ЛЮТИНА — ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИЙ ВИФЛЕЄМ

ЛЮТИНА — ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИЙ ВИФЛЕЄМ

21-22 серпня 2021 року Божого, на запрошення Високопреосвященого Владики Івана Бабяка ТІ, Архиєпископа і Митрополита Пряшівського, взяв участь у щорічній прощі до знаного відпустового місця у Словаччині, Високопреосвящений Владика Євген Попович, Архиєпископ і Митрополит Перемисько-Варшавський. Лютина — село у Сабіновському окрузі Пряшівського краю. Розташоване в північно-східній частині Словаччини на південних схилах Чергівських гір в долині потоку Лютинка. Перша згадка про це село датується з 1330 року. У селі знаходиться храм- базиліка Успіння Пресвятої Богородиці, реколекційний дім св. Миколая і каплиця на лютинській гірці, де згідно переказу, понад 170 років тому, відбулося об’явлення св. Миколая місцевій жительці.

Святкування почалися вечором 21 серпня Архиєрейською Божественною Літургією і Всеношною. Зранку було відслужено у Базиліці Акафіст до Богородиці, після якого Владики і Отці процесійно перейшли на лютинську марійську гірку де о год. 10.00 розпочалася Свята Літургія, яку очолив Архиєпископ і Митрополит Іван Бабяк. З Владикою Іваном співслужили Владики: Архиєпископ і Митрополит Євген Попович і Єпископ Петро Руснак, Ординарій Братиславський, а також велика кількість отців. Незважаючи на пандемію, на прощу прибуло дуже багато паломників. Під час Літургії проповідь виголосив Високопреосвящений Владика Євген Попович. Святкування завершилися спільним обідом у домі святого Миколая.

Проповідь до прочан Владики Євгена,

Лютіна – Словаччина, 22 серпня 2021 р. Б.

Високопреосвящений владико Митрополите Іване,

Преосвященний Владико Петре,

Всечесні отці, преподобні сестри, дорогі семінаристи,

Шановні представники державної влади,

Дорогі в Христі браття і сестри

Слава Ісусу Христу!

  1. Лютіна – наш греко-католицький Вифлеєм.

В нашу епоху маємо нагоду мандрувати по світі, відкривати нові місця, дивитись на шедеври культури та людської цивілізації. Не один з нас рушає в мандрівку у світ не як турист, але як прочанин, щоб пізнати святі місця, зв’язані з нашою Церквою та Христовою вірою. Звичайно, на нашому паломницькому шляху є відомі християнські святині чи місця. Багатьох з нас побувало у Святій Землі та у Римі. Багато з нас свій паломницький шлях скеровує у місця, зв’язані з особливим культом Пресвятої Богородиці. На нашому континенті це відомі всім – Люрд, Фатіма, Лясалєт, Меджугоріє, Зарваниця, Марія Повч тощо.

Сьогодні Мати Божа зібрала нас тут, на цій Святій Горі біля Лютіни, яку в минулому сторіччі вибрала для себе, щоб тут збирати в одну родину своїх дітей.

Не один може ставити собі питання, за чим мені йти на цю Святу Гору, коли я вже там побував? Чи може краще поїхати у величаві відпустові місця, де такі величні храми, де стільки прочан, де можна одночасно зробити собі гарні фотографії, які опісля можна виставити на широку публіку та бути славним…

Однак ми сьогодні є тут, бо маємо свідомість, що Божа Сила проявляється в безсилі, що Господь Бог саме на це місце послав для нас свою Матір, щоб своїм святим омофором берегла люд свій. Бо те, що найменше в людей, може бути великим в очах Божих.

Саме в Біблії читаємо, що Господь вибирає собі маленький та забутий усіма Вифлеєм, з якого виводить свого потомка, що має пасти люд Ізраїля. Читаємо в Євангелії від Матея: «Так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ Ізраїля» (Мт. 2, 6).

Тим самим, парафразуючи слова пророка, можемо сьогодні сказати: «І ти Свята Горо, де колись Святий Миколай явився нам, нічим не менша від великих та відомих на цілий світ відпустових місць, бо також на тому місці Господь благословить всім та Мати Божа неустанно заносить наші молитви перед Його престол, бо не одна християнська душа тут отримала зцілення та почула голос Божий: «Прощаються тобі твої гріхи та йди за мною», і досвідчила присутності та сили Божої у своєму житті, та й зрозуміла, що Господь сильніший від найпотужніших армій цього світу, які сіють смерть та знищення, які хочуть підкорити собі народи та вчинити їх своїми рабами. Історія вчить нас, що жодна імперія з її потугою не вистояла… За нами руїни монгольської імперії, римської, совєтської…, та прийде час на інші імперії, які в сучасну добу несуть смерть і знищення.

Пророк Ісая вчить нас, що «Станеться того часу: Господь знову простягне свою руку, щоб викупити рештки свого люду, тих що зосталися (…). І він підійме знамено народам і позбирає розсіяних Ізраїля, розкиданих юдеїв збере докупи з чотирьох кінців світу» (Іс. 11, 11-12).

  1. Проща в тіні пандемії.

Наша цьогорічна проща до Лютіни, на цю Святу Марійну Гору, в празник Успіння Пресвятої Богородиці, має місце в часі всесвітньої пандемії, яка вже від двох років кладеться великою тінню на наше суспільне, церковне, родинне та національне життя.

В цьому часі ми досвідчили великої драми, якою є ізоляція людини від другої людини, родини від родини, парафіяльних і національних спільнот. Європа, яка до тепер була нашим спільним домом, в одну мить наново закрила свої кордони, ми сталися заложниками «мікроскопічного віруса», який, як невидимий ворог, сіяв та й надалі сіє хвороби, біль та смерть. Сучасна епідемія не є першою в історії людства, але за це є особливою, бо в одну мить огорнула весь видимий світ та перемінила наше дотеперішнє життя. Дехто говорить, що вже нічого не буде так само, як було до епідемії. Що з нами вже на постійно залишиться страх, недовіра до другої людини, недовіра до державних служб, закриття у своїх чотирьох стінах чи державних кордонах. Деякі житимуть з переконанням, що епідемія це сучасна війна придумана для підпорядкування «якимись темними силами» всіх народів задля будування нового суспільного ладу на землі.

Як нам християнам діяти та жити в реаліях сучасного світу назначеного пандемією?

Наші християнські спільноти оформлені в парафії та присутні в церковному житті нашої греко-католицької Митрополії тут на Словаччині, чи також в інших країнах світу, дуже жорстоко досвідчили на собі чим є ця епідемія та як негативно вливається вона в наше церковне життя! Для нас найбільшим болем були закриті святині в часі, коли людина найбільше потребувала особистого контакту з Господом Богом, Пресвятою Богородицею чи ликом святих. Пам’ятаю Пасхальні Свята 2020 року, коли пасхальні містерії ми переживали в порожньому кафедральному храмі нашої митрополії в Перемишлі в Польщі. До речі, всюди було так само!!! Або хто з нас не пам’ятає цього сумного образу, який представляв порожню площу святого Петра в Римі, на якій самітно стояла постать папи Франциска з Хрестом у руках.

Маючи в наших серцях оті сумні картини, та попри те, що пандемія ще не дає нам вільно дихати і тішитися життям, сьогодні, ми зібрані на цьому славному місці, дякуємо Господеві Богу, що перепровадив нас переможно через цю долину смерті й вчинив те, бо за нами постійно просила Його Мати Пресвята Богородиця, яка через своє успення є побіч Нього у Небесних Просторах та постійно вставляється перед своїм Сином а нашим Богом за нами грішними. Вона це робить, бо, з черги, до Неї щоденно звертаються мільйони побожних християн, які день й ніч заносять благальні молитви до Неї за рятунок для світу та наше спасіння. Серед тих, що просять Пресвяту Богородицю за наше спасіння, є ви всі, що прибули на це святе місце, бо ви прибули тут не задля розваги, але потягнені вірою святою, яка вчить нас, що цей рід «всесвітнього зла» можна вигнати молитвою та постом.

Тому, всі ми тут сьогодні зібрані, дякуймо Всевишньому за те, «що наш народ вибрав кращу частку, яка не відійметься від нас». Тож Ісус сьогодні у Божому Слові говорить до нас: «Марто, Марто, ти клопочешся про багато. А одне є потрібне. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї» (Лк. 10, 41-42). А цією кращою часткою є віра свята – віра, яка є нашою силою, віра, яка є силою нашої Греко-Католицької Церкви, – вірної дочки Ісуса Христа. Віра, яка є нашою дорогоцінною перлиною, віра, яка дозволила нам тут у Словаччині вистояти у найважчі часи для нашого народу і Церкви, віра, яку ми є зобов’язані передати нашим нащадкам, нашій молоді та дітям.

  1. Проща в очікуванні на приїзд Папи Франциска до Словаччини.

Наша цьогорічна проща на Святу Марійну Гору в Лютині вписується також в наше приготування до гідного прийняття на словацькій землі та в нашій Греко-Католицькій Церкві намісника Ісуса Христа на землі – Вселенського Архиєрея папи римського Франциска.

Нехай час нашого приготування на зустріч з папою буде в першій мірі святом нашої віри, за яку будемо дякувати Всевишньому та просити Його благословення для кожного з нас, для наших парафій та цілої митрополії на наступні роки нашого буття, щоб ми вистояли, помножуючи скарби нашої віри і передавали її один одному, як запоруку нашого вічного щастя.

В цьому нелегкому часі, прибуття папи Франциска до вас, дорогі брати і сестри словаки, є знаком великого признання для вашого народу та Церкви, в тому числі і для нашої Греко-Католицької Церкви Словаччини, яка вдвічі буде зустрічати папу, окремо в Прешові, де Святіший Отець служитиме нашу Службу Божу та відтак в Кошицах – осередку другої нашої єпархії, де зустрінеться з молоддю.

Прибуття Святішого Отця папи Франциска до Словаччини проходитиме під закликом «З Марією та Йосифом в дорозі до Ісуса».

Марія та Йосиф – це ікона Пресвятої Родини, то ж можемо сказати сьогодні, що наше приготування до гідної зустрічі з намісником Ісуса Христа на землі, в першій черзі повинно мати місце в наших родинах, для яких першим викликом хай буде будування тривалої спільноти, фундаментом якої хай будуть любов, вірність, чесність та спільнота віри. Родини, в яких наші матері, жінки, дочки, вдивлятимуться в обличчя Пресвятої Богородиці та в неї шукатимуть для себе підтримки в цьому, щоб бути гідною жінкою та мамою, а чоловіки вдивлятимуться в обличчя святого Йосифа, щоб за його прикладом ставатися праведними мужами, які не пристають до лукавого, але в законі Божому шукатимуть розв’язки щоденних проблем, з якими змагаються наші родини, опікуном яких Боже провидіння поставило Вас, дорогі чоловіки. Якщо наші жінки та чоловіки разом будуть іти через життя, задивлені в образ святого Йосифа та Пресвятої Богородиці, тоді їхні діти не шукатимуть «розради в цьому світі», але так як Дитя Ісус, будуть їм слухняні та зростатимуть в мудрості й в Божій ласці. Тоді всі ми, як одна велика родина Божих дітей, разом мандруватимемо дорогою Ісуса Христа, який сказав про себе: «Я є правда, дорога і життя…», «Я є хліб життя…», «Хто бачить мене, цей бачить Отця…» та який просить нас всіх: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий» (Мт. 11, 28-30).

  1. Пресвята Богородице й Святий Йосифе, моліться за нас.

Ми прибули сьогодні до цього святого місця словацької землі та нашої Греко-Католицької Церкви, щоб дякувати за дар віри, щоб просити про ласки нам потрібні в часі приготування до зустрічі з папою Франциском, ми прибули тут, щоб бути разом та один з одним зустрітися, бо на щодень ми всі живемо в різних куточках Словаччини, Польщі та інших країн світу.

Тому, разом заносім наші благальні молитви до Пресвятої Богородиці та святого Йосифа обручника, щоб надалі провадили кожного з нас та нашу Церкву дорогами Її Сина Ісуса Христа.

Амінь.

+ Євген (Попович)

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Pin on Pinterest0Share on LinkedIn0Share on VK