднішній день Йорданські святкування мають величавий прегарний характер.
В урочистостях Богоявлення беруть участь вірні з Перемишля та околишніх місцевостей: Хотинця, Поздяча, Лучиць, Ярослава, Кобильниці та інших місцевостей. У Святій Літургії бере участь молодь з Української Школи ім. отця Маркіяна Шашкевича, а Службу Божу співає катедральний хор. Щорічно бере участь влада міста, повіту та воєводзтва.
Від моменту коли в Перемисько-Варшавській Архієпархії наступила зміна, Йорданські Святкування очолює Митрополит і Архієпископ Євген Попович.
З огляду на пандемію коронавіруса два роки воду освячувано при дзвінниці біля Собору. Цього року після дворічної перерви знова підемо над Сян святити воду.
отець митрат Богдан Степан – парох

АРХІВАЛЬНІ ФОТОГРАФІЇ (19-01-2016)

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK