Слава Ісусу Христу!
Всечесні отці!

Дорогі в Христі браття і сестри!

Свято 25-ліття відновлення парафії в Височанах вписується в свято покровительки Вашої парафії св. Параскеві званої П’ятниця, яку на іконах зображують з хрестом у руках

Покланятися святій яка життя своє вписала в хрест Господній– це вияв нашої правдивої віри. Ми  почитаючи  святу Параскеву та хрест який тримає у  руках, ми усвідомлюємо собі, що дорога до нашого спасіння  є дорогою хреста.

Ісус Христос кличе всіх нас іти за ним. Говорить: хто хоче іти за мною хай візьме свій хрест та іде за мною.

Одночасно Ісус Христос говорить нам, що Він є нашою дорогою, правдою і життям. Тим самим, ступаючи за Христом, ідемо через життя дорогою правди, яка у кінцевому етапі приведе нас до повноти життя.

Ісус Христос через своє життя йшов у правді та чинив правду, зціляв, на поминав, прощав, звіщав всім добру Новину про Царство Свого Отця.

Подібно моє життя має бути дорогою, на якій я бачитиму не тільки себе та свої труднощі, але також буду носієм добра для інших. Сам ненавидівши зло, буду послом того всього, що подобається Богові, того, що приверне надію моїм братам і сестрам.

Це все, що сьогодні говоримо і переживаємо в контексті нашої особистої віри, можемо також віднести до життя нашої Церкви як спільноти вірних, та й цілого нашого українського народу. Народ повірив й у своє життя прийняв розп’ятого Ісуса Христа. Народ жив і був вірний, впадав і підносився. Всяке було в нашій історії, але наш народ завжди старався йти за Ісусом Христом. Навіть тоді, коли прийшла година страждань та нашого загально церковного розп’яття, ми не повтікали з нашої Голгофи, але вслуханні в наруги та прокльони наших кривдників, тихенько з Христом вмирали.

Водночас ми відчули, що в годину страждань Ісус нас не залишив, він був присутній у материнських щирих молитвах, у концтаборній Євхаристії, у серцях тих, які вперше, тайкома, з хвиль ватиканського радіо слухали Його Слово, та коли прийшла сприятлива година, Він своєю десницею підняв наш народ і нашу Церкву з аду забуття, і ми ожили наново, та ставши з колін продовжували мандрівку нашого народу та нашої Церкви дорогою Ісуса Христа, несучи сьогодні наші хрести – ці особисті, та ці нашої спільноти. Немало їх сьогодні! Сатана наново пробує знищити та розсіяти нас, кидаючись з усіх боків як скажений пес, щоб влити в наші серця гіркоту та отруту.

В історію святої Параскеві, яка була вірна хресту Господньому до останнього свого віддиху, вписується також історія Вашої Височанської парафії, яка до війни входила в склад парафії в Плонній. Церкву де наші родичі молилися знищено в час ІІ світової війни. Після війни, ті хто остався з понад 400 вірних, які тут до того часу проживали, доїздили на богослужіння до Команчі. Щойно за старанням отця пароха Івана Піпкі, тут на цьому місці побудовано цей невеликий храм, який був освячений 25 років тому владикою перемиським преосвященним Кир Іваном Мартиняком.

Сьогодні дякуємо для отця митрата Івана Піпкі за побудування цієї каплиці, яка сталася парафіяльним храмом для вірних Височан. Одночасно в цей ювілейний час, бажаю скласти подяку всім отцям які тут трудилися через останні роки, це о. Галушка Іван, о. Ярослав Вєнц та теперішній парох о. Богдан Кішко, як також присутній тут декан ряшівсько – сяноцький о. Андрій Журав.

Парафія для свого життя, так як кожна родина, потребує своєї оселі, свого дому, місця, де можна просто бути разом.

Кожний дім відображує обличчя родини, яка в ньому знаходить пристановище. Кожний храм віддзеркалює обличчя пароха і парафіяльної спільноти, яка в ньому знаходить своє пристановище.

Дивлячись на Ваш храм і на те, що в так короткому часі ви зуміли зробити, можемо сказати, що Ваші серця є повні любові до Ісуса Христа, що ви ніколи не перестали Йому вірити, що мали свідомість того, що коли ми з Богом, то хто проти нас!!!

Ювілей Вашої парафії вписується в час великих страждань українського народу викликаних війною Росії проти України. Це е своєрідний час великої проби для всіх нас, час випробування нашої вірності Богові та національним ідеям.  Тут на цьому місці бажаю висловити Вам подяку за Вашу молитву та усесторонню підтримку України, яка бореться за своє майбуття.

Кожний ювілей приходить і відходить, так як все у житті. Приходимо на світ, живемо якийсь час і відходимо по вічну нагороду.

Щоб наші ювілейні святкування тут в Височанах, не були тільки часом споминів і похвали один одного, треба поставити собі завдання і накреслити план дій та розвитку нашої парафії на наступні роки, та запитати в себе, що ми як парафіяльна спільнота можемо зробити, прибавити, ввести, щоб наша парафія росла, та перш за все, щоб у ній росла наша віра.

Щодо підсумків, то можемо сказати сьогодні одне, хай ім’я Господнє славиться за всіх вас, за вашу вірність та відданість, жертовність та щедрість ваших сердець. Щодо майбутнього, бажаю вам, що коли знову тут зберемося для відзначення чергового ювілею, щоб Ваша парафія була могутньою та надалі ревно служила Господеві та ближнім.

Нехай Господь Бог надалі всім вам благословить на нові роки і нові виклики вашого парафіяльного життя.

А свята Параскева Ваша покровителька помагає Вам на кожний день у Ваших змаганнях за правду, добро, Божий мир та успіх кожного з нас, включно з перемогою в нас наших гріхів й слабостей, щоб коли прийде наш час, ми могли удостоїтися славою святих у небі.

00000